Пропонуємо докладний виклад перебігу квітневої сесії облради.

Перед початком розгляду питань порядку денного 30-ї сесії обласної ради восьмого демократичного скликання депутат Андрій Іваськів оголосив від фракції «Батьківщина» сповнену тривоги заяву про те, що місто Бурштин опинилося на межі техногенної катастрофи внаслідок чергових масованих російських ракетних ударів 22 і 29 березня по ТЕС. Вони призвели до аварійного припинення теплопостачання помешкань близько 12 тисяч жителів міста, лікарні, дитсадків, шкіл. Це спричинило в громаді режим надзвичайної ситуації. Божа милість, тепла як для кінця опалювального сезону погода й самовідданість енергетиків сприяли тому, що дорослі й малі бурштинці не зазнали переохолодження, яке могло спричинити у них застудні захворювання. Адже в найкоротші терміни було відновлено виробництво теплової енергії та подано її споживачам. Але чи буде так надалі? У результаті численних ворожих обстрілів електростанції ракетами критично пошкоджено виробничі будівлі, приміщення й обладнання. Якщо до початку нового опалювального сезону ці приміщення не буде відновлено, то в холодний період року ТЕС працювати не зможе – перемерзне технологічне обладнання, і місто та його жителі залишаться без тепла. Попри великі зусилля й мужність енергетиків у ліквідації наслідків ракетних ударів масштаби руйнувань такі, що підприємству важко самотужки впоратися з відбудовою приміщень станції.

– Наскільки мені відомо, – сказав А. Іваськів, – до обласної ради та ОДА надійшов лист від керівництва ДТЕК «Бурштинська ТЕС» із проханням надати допомогу підприємству в тій великій біді, яку заподіяв ворог України. Нагадаю, що станція є найбільшим у краї платником податків до бюджетів – не лише Бурштинського міського, а й обласного. Тож маємо підтримати підприємство у ці важкі для нього часи. Оскільки воно перебуває в червоній зоні ризику повторних ракетних ударів агресора, то вважаю, що ми – маю на увазі обласну раду та ОВА – повинні готуватися до найбільш негативного сценарію проходження опалювального сезону 2024–2025 років й фінансово підтримати міську раду у створенні альтернативної системи теплозабезпечення громади. Це питання вже розглядали бурштинські депутати. Для його вирішення створено робочу групу, яка напрацювала кілька варіантів забезпечення теплом соціальних об’єктів та житлових будинків замість централізованої подачі тепла з ТЕС. Певна річ, найперше слід подбати про опалення приміщень освітніх закладів та лікарні. Потрібно збудувати 5 модульних котелень, що обійдеться, за попередніми розрахунками міської ради, у близько 50 млн грн. Є прохання до обласної ради та ОДА звернутися до Президента України, прем’єр-міністра та до Агенції з відновлення про надання відповідної фінансової допомоги бурштинській громаді…

Депутати затвердили звіт про виконання обласного бюджету за 2023-й. До речі, за минулий рік до обласного бюджету надійшло доходів загального і спеціального фондів з урахуванням трансфертів у сумі понад 3,6 млрд грн, що становить 100,3 відсотка до річного плану з урахуванням змін. А також внесли зміни до обласного бюджету на 2024 рік, про які ми писали в минулому випуску «Галичини».

Як виконується обласна програма підтримки сімей загиблих, постраждалих учасників Революції гідності, осіб, які перебували й перебувають у складі добровольчих формувань, учасників бойових дій та інших громадян, які залучалися і залучаються та брали і беруть безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів з національної безпеки й оборони, відсічі й стримування російської агресії проти України починаючи з 20 лютого 2014-го на 2022–2026 роки? Доповідач – директор департаменту соціальної політики ОДА Володимир Лемчак поінформував, що на підтримку осіб цих категорій торік виділили з обласного бюджету 47,6 млн грн, із цієї суми найбільше витрачено на їхній соціальний захист (надання допомог) – 44,8 млн, на медичне забезпечення – 2,5 млн. У межах цієї програми торік отримали допомогу 2 969 осіб. 62 програми, аналогічні до обласної, було розроблено і в ТГ області. Громадянам зазначених у назві програми категорій надано підтримку на загальну суму близько 251,5 млн. Також із Державного бюджету було виділено обласному субвенцію у розмірі 175,4 млн на придбання житла для таких громадян.

Роль національних університетів Прикарпаття в соціально-економічному розвитку регіону – це питання було одним із найважливіших серед тих, які розглянули депутати на сесії обласної ради. Доповідач – перший заступник голови обласної ради Василь Гладій поінформував присутніх про великі можливості залучення наукового потенціалу цих трьох вишів до розвитку області – вони мають стати його потужними ресурсами. Ці можливості належить використовувати вже нині, не чекаючи закінчення війни:

– Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу й Івано-Франківський національний медичний університет, – наголосив В. Гладій, – є одними з найбільших інвесторів у розвиток міста й області з погляду сплати податків у їхні бюджети. Крім того, ці виші готують найважливіший капітал для міста, області, країни – людський. На сучасному етапі ведемо розмову про те, що в умовах війни має зростати значення університетів з огляду на вимушену – через російське вторгнення – мілітаризацію нашої держави задля досягнення її цілей у збройному протистоянні з ворогом. У цьому контексті важко переоцінити науковий потенціал наших університетів. Він, звісно, має сповна розкритися і в післявоєнній відбудові України – про це вже сьогодні маємо вести розмову, а саме: про замовлення на підготовку в університетах фахівців для нашої області і всієї країни, підвищення кваліфікації нинішніх працівників різних галузей економіки, надання вишами консультацій, експертних послуг місцевим органам самоврядування й державної виконавчої влади, розробку спільних програм і проєктів, створення інститутів інноваційного розвитку – така школа розвитку громад і регіону вже працює у ПНУ ім. В. Стефаника. Тепер постійні комісії обласної ради рекомендують облдержадміністрації спільно з трьома національними університетами розробити обласну комплексну програму залучення наукового потенціалу національних університетів до соціально-економічного розвитку Прикарпаття, вона передбачатиме й конкретні наукові проєкти. З другого боку, такий крок допоможе й далі розвиватися цим трьом вишам.

Відповідаючи на запитання депутата Романа Ткача, наскільки реальною є перспектива об’єднання трьох івано-франківських національних університетів, ідею якого озвучили в Міносвіти, В. Гладій сказав:

– Питання про таку реорганізацію, яке обговорюють уже не перший рік, а тепер особливо активно, мали б вирішувати на рівні міністерств і Кабінету Міністрів України, а обласна рада чи ОДА на це повноважень не мають. У трьох івано-франківських вишах, наскільки знаю, не стоїть на порядку денному обговорення цього питання. Гадаю, оскільки наша область по-своєму унікальна, то й тією ж мірою унікальні три національні університети, кожен із них має свою специфіку. Втім, маємо зважати на теперішню загальноукраїнську ситуацію з вишами. Якщо півтора десятка років тому в кожному з вітчизняних університетів навчалося в середньому 6-7 тисяч студентів, то тепер, думаю, лише близько тисячі. Кількість іноземних студентів зменшилась удесятеро. Якщо в той період ми мали в Україні щороку 650-700 тисяч випускників вишів, то нинішнього їх буде лише 350 тисяч. Причому велика частина молоді виїде за кордон – продовжувати навчання чи працювати. Тому, незалежно від наших бажань і можливостей, специфіку окремих вишів, питання про необхідність їх реорганізації виникне обов’язково як загалом у державі, так і на Івано-Франківщині…

Співдоповідач із цього питання – Роман Яцишин, призначений Міністерством охорони здоров’я України на посаду ректора ІФНМУ буквально за кілька днів до сесії обласної ради, з приводу ідеї об’єднання івано-франківських національних університетів сказав:

– Міністр підтримує існування в Івано-Франківську окремого медичного вишу, але за однієї умови: «Якщо будете сильними, то ніхто вас з іншим університетом не об’єднає». Наш заклад, безперечно, не може бути просто медичною школою, яка функціонує за державні кошти, а повинен бути сильним, приносити максимальну користь громаді міста й області. Тож ми нині започатковуємо нову історію івано-франківського медичного вишу, щоб, зокрема, й плідно співпрацювати з обласною радою в реалізації спільних проєктів...

Зі співдоповідями виступили, поінформувавши про нинішній стан справ у вишах, їхній внесок у підготовку фахівців для різних галузей Івано-Франківщини і всієї нашої держави, у розвиток української та й світової науки, й ректори ІФНТУНГ – Ігор Чудик та ПНУ ім. В. Стефаника – Ігор Цепенда, котрий, серед іншого, поінформував про те, що Прикарпатському університетові вдалося увійти до рейтингової десятки найкращих в Україні закладів вищої освіти всіх рівнів.

Голова обласної ради Олександр Сич зазначив, що, власне, ідея внести питання про співпрацю з нею трьох вишів для розгляду на сесії облради належала І. Цепенді. Співпрацю ж започатковано не сьогодні й не вчора. Приміром, за останні роки обласна рада заклала в програму підтримки закладів вищої освіти області й виділила на цю мету близько 16 млн грн коштів з обласного бюджету, в тому числі торік у складних умовах воєнного стану – понад 5 млн.

В обговоренні питання виступили депутати Микола Дроняк і Ліліана Гораль, яка сказала:

– Хоч загалом кількість студентів у вишах області за останні роки зменшилася, проте частка студентської молоді, як і залучених до освітнього процесу викладачів, у співвідношенні до зайнятого населення залишається на стабільному рівні – близько 30 відсотків. Завдяки цьому маємо на підприємствах краю такі економічні ефекти, як створення додаткової вартості, нарахування й виплата зарплати працівникам, вкладення інвестицій у виробництво, впровадження інновацій, амортизація основних фондів і, найважливіше, сплата податків до бюджету. Отже, економічний потенціал університетських спільнот вагомо доповнює потенціал територіальних громад, сприяє розвитку всіх галузей господарки, соціальної та культурної сфер. Цілком поділяю висловлену доповідачем і співдоповідачами думку про те, що економіка нашого регіону має бути організована так, щоб фахово освічені працівники могли застосовувати на виробництві сучасні технології, виробляли затребувану продукцію, яка має надійні ринки збуту. У світових рейтингах за показниками розвитку освіти Україна завжди посідала місця привабливіші, ніж за показниками економічного розвитку. Але війна й спричинені нею міграційні процеси – як внутрішні, так і зовнішні – загострили кризу державного управління в Україні. Я підтримую комплексну програму, яку ми хочемо ухвалити. Водночас її, на мій погляд, потрібно скорелювати з іншими чинними обласними цільовими програмами, щоб вони гармонійно співіснували між собою...

Підсумував обговорення питання голова обласної ради Олександр Сич:

– У нас склалася добра співпраця з усіма трьома національними університетами краю. Маємо феномен спільних видавничих проєктів, ми співфінансували з обласного бюджету їхню участь у міжнародних проєктах, виплачуємо найкращим студентам цих вишів стипендії обласної ради та ОДА. На базі наших закладів охорони здоров’я проходять практику студенти ІФНМУ. Обласна рада вже довгий час, десь із 2011-го, оплачує підготовку в ІФНТУНГ магістрів державного управління з-поміж працівників органів місцевого самоврядування, депутатів. Утім, цю систему співпраці ми хочемо вивести на новий рівень, тож для цього – напрацювати комплексну програму, спрямовану на залучення наукового інтелектуального потенціалу університетів до розвитку області…

На сесії низці працівників трьох івано-франківських національних вишів було вручено подяки та грамоти голови обласної ради за особисті заслуги в науково-педагогічній і науковій діяльності, досягнуті успіхи у підготовці висококваліфікованих спеціалістів, у впровадженні сучасних методів навчання тощо.

Депутати обговорили й затвердили регіональну програму розвитку галузі рибного господарства Івано-Франківської області на 2024–2030 рр. Правда, начальник управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в Івано-Франківській області Любомир Стрембіцький почав свою доповідь з характеристики ситуації, що склалася в очолюваній ним галузі, як «катастрофічна». І річ тут не лише в нинішньому воєнному стані у державі. Негативні тенденції у функціонуванні рибництва на Прикарпатті виникли вже давно, а з початком повномасштабної російсько-української війни проблеми галузі ще більше загострились. На сьогодні у кожному другому ставковому господарстві області взагалі не зарибнюють свої водойми. І як наслідок – виробництво риби порівняно з відповідними статистичними даними на початках незалежності України зменшилося в десятки разів. Отож необхідно вживати невідкладних заходів для реанімації цієї галузі на Прикарпатті з огляду й на те, що східним і південним областям держави бойові дії на їх територіях не дозволяють вирощувати рибу та вести промислове рибальство. Тут не обійтися без фінансової підтримки галузі державою – надання господарствам компенсацій за вапнування ставків, за утримання ними маточного поголів’я рослиноїдних видів риб, вирощування рибопосадкового матеріалу…

Депутат Роман Ткач поцікавився у доповідача нинішнім станом рибництва на Бурштинському водосховищі. Л. Стрембіцький сказав:

– Нагадаю, що 2004 р. указом тодішнього президента України Віктора Ющенка Бурштинське водосховище було віднесено до Галицького національного природного парку. Там займалося промисловим рибальством спеціалізоване товарне господарство, яке, однак, працювати вже не може через те, що форма управління ним суперечить теперішньому законодавству. Майновий комплекс, рибопосадкові лінії Бурштинського рибгоспу на сьогодні взято в оренду. Рибний патруль нашого держагентства не здійснює контроль за промисловим рибальством на водосховищі. Тому що йдеться про територію природно-дослідного фонду, в межах якого нам не делеговано Верховною Радою повноваження здійснювати нагляд за веденням рибництва, складати будь-які протоколи про порушення правил рибальства. Здійснювати такий нагляд і контроль мають право й зобов’язані це робити обласна державна екологічна інспекція та служба охорони Галицького національного природного парку.

– А скільки є нині в області рибних господарств? Які з них найбільші? – запитала у доповідача депутатка Галина Карп.

– Зареєстровано 140 господарств. Менш як половина з них подають нам звітність, а решта або взагалі вже не провадять жодної діяльності, або провадять так неефективно, що не мають від неї якихось позитивних результатів. А найкращими в області на сьогодні є ставкові господарства на Калущині та «Більшівціриба», яке має комплекс з вирощування коропових риб – товстолоба, білого амура й коропа, а також форельне господарство, найбільше і найпродуктивніше на Прикарпатті…

Депутати заслухали інформацію в. о. директора департаменту охорони здоров’я ОДА Володимира Дзьомбака про стан захворюваності на туберкульоз в області та діяльність протитуберкульозних закладів. Він поінформував, що за останні три роки епідемічна ситуація з цим захворюванням погіршилась як загалом у світі, так і у більшості областей України, де вона ще більше загострилася через збройну агресію рф. На Прикарпатті кількість хворих на туберкульоз легень (сухоти) торік відчутно – на 24 відсотки – збільшилася порівняно з 2022 р., а проти 2019-го зросла на 62 відсотки. Загалом за минулий рік в області зареєстровано 493 випадки вперше виявленого туберкульозу. Щоб зупинити тривожну тенденцію, потрібно передовсім поліпшити профілактику сухот. Торік лише 65% новонароджених було щеплено від туберкульозу в пологових закладах області (за середньоукраїнського показника 85%).

Таку негативну картину В. Дзьомбак, відповідаючи на запитання депутатів Михайла Королика, Володимира Федоришина та Ігоря Дебенка, котрі зокрема висловили занепокоєння високими показниками захворюваності на туберкульоз у Коломийському й Надвірнянському районах, пояснював нестачею вакцини БЦЖ для таких щеплень у цих закладах та відмовою батьків щепити дітей. З батьками тепер, за словами доповідача, більше працюють медики, як і вже забезпечено вакциною на 100% пологові стаціонари. Також департамент охорони здоров’я сподівається найближчим часом придбати й потрібну кількість туберкуліну, необхідного для діагностики й вчасного (щоб ефективним було лікування) виявлення туберкульозу в дітей і дорослих. Усю медичну допомогу хворим на туберкульоз оплачує держава у рамках програми медичних гарантій. А чи не зумовлена нинішня вкрай негативна картина щодо захворюваності на сухоти в області і з тією обставиною, що в районах ліквідували протитуберкульозну службу, відповідно й скоротили лікарів-фтизіатрів? Можливо, варто у зв’язку зі зростанням захворюваності на сухоти, зокрема на Коломийщині, ці посади відновити?

Проте В. Дзьомбак не вбачає потреби в цьому:

– Ми реформували систему фтизіатричних закладів області. Адже завдяки сучасним досягненням у фармацевтичній галузі з’явилися препарати значно ефективніші від тих, якими раніше лікували хворих на туберкульоз, і такі пацієнти вже не потребують по пів року-рік, як це було, перебувати в стаціонарі, а отримавши тут лікування, можуть продовжувати його в домашніх умовах. Після початку лікування фактично за місяць хворий уже не є заразним для оточення. А ситуацію зі зростанням захворюваності на туберкульоз у Коломийському районі ми обговорили на засіданні створеної в департаменті координаційної ради. Перед тим там вивчали стан справ наші спеціалісти, зустрічалися з керівниками територіальних громад з метою організувати на місці обстеження місцевих жителів, щоб виявити серед них хворих на туберкульоз на початковій стадії й розпочати їх лікування…

Під час розгляду питання про внесення назрілих змін до регіональної цільової програми «Духовне життя» на 2022–2026 рр. депутат Любомир Слободян привернув увагу до проблеми, яка хвилює багатьох батьків:

– Де подіти дитину в позашкільний час, а особливо, коли настануть канікули? Нині, коли триває повномасштабна російсько-українська війна, священники активно організовують при церквах літні табори для дітей. Адже батькам не до відпусток: мають активно працювати, заробляти гроші і для своїх сімей, і щоб зі сплачених ними податків територіальні громади могли допомагати нашій армії. Втім, є прохання, щоб нова очільниця управління культури, національностей та релігій ОДА Тетяна Бойко звернула увагу на діяльність не лише таких таборів, а й закладів культури в селах, врегульовувала проблемні питання їх роботи й матеріально-технічної бази разом з керівниками місцевих територіальних громад. Адже клуби й бібліотеки закриті, подекуди їх працівниць перевели на 0,25 ставки. До того ж є проблеми, особливо у віддалених селах, з безбар’єрним доступом як дітей, так і дорослих з інвалідністю до кожного другого такого закладу. Та що там казати, якщо вимоги ухваленої урядом «Стратегії розвитку безбар’єрності в Україні» не виконують навіть при облаштуванні бомбосховищ і найпростіших укриттів…

На запитання обранця відповіла присутня на сесії голова обласної державної адміністрації – начальниця обласної військової адміністрації Світлана Онищук:

– Питання забезпечення безбар’єрності для людей з інвалідністю – комплексне й стосується воно, звісно, не лише керівниці управління культури. Йдеться не тільки про наших краян, а й про дуже багатьох таких соціально уразливих людей з інших регіонів України, яких прийняло Прикарпаття в нинішній воєнний час. Певна річ, необхідно створити належні умови, щоб для цих дорослих і дітей були доступними всі бібліотеки та інші заклади, щоб вони могли під час повітряних тривог без проблем переміщатися в бомбосховища й укриття. Над цим працюємо в області. Та щоб зробити її цілковито безбар’єрною, інклюзивними – всі заклади, потрібні колосальні кошти. Маємо напрацювання й щодо інклюзивного перевезення людей, яке на Прикарпатті до повномасштабного російського вторгнення не практикували, бо відповідних транспортних засобів у нас не було. Пригадую, коли прибували до нас потягами вимушені переселенці з тих регіонів, де відбувалися бойові дії, я і моя заступниця на вокзалі зустрічали приїжджих, серед яких були й люди з інвалідністю. Їх доводилося брати на руки й переносити до карети швидкої допомоги водію й медикам. Тепер ми отримали перші автомобілі, якими перевозимо таких дітей.

Що ж до релігійних організацій, церков, то вони є нашими соціальними партнерами, які від початку великої війни не лише приймають вимушених переселенців усіх категорій, а й брали чи беруть нині діяльну участь у спрямованому на підтримку сімей полеглих на фронті воїнів проєкті «Турбота про родину героя» та багатьох інших. Священники допомагають поліпшувати ментальне здоров’я таких родин та людей, котрі прибувають до нас з інших регіонів, залучають їх до прощ у святі місця. Торік ми в ОДА з департаментом освіти і науки й управлінням культури, національностей та релігій напрацювали заходи для відпочинку й оздоровлення родин загиблих захисників, а для дітей створили табори національно-патріотичного виховання. Вони діятимуть і цього літа. Думаю, на наступній сесії обласної ради ми презентуємо план цих заходів для ширшого ознайомлення з ними депутатського корпусу...

Попри те, що доповідачка – в. о. директора ДП «Дороги Прикарпаття» Леся Вітовська, інформуючи присутніх у сесійній залі про роботу цього підприємства, повідомила, що на нинішній рік їм взагалі не виділили з Державного бюджету кошти ні на ремонт, ні на утримання доріг місцевого значення, її, як і щоразу, коли на сесіях облради заслуховують керівників підприємств дорожнього господарства, депутати засипали запитаннями. Не одного з них цікавили можливі терміни початку ремонту доріг у тих населених пунктах, де живуть їхні виборці. Бо стан автомобільних шляхів – «артерій життя» – нікого не може залишити байдужим. Спочатку ж доповідачка поінформувала обранців про те, що їхнє державне підприємство є балансоутримувачем автодоріг загального користування місцевого значення загальною довжиною 2 955 км, також у них на балансі – 722 мости. Торік підприємство отримало з Державного бюджету субвенцію на 358 млн 494 тис. грн, із них 333 млн 494 тис. було передбачено на експлуатаційне утримання та 25 млн – на капітальний ремонт доріг. Із цієї субвенції ДП освоїло 348 млн грн: на експлуатаційне утримання – у повному обсязі, є залишок коштів на капітальний ремонт у сумі 15,3 млн. Окрім того, на підприємстві використали у повному обсязі на експлуатаційне утримання доріг залишок у сумі 55 млн грн від освоєння коштів субвенцій попередніх років. До фінансування ремонту доріг місцевого значення долучилися 18 ТГ, які виділили на це кошти в сумі 124,7 млн грн, з яких було освоєно 123,7 млн. Також на утримання доріг з обласного бюджету спрямували 50 млн 274 тис. грн, із них освоєно 50,1 млн. Загалом торік працівники ДП вирівняли 48 км доріг, провели ямковий ремонт дорожнього полотна на площі понад 63 тис. кв. м, відремонтували дорожні покриття на 21 мостовому переході. Проте з огляду на катастрофічний стан автодоріг і хронічне недофінансування робіт, які належить на них виконати, усі вказані суми коштів були явно замалими для підтримання шляхів у проїзному стані. А нинішнього року і того може не бути…

Депутати Тарас Виноградник, Олександр Шевченко та Ростислав Кукурудз порушили питання про те, щоб хоч у нинішній воєнний час дозволили добувати піщано-гравійну суміш шляхом проведення на річках руслорегуляційних робіт з тим, щоб використовувати цей природний матеріал для ремонту доріг.

– Я теж за це обома руками, – сказала Л. Вітовська, – бо останніми роками русла річок заростають, і коли повінь, то все, що в них є, підхоплене стрімкою течією, зупиняється на опорах мостів. Через те, що на річках у зв’язку із забороною видобування піщано-гравійної суміші не проводять робіт з регулювання річкових русел, вони змінюються. Річки, що течуть уздовж автодоріг, вимивають, виривають дорожнє покриття (так сталося торік на Верховинщині). Якби працівники нашого підприємства могли вибирати під контролем фахівців-екологів місцеві природні матеріали, то дорожники від цього тільки виграли б, проте, звісно, вони не мають повноважень впливати на законодавців, аби ті скасували ту заборону. .

Цього року якщо нашому підприємству так і не буде надано субвенції (скажімо, при корегуванні Держбюджету відповідно до підсумків його виконання за перше півріччя), нам залишається виконувати роботи на дорогах суто в межах тих коштів, які виділять на ремонт самі громади. А 70 відсотків доріг потребують капітального ремонту саме нинішнього року. І якщо через відсутність коштів не здійснимо елементарних заходів щодо збереження низки доріг, то частка тих шляхів, що потребуватимуть капремонту, може дійти до 80 і навіть 90 відсотків.

– А чому нині вже не говорять про встановлення черговості, визначення графіка ремонтів доріг відповідно до певних критеріїв?

– 2021 року такі критерії, – сказала Л. Вітовська, – розробив департамент економіки ОДА. Але, як показала практика, тими показниками, що їх заклали в цю методику, неможливо було виконати ремонтні роботи на дорогах місцевого значення, які не вели до якихось підприємств, а пролягали через звичайні села. І це призвело до того, що низка таких населених пунктів виявилась відрізаною від світу. До того ж після зими чи повеней дороги бувають у різному стані, деякі – у плачевному, тож такі шляхи треба невідкладно ремонтувати. Словом, ця методика не виправдала себе. У нашій галузі можна розробляти лише такі плани, які стосуються капітальних ремонтів старих і будівництва нових доріг.

Голова обласної ради Олександр Сич прокоментував це реплікою:

– Критерії доцільні там, де є система. Якщо немає системи, не потрібні критерії. А стосовно потреби дорожників у видобуванні місцевих природних матеріалів для ремонту доріг, то це питання гостро стоїть уже останні десять років, однак усі наші намагання зрушити його з місця не дають результатів. Гадаю, тут би мав сказати своє слово орган, який повинен стежити за станом водойм у нашій області, – Дністровське басейнове управління. Саме воно, думаю, мало б звернутися до свого вищого органу в столиці з пакетом документів на обґрунтування потреби в дозволі на добування в руслах річок під контролем його фахівців необхідної для ремонту доріг піщано-гравійної суміші. Свого часу обласна рада розробила відповідне положення, але будь-яке положення, яке передбачає прозорі правила гри, комусь не потрібне, тому воно і не є дієвим…

У роботі сесії обласної ради взяв участь у рамках своєї робочої поїздки на Прикарпаття і виступив заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції Артем Ситник. Він зазначив, що мета таких його поїздок у регіони – ознайомлення на місцях зі станом боротьби з цим негативним явищем, обговорення з керівництвом органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, депутатами нагальних проблем у сфері боротьби з корупцією, яку на сьогодні в Україні 72% опитаних громадян і 33% представників бізнесу ставлять за рівнем загрози для нашої національної безпеки на друге місце після російської збройної агресії. Якщо рф хотіла би зруйнувати суверенітет України ззовні, то корупція є загрозою йому всередині держави. З іншого боку, і для самого заступника голови НАЗК ті наведені ним високі показники «зі знаком мінус», отримані під час недавнього опитування, видаються дещо дивними. Бо серед респондентів, котрі відповіли на інше запитання – чи вони особисто мали корупційний досвід, виявилося в чотири рази менше тих, хто це заперечив, аніж тих, хто вважає, що корупція є загрозою для держави. Отже, цю загрозу не варто ні недооцінювати, ні перебільшувати, щоб тим самим не давати козир пропаганді кремля в його намаганні нав’язати громадськості держав, котрі надають допомогу Україні в її збройному протистоянні загарбникам, думку про недоцільність такої допомоги начебто наскрізь корумпованій країні. Водночас отримані соціологами показники, зі слів столичного гостя, свідчать про величезну прірву між реальним станом корупції та її сприйняттям у масовій свідомості. Причина в тому, що люди чи не щодня читають і чують з новинних випусків медій про викритих правоохоронцями «чергових» корупціонерів і відкриті за такими фактами кримінальні провадження, а потім і про судові вироки цим особам. Тому в багатьох наших співвітчизників і створюється враження, буцімто у нашій державі, де чи не щодня затримують когось із чиновників за корупцію, серед них є величезна кількість тих, хто переступає закон. «Коли ж постійно говоримо, – зауважив А. Ситник, – лише про викриття та покарання, а не запобігання порушенням антикорупційного законодавства, то тим самим створюється негативне інформаційне тло, ніби в державі усе дуже погано. Використовувати для викорінення цього негативного явища лише покарання, не усуваючи корупційних ризиків, означатиме для тих, хто бореться з корупцією, що ми фактично ходимо по колу, й ситуація суттєво не зміниться – просто будуть і далі постійні затримання й арешти винних у корупційних діяннях». Столичний гість розповів про спрямовані на зміну цієї ситуації нові підходи в діяльності НАЗК, в назву якого зрештою закладено поняття «запобігання». Як сказав А. Ситник, «Івано-Франківщина є лідером в антикорупційних процесах. Ми тепер відновили повні перевірки декларацій, і в таку перевірку потрапило лише троє посадовців з вашої області, тобто за їх кількістю вона перебуває на одному з останніх місць в Україні. Антилідер тут, до речі, – м. Київ: 56% декларацій держслужбовців, які працюють у столиці, відібрано на повну перевірку. А в Івано-Франківську після особистого спілкування з уповноваженими обласної ради та ОВА з питань боротьби з корупцією я мав підстави виснувати, що ці люди на своєму місці: знають, що і як робити для того, щоб запобігання корупції було дієвим. Ми проаналізували дані реєстру порушників, який часто називають реєстром корупціонерів (утім, не зовсім коректно так їх називати), і з’ясувалося, що лише 77 записів у ньому стосуються представників вашої області – це один із найнижчих показників в Україні. Отже, у вас вживають заходів щодо мінімізації корупційних ризиків, а не лише виявляють і карають тих, хто вчиняє корупційні дії. Усі чомусь сприймають НАЗК лише як орган, який займається деклараціями, але насправді це лише десята частина нашого функціонала. Основна мета нашої діяльності – якраз запобігання корупції. Близько двох років тому Верховна Рада затвердила антикорупційну стратегію, на її виконання розроблено державну антикорупційну програму, яка передбачає здійснення понад тисячу заходів щодо мінімізації корупційних ризиків майже в усіх сферах суспільного життя. Деякі пункти цього документа стосуються органів місцевого самоврядування. Приміром, розробити й ухвалити закон з тим, щоб перейти від нормативно-грошової оцінки землі до застосування ринкового механізму визначення її вартості. Бо невирішення цього давно назрілого питання призводить до значної втрати коштів місцевими бюджетами. Також і в містобудівній галузі запропоновано реалізувати заходи, що сприятимуть усуненню багатьох із тих чинників, що породжують корупцію в цій галузі.

А. Ситник поінформував про новації в діяльності НАЗК. Скажімо, торік тут запустили портал викривачів, завдяки якому будь-яка людина може їм повідомити (навіть анонімно, якщо побоюється за свою безпеку) про факт корупції. На цьому ресурсі також розписано покроковий механізм формування місцевими державними й самоврядними органами антикорупційної програми. Вже цього року уряд затвердив Комунікаційну стратегію – документ, розроблений НАЗК з тією метою, щоб, з одного боку, інформувати про реагування правоохоронцями – шляхом складання протоколів, відкриття кримінальних проваджень у справах за фактами корупції, а з другого боку – уніфікувати й аналізувати інформацію про усунення корупційних ризиків і теж доносити її до суспільства. Так забезпечуватиметься баланс між першим і другим, який свідчитиме, що НАЗК працює не лише на покарання винних у корупції, а й на запобігання їй. «Ми хотіли б бути вашими союзниками у питанні співпраці щодо запобігання корупційним ризикам, – звернувся до депутатів і всіх присутніх у сесійній залі А. Ситник. – Тож відрадно, що я знайшов таке розуміння на Прикарпатті!».

Як «Галичина» писала, депутати затвердили Антикорупційну програму Івано-Франківської обласної ради на 2024–2026 рр. А доповідала з цього питання уповноважена з питань запобігання та протидії корупції в обласній раді Людмила Головатюк.