Після довгих перемовин у нью-йоркській штаб-квартирі 3 березня 2023 року країни-члени ООН (делегати понад 100 країн) нарешті підписали угоду про захист Світового океану – правові основи якої обговорювалися майже два десятиріччя.

Цю угоду укладено через рік після кліматичного саміту ООН COP27, що проходив торік у Єгипті, упродовж якого було створено фонд втрат і збитків, який використовуватиметься для організації допомоги країнам вразливим до наслідків катастроф, пов'язаних зі зміною клімату. Цей фонд поповнюватиметься за кошт країн, що мають найбільший вуглецевий слід на планеті.

Чому угода про захист Світового океану така важлива для уповільнення кліматичних змін

Світовий океан – це, фактично, міжнародні води чи частини океанів за межами державних кордонів. Саме такі океанічні екосистеми накопичують більшу частину забруднення від людської діяльності та демонструють різноманіття біосфери землі. Ба більше, саме тут виділяється чи не половина обсягу кисню нашої планети, тому такі зони є вкрай важливими для забезпечення життєвої рівноваги на нашій планеті.

Водночас глобальне потепління, забруднення та використання корисних копалин упродовж останнього сторіччя загрожують існуванню таких екосистем. На щастя, наша планета реагує на цю загрозу підвищенням температури. Наприклад, використання прозорої деревини замість скляних стін суттєво знизило вуглецевий слід, дедалі більше людей починають користуватися електричними автомобілями чи громадським транспортом, відмовляються від використання одноразового посуду та пластмасових соломинок, а ті, хто полюбляє азартні ігри віддають перевагу онлайн-казино, аби не витрачати ресурси на роботу традиційних закладів.

На глобальному рівні потреба в скороченні темпів погіршення здоров'я океанів обговорювалася років 10, й ось, нарешті, учасники обговорень дійшли згоди й уклали угоду про захист Світового океану.

Недоліки попередніх домовленостей і їхнє врахування в новій угоді

Через брак консенсусу щодо 4 головних наведених нижче питань ця угода про захист Світового океану обговорювалася майже 20 років.

1. Спільне користування морськими генетичними ресурсами

Технологічний прогрес перетворив колись непродуктивні води відкритого моря та океану на важливе джерело корисних копалин морського дна, з яких видобувають «чисту» енергію та використовують у виробництві харчових добавок, косметичних засобів та навіть ліків. Водночас це відкриття спричинило суттєві розбіжності між країнами щодо справедливого використання цих ресурсів.

Оскільки, лише 3 % площі океанів вважаються недоторканими, угода про захист Світового океану має створити правила, що регулюватимуть процес користування морськими генетичними ресурсами і зрештою розподілення прибутків. Ця угода ґрунтується на справедливому розподілені морських генетичних ресурсів та зиску від їхнього користування між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються.

2. Розроблення і користування морськими технологіями

Іншим яблуком розбрату під час обговорень було питання розроблення і поширення морських технологій. Заможніші країни наполягали, що приватні компанії зі сфери біотехнологій, які секвенують генетичну інформацію з організмів із відкритих вод, мають мати абсолютні права на інтелектуальну власність, аби одержувати прибуток із власних інвестицій. Водночас менш заможні країни апелювали, що такі ресурси – це спадщина всіх мешканців планети, тому всі морські технології та, відповідно, прибутки мають справедливо розподілятися з-поміж усіх країн.

В угоді про захист Світового океану цю суперечку врегульовано так: заможніші країни зобов'язані ділитися науковими знаннями й морськими технологіями з менш заможними країнами. Це дасть змогу країнам, що розвиваються, мати доступ до морських видів та екосистем, які вони наразі не можуть досліджувати, аби й вони були повноцінними учасниками екологічного розвитку водних ресурсів.

Ба більше, цією угодою передбачається розподілення фінансових прибутків із країнами, що розвиваються, за кошт спеціального цільового фонду.

3. Системи управління територіями

У грудні 2022 року під час Конвенції ООН про охорону біологічного різноманіття була ухвалена Глобальна система угод з охорони біорізноманіття, згідно з якою країни зобов'язалися у 2030 році захищати 30 % території океанів, суходолу та узбережжя. Водночас з урахуванням розбіжностей між країнами щодо способів використання різноманітних водних територій з особливими умовами охорони, така мета здається нездійсненною. Країни успішно захищають морські території в межах власної юрисдикції, але наразі лише 1 % нейтральних вод захищені.

У поточній угоді про захист Світового океану передбачається низка методів та інструментів для визначення, запровадження, регулювання, контролювання та управління процесами захисту територій у відкритому морі. Ба більше, ця угода надає можливість країнам зняти геополітичне напруження в деяких регіонах, наприклад, Північному Льодовитому океані та Китайському морі.

4. Екологічні експертизи

Раніше було важко контролювати комерційну діяльність у нейтральних територіях у відкритому морі. Тепер угода про захист Світового океану передбачає організацію екологічної експертизи перед реалізацією будь-якого проєкту з використання морських ресурсів у нейтральних водах. Це має зобов'язати компанії та країни контролювати та публічно звітувати про можливі загрози для екосистеми та мешканців морів та океанів перш ніж розпочинати будь-яку діяльність у відкритому морі.