Ще до зустрічі з представниками громади Слободи-Долинської, батьками учнів та керівництвом сільської школи і управління освіти Долинської міської ради територіальної громади в мене роїлися думки, що закриття освітніх закладів у західних регіонах України, де нині порівняно спокійно, не тривають бойові дії, для будь-якої влади як мінімум – найганебніша оцінка її роботи. А ще то – вияв економічної недалекоглядності і керівної недолугості в часі війни з російськими загарбниками. Адже з 2014-го вже «закрито» назавжди сотні українських шкіл.

Власне, українські школи свого часу вже нищили чи закривали по-різному – не тільки навішували амбарні колодки на дверях, а й через штучне засилля в наших селах та містах неукраїнських учителів і чужомовної літератури, різного штибу керівників-україноненависників, через нав’язування сталінсько-комуністичної ідеології, фінансовий «голодомор» і т. д. А нині батьки учнів у Слободі-Долинській зіткнулися ще й з набагато сучаснішими, так би мовити, демократичними способами добивання сільських чи міських освітніх закладів – це колегіальні й популістські депутатські рішення.

Такі висновки люди зробили після того, як 30 березня цього року депутати Долинської міської ради вирішили «перепрофілювати (змінити тип) Слобододолинську гімназію Долинської міської ради... на Долинську початкову школу», а відтак 30 травня 2023 року проігнорували прохання громади і, не зважаючи на людське збурення, не змінили свого рішення. Показово, що у своєму волевиявленні, як зазначено у рішенні сесії, обранці керувалися законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Але на практиці, як ми дослідили, деякі із означених законодавчих актів у часі підготовки проєкту рішення свідомо проігнорували.

Слобода-Долинська у давні часи мало назву Слобода-Лісова, тому що село розташоване у лісовій місцевості за понад десяток кілометрів від Долини, причому половина шляху до нього, образно кажучи, пролягає через бездоріжжя. Сучасна капітальна школа у селі постала 1989 року головно завдяки великим старанням її колишнього директора Зеновія Юрківа, про що пам’ятає громада. Краще приміщення освітнього закладу на цій гілці Долинщини є тільки у селі Велика Тур’я.

– Та реорганізація, яку свого часу розпочав і провадив колишній директор школи Зеновій Юрків, триває і сьогодні, але, на жаль, у зворотньому напрямі, – розповідає директорка Слобододолинської гімназії Ганна ГІРНИК, уродженка села і вихованка цього навчального закладу. Тоді в нас була належна наповнюваність класів. Але й сьогодні у школі, розрахованій на двісті учнів, є всі умови для навчання – бібліотека, спортивна зала, автономне опалення, водопостачання, внутрішня убиральня, їдальня, належно обладнане укриття і т. д. Та у школі сьогодні навчається тільки сорок шість учнів, а педагогів – вісімнадцять. Знаючи про проблеми з фінансуванням, ми постійно шукаємо шляхи економії і знаходимо їх. Але все одно, як нам зауважують, робимо недостатньо. Дітей у школі мало, тож згідно з відповідною формулою кошторис маємо маленький. Якщо вчителі отримують зарплату завдяки субвенції з Держбюджету, то технічні працівники школи – з бюджету міськради. Треба тільки завдячувати голові Долинської міської ради територіальної громади Івану Диріву за дофінансовування нашого навчального закладу.

– Пані Ганно, як гімназія стала територією напруги?

– Основна причина – недостатня кількість дітей у школі. Ще 2021 року було складено план оптимізації навчальних закладів у територіальній громаді, згідно з яким 2023-го передбачено й реорганізацію і нашої гімназії – тобто пониження її статусу до рівня початкової школи. Ми добре розуміємо і належно усвідомлюємо, що залишивши у школі тільки початкові класи, ми таким чином не залишимо нічого. Адже разом зі старшими дітьми батьки заберуть зі школи й молодших. Тож я вирішила у школі, якщо вона стане початковою, відкрити дошкільне відділення. Для цього є всі умови. Ми планували це зробити з першого вересня цього року. Але сталося так, що, поспішаючи рятувати школу, ми порушили законодавство – не провели громадські слухання. А 30 березня 2023 року Долинська міська рада таки ухвалила рішення про перепрофілізацію нашого навчального закладу.

– А що хіба йдеться про закриття школи?

– Прямо – ні, але таке рішення логічно до цього призведе. Будь-які реформування – це ризики. 30 травня я виступала на сесії міської ради з пропозицією відтермінувати виконання сесійного рішення від 30 березня 2023 року. Я добре розумію, що потрібно щось змінювати – не можна утримувати такий великий заклад через сорок дітей і двадцять сім працівників. Але депутати мене не почули…

Тому рішенню передувало висловлене й на сесії прохання батьків та представників громади Слободи-Долинської не починати перепрофілювання школи у часі війни. Однак депутати міськради його не почули. Та селяни й далі відстоюють права свої і своїх дітей. Відбулися громадські збори, на яких люди висловили свою незгоду з рішенням Долинської міської ради і звернулися з колективними листами до низки інстанцій – Міносвіти, обласної й міської рад, Долинської міжрайонної прокуратури, наголошуючи на тому, що перепрофілювання відбувається з порушенням Закону «Про повну загальну середню освіту» – без проведення передбачених у ньому громадських слухань.

– Ми всі розуміємо, що рано чи пізно перепрофілюванню бути, але під час війни вважаємо таке реформування не на часі. По-перше, дороги до села, по суті, немає, а двічі на день возити дітей бездоріжжям не годиться. По-друге, перепрофілювання сьогодні – ще один стрес для дітей, яким доведеться під час повітряних тривог бути не вдома і без батьків. І по-третє, нас – представників сільської громади і батьків – обурило, що ніхто з керівництва міської ради всупереч чинному законодавству з нами не радився і думкою громади не цікавився. Хоча спочатку нас і запевняли, що нібито протокол зустрічі з громадськістю села нібито існує. Але наш офіційний запит підтвердив, що його немає й не було, бо, повторюю, громадських слухань не проводилися. Ми пропонуємо на час війни відтермінувати перепрофілізацію нашої гімназії...

Думку батьків і представників громади підтримують і дирекція гімназії, і шкільна профспілкова організація в особі її голови Галини Занько. Атмосфера наелектризована, а стривожені люди переконані, що без школи село знидіє і зачахне. Через невизначеність серед батьків поселилася паніка. У розмові з нами вони попередили, що не пустять своїх дітей на навчання, якщо депутати не внесуть зміни у своє рішення від 30 березня 2023 року. Як підтвердив нам депутат міської ради і голова Долинської об`єднаної організації профспілки працівників освіти і науки України Іван Мельник, їхня профспілкова структура вже почала процес судового оскарження рішення Долинської міської ради від 30 березня «Про перепрофілювання (зміну типу) Слобододолинської гімназії Долинської міської ради»…

Зі свого боку, начальник управління освіти Долинської міської ради Ігор САЙКО переконаний, що перепрофілювання не зруйнує школу у Слободі – Долинській:

– Будь-яка реорганізація – завжди болісна. А спроби впорядкувати мережу освітніх закладів тривають ще з 1995 – 1996 рр. Через популізм на початку 1990-х років відбувалося масове підвищення ступенів навчальних закладів. Але й народжуваність тоді була високою. Сьогодні ж, вона нижча орієнтовно на сорок відсотків. Кожна громада залежить від коштів і законодавчого поля, в яке її поставили. Міносвіти запровадило спеціальну формулу розрахунку фінансів залежно від кількості учнів, яка була дуже недосконалою. Це спочатку відчули в містах обласного підпорядкування. Після створення 2021 року Долинської територіальної громади ми одержали в бюджеті фінансову «діру» – на освіту не вистачало 59 млн. грн. Тобто школи мали кошти на чотири місяці. Треба віддати належне міському голові і його заступникам та депутатам міськради, які впродовж трьох років виділяють кошти з місцевого бюджету, щоб перекрити нестачу фінансування. Йдеться про понад 20 млн. грн. Освіті постійно бракує шість – сім мільйонів... І я це розповідаю, щоби всі зрозуміли: до реорганізації вдаємося не від добра.

– Головне, пане Ігоре, щоб для добра...

– Однією із проблем для нашої громади є недосконале законодавство щодо учнів, які навчаються на індивідуальній формі. Для них виділяють такі самі кошти, як і на повносправних дітей. Але на одного такого учня вчителі витрачають значно більше часу – а загалом це додаткові 14 звичайних класів. Стукаємо і з цього приводу в усі двері. Та нам постійно вказують на невпорядкованість освітньої мережі. І в цьому є велика частка правди. Скажімо, станом на 1 червня школа у Слободі-Долинській має бюджет на три місяці. Тобто міська рада дофінансовує заклад на сімдесят п’ять відсотків. Звідки взяти такі кошти? Або від інших шкіл забирати потроху, або з інших статей витрат міського бюджету.

– То переконайте мене, що перепрофілювання – не руйнування?

– У класах школи Слободи-Долинської – по троє, четверо чи п’ятеро дітей... Ще трохи і кількість учнів та вчителів зрівняються. Та я категоричний противник закриття освітнього закладу. Це була б трагедія. 2021 року ми затвердили стратегічний план розвитку освіти. Пропонуємо залишити у школі найбільш вразливу категорію дітей – учнів перших-четвертих класів і відкрити дві групи дошкільнят. Так ми би зберегли частину педколективу школи і приміщення. А якщо наповнюваність класів із часом зросте – можна буде змінити її ступінь. Цей варіант ми погодили з керівництвом міської ради, а депутати за нього проголосували.

– Але ж попередньо громадських слухань не було, а представники громади села Слобода-Долинська і батьківська спільнота школи, образно кажучи, вже б’ють у всі не тільки місцеві, а й у центральні дзвони! Більше того об’єднана організація профспілок працівників освіти вже почала процес відстоювання інтересів школи у судовому порядку?

– Я не можу визначати законність чи незаконність депутатського рішення – тільки суд. Але моя особиста думка така, що скасування депутатського рішення не піде на користь школі у Слободі-Долинській.

– Чи можете Ви ґарантувати, що запропонована міською радою перепрофілізація, збереже, а не зруйнує сільську школу?

– Однозначно. Якщо йтиметься про закриття будь-якої школи на території Долинської територіальної громади, а не тільки Слобододолинської, то я піду геть зі своєї посади. Через цю «червону лінію» я ніколи не переступлю.

– Але ж, на мій погляд, проігнорувавши ст. 32 Закону «Про повну загальну середню освіту», яка передбачає проведення попередньо громадських слухань, керівництво міської ради й депутатський корпус вже переступили «червоні лінії» правового поля?

– Як думаєте, що для нас головне: дотриматися якоїсь формальності чи зберегти заклад? Якщо буде рішення суду про відтермінування, то нічого, крім марнотратства коштів, у Слобододолинській школі не зміниться. Є такий вислів, що добре бути добрим, але за чужий рахунок. Мені стає страшно, коли нам знову доведеться вишукувати всюди кошти, щоби заплатити працівникам закладу за їхню роботу. Але я водночас розумію, що навіть найгірший мир у такій ситуації – це краще, ніж найуспішніша війна. Та рішення приймає не начальник управління освіти. Порадьте нам, де взяти кошти?

– Школи ж не приватні підприємства, щоб заробляти гроші й наповнювати ними міський бюджет. Про такі речі має дбати керівництво міськради...

– Але й у сфері освіти мають раціонально витрачати кошти. Якби навіть і скасували рішення від 30 березня, то що далі? Це – шлях в нікуди. За такої низької наповнюваності класів гімназія у Слободі-Долинській не втримається.

– Та законодавство змінюється?

– Так, але, на жаль, не у кращий бік. Скажу відверто, я не був прихильником цієї реформи освіти. Але для школи у Слободі-Долинській немає іншого виходу, крім перепрофілювання…

Схоже, і справді перепрофілізація освітнього закладу у Слободі-Долинській може стати її порятунком. Але робити будь-які реформаторські порухи в освіті чи іншій сфері завжди невдячна справа, а під час війни та ще й не порадившись із людьми, точніше не поставивши їх до відома заздалегідь, – й не мудро. А про те, що переступ законодавства з боку керівництва громади й сіє спільнотах недовіру і призводить до соціального збурення й казати годі.