Минулого тижня «Галичина» опублікувала повідомлення, в якому, посилаючись на скаргу жительки вулиці Набережної в Рожнятові Ярослави Романяк, ознайомила читачів з напруженою ситуацією довкола планів підприємців збудувати в районі річки Дуби автомийку. В інформації йшлося, що рожнятівців, котрі живуть по сусідству, навіть не заспокоїло те, що мийку планують збудувати на певній відстані, що не порушує екологічних норм. Люди бідкаються, що забруднені стоки через жалюгідний стан очисних споруд у селищі з часом можуть потрапляти в річку, а через її близькість до обійсть – у криниці.

Натомість у своєму коментарі до нашої публікації про це на сайті газети Анна Вишинська, родичка власника території, на якій планують будівництво, рожнятівського депутата Юрія Вишинського, не заглиблюючись у зміст опублікованого, вбачає в ньому критику – мовляв, журналіст стверджує, що викиди від роботи мийки потраплятимуть у річку; намагається вчити редакцію й автора азів журналістської етики, нагадує про необхідність висвітлення позицій усіх сторін конфлікту і т. ін.

«А чи відомо вам, – пише невдоволена публікацією жінка, – що будівництво вестиметься згідно з чинними нормами? То чому бажання пані Слави (а «ініціативна група», як ви це назвали, складається з неї і її чоловіка) мають бути вищими, ніж законодавчі акти, які не забороняють будівництво в цьому місці? Пані Слава (Ярослава Романяк. – І. Л.) збирала підписи в людей, стверджуючи, що викиди будуть потрапляти в ріку, хоча звідки вона таке взяла, нікому не відомо. А річ у тім, що в приміщенні, яке купили підприємці, багато років ночували кози пані Слави, що плодились без контролю і завдали чимало шкоди всім сусідам. Тож вона вирішила, що це її власність…».

Але, по-перше, в тому, що ситуація довкола будівництва мийки напружена, винні щонайперше підприємці, тому що належно не попрацювали з людьми – очевидно, помилково вважають (навіть якщо чинять будівництво стовідсотково без порушення закону!), що треба рахуватися лише з дозвільними інституціями чи сотнями жителів селища, а одна родина – то марна трата часу і не варта уваги. По-друге, кози пані Слави, на наш погляд, ні в чому не винні, адже приміщення, яке викупили підприємці, десятки років до того було в такому стані, що лише для них і годилося. А по-третє, люди бояться екологічного лиха.

Річка Дуба, яка протікає через села Дубу, Ціневу, селище Рожнятів та село Сваричів – на Рожнятівщині і впадає в ліву притоку Лімниці (басейн Дністра) – ріку Чечву в Калуському районі, через забруднення вже не раз була об’єктом соціального збурення. А старші люди добре пам’ятають паводок 1969 року, коли вода ледь «не облизувала» пороги будинків на вулиці Набережній і сягала селищної котельні. До русла ріки від майбутнього будівництва мийки – не менше пів кілометра, проте відстань від приватних садиб до межі території комплексу з руїнами колишньої котельні – з десяток метрів. Лука р. Дуби – влітку улюблене місце відпочинку рожнятівців. Тож бідкання Ярослави Романяк та інших жителів прилеглих вулиць, зокрема Василя Косара, Ярослава Романяка, Стефанії Мельник, з якими спілкувався журналіст (а всього зібрано 40 підписів), нам зрозумілі – страх перед невідомістю перешкоджає порозумінню з підприємцями.

Чи можливе забруднення ріки? На це дадуть відповідь відповідні спеціалісти. Але ми дослідили, що нарікання на «жалюгідний стан» очисних споруд у райцентрі марні. Адже їх здали в експлуатацію лише 2017 року. Що ж до стану каналізації, то картина інша: бокова гілка, за інформацією директора КП «Рожнятівводгосп» Ярослава Лутчина, справді нікудишня і потребує капітального ремонту – «треба тягнути нову».

– Б’ю на сполох, щоб захистити довкілля. Я ще торік у грудні зверталася із заявою до голови Рожнятівської селищної ради Василя Мацевка, щоб надав нам результати можливого впливу майбутньої мийки на довкілля і оцінку викидів шкідливих середників. Але нам відповіли, що це не належить до компетенції селищної ради. Та хіба селищна рада не зацікавлена в дотриманні законів? Боюся я з чоловіком-інвалідом, боїться мій син, у якого четверо дітей, бояться інші сусіди, що будівництво автомийки негативно впливатиме на стан довкілля. Власник тих 14 соток планує збудувати магазин промислових товарів. Проти цього люди не заперечують, а боронять, аби не було мийки самообслуговування і станції з ремонту автівок…

– А від кого Ви довідалися про підприємницькі плани?

– Від керівництва Рожнятівської РДА – відповідь на наш запит люб’язно надав нам перший заступник голови Андрій Тринчук. А сам підприємець хоч і мешкає з родиною в нашому мікрорайоні, попередньо до нас жодного разу не звертався. Хоча я під час звіту селищного голови просила керівництво селища не допустити будівництва мийки біля наших домогосподарств. До речі, це вже вдруге підприємці хочуть там будувати мийку. Попередні, дізнавшись про наше обурення, відмовилися й обрали для своїх планів інше місце.

Нині маємо намір звернутися до новопризначеної голови райдержадміністрації Ірини Люклян. Голова ж селищної ради Василь Мацевко націлений на громадські слухання. Але наразі порозумітися з Ю. Вишинським не можемо. Я не раз просила його рідних, щоб вплинули на нього. Бо нащо нам ще й мийка, якщо вже маємо в сусідстві майже 60 гаражів. Та поки що всі намагання марні.

Наше журналістське розслідування показало, що вихід із ситуації довкола майбутнього будівництва мийки є. Для порозуміння між підприємцем і людьми конче потрібен мудрий посередник, чи, як тепер кажуть, фаховий модератор. Ситуація для цього сприятлива, адже реалізація підприємницьких намірів перебуває ще на початковій стадії. І таким посередником, на наш погляд, мав би стати селищний голова. Тому що розмова з Василем Мацевком показала, що керівництво селища прагне дотримання законності й об’єктивності у вирішенні проблеми, а спілкування і з підприємцем Юрієм Вишинським також підтвердило, що є реальні шанси для порозуміння між ним і людьми.

Василь МАЦЕВКО, голова Рожнятівської селищної ради:

– Відповідно до рішення сесії районної ради давню занедбану котельню разом з ділянкою для обслуговування було передано територіальній громаді селища. Спочатку ГО «Українська молодь – Христові» планувала створити там духовний центр. Але через брак коштів від ідеї відмовилися. Ми з депутатами порадилися й вирішили виставити ділянку разом з руїнами котельні на аукціон. Її купив підприємець Юрій Вишинський. Згідно з чинним законодавством, ми не можемо диктувати власникові, як її використовувати. Жодні будівельні роботи на ділянці ще не ведуть. Там уже побували представники різних інстанцій з перевірками. Ю. Вишинський звернувся до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку детального плану території для реконструкції приміщення котельні під магазин промислових товарів та будівництва мийки самообслуговування. Виконком селищної ради заяву задовольнив. Якщо підприємець розробить такий план, то повинен його примірник подати в селищну раду. Відтак буде опубліковано оголошення в газеті, а люди впродовж місяця зможуть надавати свої пропозиції чи зауваження. Після того будуть громадські слухання. Далі план подають у районну архітектуру. І аж тоді обласна Держархбудінспекція дасть чи відхилить дозвіл на початок провадження робіт. А селищна рада такі дозволи не надає. Тож, крім шуму, ще нічого нема. Але, на мою думку, той шум з нічого. Якщо плани не суперечать законодавству, їх буде реалізовано. Що би і хто не казав. Підприємець зробив лише перший крок. Люди себе накручують, а дехто вже відкликає свої підписи під зверненням. Нема питань, які не можна було би вирішити. Є можливість спілкування, та головно – є чинне законодавство. Підприємцеві я порадив би більше комунікувати з людьми, роз’яснювати ситуацію, але аргументовано і на основі документів. Ми ж як орган місцевого самоврядування хочемо, щоб селище розвивалося, а люди жили у максимально комфортних умовах і отримували належні послуги. Та я розумію людське занепокоєння. Але хіба може підприємець робити щось на шкоду людям, якщо по сусідству з майбутнім будівництвом сам живе з родиною і дітьми, там живуть і його батьки? Думаю, вихід є – сусіди повинні знайти порозуміння, а не конфронтувати. Бо протистояння не приведе до позитиву.

…Підприємець Юрій Вишинський згідний, що використав не всі можливості для порозуміння з людьми, і готовий до діалогу, щоб розвіяти їхні страх і недовіру, спростувати перекручену інформацію. Ми ж переконані, що брак спілкування з людьми був просто помилкою підприємця, а не чимось зумисним.

Юрій ВИШИНСЬКИЙ, власник ділянки, депутат Рожнятівської селищної ради:

– Згідно з детальним планом, ми хочемо на ділянці збудувати магазин з офісом, а збоку – павільйони автомийки самообслуговування. Я живу в тому ж районі і тією ж дорогою, що й інші, ходжу на річку Дубу відпочивати. Тож теж зацікавлений, щоб не завдати шкоди довкіллю. Вода не потраплятиме в ґрунт, тому що мийка матиме технологію закритого циклу – вода трубами надходитиме для фільтрування і далі знову – для миття авто. Мотори авто на таких комплексах не миють. А скидати відходи в річку я ніколи собі не дозволив би. Навпаки, щороку перед початком відпочинкового сезону разом з іншими сусідами прибираємо всю прибережну територію від непотребу. І ті, хто найбільше нарікає, добре про це знають.

– Пане Юрію, чи розмовляли Ви про все це з невдоволеними сусідами, зокрема з Ярославою Романяк, чиє обійстя чи не найближче до території майбутнього комплексу?

– Ні, такої розмови не було. Все вичерпно розповімо під час громадських слухань.

– Як думаєте, чи порозумієтеся з невдоволеними?

– Ми вже розпочали спілкування з людьми, роз’яснюємо їм усі деталі своїх намірів, спростовуємо чутки, розвіюємо сумніви і страхи. Пояснюємо, що, навпаки, плануємо захистити територію від можливого паводку. З нашого боку не буде жодної шкоди річці Дубі. Так, ми шукаємо порозуміння з людьми і не хочемо конфліктів. Вважаємо, що діалог можливий, і сподіваємося на позитив.

… «Галичина» й надалі висвітлюватиме розвиток подій на цій території напруги та інформуватиме читачів про те, чим завершаться, як ми образно зазначили, «коломийки коло мийки» у Рожнятові.