Новий головний режисер Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Жюль Одрі презентував театральним гурманам трагіфарс «Калігула» за мотивами п’єси Альбера Камю (художниця з костюмів Олеся Головач, адаптація тексту – Жюль Одрі, Ірина Білобродська). У форматі «сцена на сцені» – коли і глядач, і актори перебувають на відстані витягнутої руки – нам блискуче переповіли надскладну історію про тирана, що зростає з наших вчинків.
У цій сценічній роботі молодої акторської команди, в якій усі пройшли ретельний відбір, не було випадкових артистів. Бо кожен неймовірно талановитий і кожному молодий режисер з Парижа каже проникливе «дякую». І додає, причому непоганою українською, що він також від них багато вчиться. Бо саме з ними Жюль Одрі зміг втілити в життя свою мрію і творчий заповіт свого діда-режисера: «Ти повинен поставити Камю».
Ростислав Держипільський, директор–художній керівник театру, перед прем’єрою сказав: «Це подарунок долі – зіграти Калігулу. Мені цю роль зіграти довелося. Я очікую нового дихання, нової енергії, нових ключів, щоб відкрити цей текст. І те, що я щодня під час репетицій бачу, має принести успіх».
Жюль Одрі (Jules Audry) відійшов від історичної канви, в його роботі ми не знайдемо такого Калігулу, котрий надає титул сенатора своєму коню чи виголошує фрази, що стають крилатими etc. Зрештою, фабула п’єси Альбера Камю про часи правління давньоримського імператора Калігули, що увійшли в історію безпрецедентними жорстокістю, підступністю і вадами, відома кожному. Однак режисер із Франції Жюль Одрі наголошує, що у цій роботі вони розглядають феномен давньоримського цезаря Калігули, наділеного безмежною владою попри своє бажання.
Калігула (Богдан Романюк) у цій постановці отримує владу, котрої не хотів і не прагнув. Він хоче здобути місяць і страждає від того, що не може дати світові дитину, бо він – чоловік. Власне феномен тирана і досліджує режисер у своїй роботі. Досліджує в естетиці сучасного європейського театру, додаючи багато деталей, зрозумілих, близьких і болючих для українців. Тут сенатори стають депутатами, фігурують українські гривні, проблемний бюджет, згадують Чорнобиль і Голодомор, з уст Калігули і Цезонії (Надія Левченко) звучать українські народні пісні і колискові. І вся ця суміш сценічної мистецької розкоші накриває глядача з головою, захоплюючи легкістю і складністю водночас.
«Моя робота – як саме життя, яке може бути жорстоким, а може бути й комічним. Патриціїв я перетворив на депутатів. Вони будуть нести гротеск і фарс з естетикою Тіма Бартона, яскравим макіяжем і панковою манерою гри. Мій друг французький композитор Франсуа Дюге написав музику для цієї вистави, і я йому вдячний. У цій виставі глядачі не побачать справжньої крові, сексу чи жорстокості. Мене більше цікавить поезія, метафора», – пояснює Жюль Одрі.
Це друга сценічна робота в Україні Жюля Одрі, котрий розпочинав як актор і зізнається, що найбільше хотів зіграти Гамлета. Але коли провалив кастинг, то зрозумів: буде ставити сам, бо найбільша його насолода – співпрацювати з акторами, спрямовувати їх і взаємозбагачуватися. В Україні першою сценічною роботою Жюля був фарс «Сьогодні вечері не буде» за драматичним твором «Хворі» сучасного іспанського драматурга Антоніо Аламо. Дія у виставі розгортається 28 лютого 1953 року, коли Сталін востаннє вечеряв на своїй дачі в компанії своїх чотирьох міністрів... Роботу було презентовано в Києві, в театрі «Золоті ворота», а іванофранківці мали нагоду побачити цю виставу торік на фестивалі «Французька весна».
Вистава про Калігулу вже була в репертуарі Івано-Франківського муздрамтеатру під назвою «Ігри імператорів» у 2007 році. Це була робота за Альбером Камю та драматургією Куліша. Сьогодні у ній знову грають актори, які вже приміряли на себе історичні ролі – заслужена артистка України Надія Левченко, котра грала Цезонію, та Іван Бліндар, котрий тоді грав Калігулу замість Ростислава Держипільського, а сьогодні Іван має роль Хереа. Неймовірно сильний, перш за все енергетично, дует Романюк–Бліндар (Калігула–Хереа), коли тиран-Калігула не вбиває свого товариша, який скаже йому правду про те, що «всім буде краще, як тебе не стане», – це один із найцікавіших моментів.
Усі 13 акторів, котрим випало щастя працювати із Жюлем Одрі, розуміють, що ця робота, як висловилась їхня досвідченіша колега – виконавиця ролі Цезонії заслужена артистка України Надія Левченко, «це вистава на виріст…». Тому осмислювати своїх персонажів, проживати їхні сценічні історії – і щоразу якось інакше (в цьому якраз полягає вся неймовірна привабливість акторської долі) Андрій Мельник (Сенект), Микола Сливчук (Мерея), Юрій Вихованець (Лепід), Володимир Сазонов (Муцій), Лілія Юськевич (Патриція), Іванна Сірко (Метелла), Тетяна Шавкова (Октавія), Мар’яна Тимчишин – виконавиця ролі Друзілли і Кассії та Олексій Лейбюк (Сципіон) і Сергій Лазановський (Гелікон) будуть не раз.
Окремо варто відзначити фінальний режисерський хід, своєрідну знахідку, котра створила обрамлення для трагіфарсу – це присутність у постановці заслуженого артиста України Юрія Литвинова, котрий зіграв Калігулу, який гіпотетично дожив до старості (реальний історичний персонаж Гай Юлій Цезар Август Германік був вбитий у 28 років. – Авт.). А також – дуже добру, органічну гру найменшого актора – вихованця Театральної майстерні Еріка Дончака.
«Як на мене, наше завдання – не переповісти історію, історія вже була розіграна у минулому, – а поставити важливе запитання: як сила перетворюється на насилля? Ця робота – спроба глянути на Калігулу не як на історичного персонажа, бо історія всім відома, а хто не знає, то може спитати в «дядька Ґугла», а спроба зчитати його психологію, філософію, котра, як відомо, не має кордонів мови чи території… Мені цікаво досліджувати механізм влади, створюючи про це виставу, вивчати механізми вбивства і насилля у тих, хто вбиває, і в тих, хто стає жертвою. Задля цього ми з Іриною Білобродською адаптували текст Камю до реалій в Україні», – наголошує Жюль Одрі.
«Цей театр має сильний мистецький напрям, що грунтується на великій традиції. Моє завдання – зрозуміти, як віднайти баланс між традицією, культурою, які я побачив тут, та віяннями з Європи. Тут є атмосфера і дух, яких не бачив у жодному місті України, – каже Жюль Одрі. – І тут я знайшов нову родину».
Для вистави було створено музику, співпраця із сучасним французьким театральним композитором Франсуа Дюге витворила чудову атмосферу, наближену до кіно. На прем’єру до Івано-Франківська приїхали кохана Жюля Одрі актриса Жаніс і директорка театру Флоранс Ґінар. Для них і кількох гостей увечері в неділю актори ще й зіграли культову виставу, постановку 2008 року, котра увійшла в історію українського театру – драму «Солодка Даруся» за твором Марії Матіос. Цікаво, що «Солодку Дарусю» ставлять уже 240 разів, однак вона щоразу збирає аншлаг.
У найближчих планах головного режисера Франківського драмтеатру –поставити водевіль чи комедію, «міксувавши» твори двох авторів – українського та французького. Він назвав Гоголя і ще кількох авторів.
Директор–художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка народний артист України Ростислав Держипільський, головний режисер театру Жюль Одрі і вся трупа перед прем’єрою висловили подяку за творчу співпрацю у процесі постановки трагіфарсу «Калігула» Прикарпатському національному університетові ім. В. Стефаника та особисто його ректору Ігореві Цепенді.
