Калуське волонтерство, як і такі самі спільноти в інших громадах Прикарпаття, неоднорідне. Бо життя – як ріка, що несе не лише чисту джерельну воду, а й усіляке шумовиння. А тим паче в часі війни, коли люди стають ще непередбачуванішими, ніж у мирну добу… Та пропонуємо читачам розповідь про громадську організацію «Чисті серця-Калуш», засновниками якої є Михайло й Наталія Найди та Наталія Табачук і яка вже впродовж дев’яти років є надійним стрижнем калуського волонтерства.

– Автор ідеї заснування громадської організації та її натхненник – ветеран АТО Михайло Найда, – розповідає Наталія ТАБАЧУК. – У Калуші він відомий віддавна – з часу перших добровольців 2014-го. Після повернення з війни 2015 року Михайло присвятив себе громадській роботі, постійно допомагаючи людям і використовуючи для цього різні форми благодійності. Я вважаю його свої молодшим товаришем. Мій син також був на війні серед тих перших добровольців, тож доля нас звела не випадково. Працюючи у Калуській міській раді я часто допомагала Михайлові в реалізації задуму створення громадської організації – зокрема у підготовці документів та її реєстрації. Головне у статуті «Чистих сердець…» – допомога людям. А назву придумав теж М. Найда – вона дуже влучна, тож інші варіанти навіть не обговорювали.

Ми ніколи не могли подумати, що нас застане війна, тож уже українські реалії війни з російськими окупантами вказали на наступні кроки діяльності «Чистих сердець» – свою роботу ми почали з перших днів масштабного вторгнення. А ще до того Михайло вже мав великий організаційний досвід волонтерства. Ми просто переформатували свою роботу на надання допомоги фронту та тимчасово переміщеним особам. Я пишаюся тим, що є співзасновницею цієї організації, і переконана, що вона, образно кажучи, є найбільш громадською з-поміж усіх аналогічних спільнот.

Своєю всебічною допомогою – матеріальною, юридичною, психологічною, соціальною – «Чисті серця…» охопили не одну тисячу людей. Відзначу, що тимчасово переміщені особи дуже активно відгукуються на всі наші ініціативи і без вихідних працюють разом з представниками громадської організації. Базуємося у приміщеннях колишнього міського дитячого садка разом із комунальним закладом «Добродія Калуша», який є реабілітаційним центром, і центром соціальних служб міста. Ми спільно присвятили себе допомозі людям. У будинку нам належить тільки одна кімната, але ми всі робимо потрібну справу, тож за сприяння міськради використовуємо і територію «Добродії…».

Коли волонтерка ГО «Чисті серця-Калуш» і дружина воїна ЗСУ Марія Росоловська обіцяла нас здивувати, то не дуже й вірилося, бо думали: хто з нас не схильний до перебільшень, якщо йдеться про своє рідне? А особливо, коли просто гориш своєю роботою. Та Марія – тендітна і делікатна жіночка – таки дуже здивувала. Вона не просто рушій волонтерських буднів «Чистих сердець…», а втілення сили українського патріотичного духа і неспинне джерело енергії добротворення.

– До повномасштабного вторгнення російських загарбників наша громадська організація опікувалася будинками малят, сиротинцями, лікарнями тощо, – зазначила Марія РОСОЛОВСЬКА. – Відвідуючи такі заклади, надавали їм благодійну допомогу. Щосуботи у приміщенні громадської організації працював пункт обміну дитячими речами. А з 26 лютого завдяки надходженню гуманітарних вантажів почали допомагати тимчасово переміщеним особам і людям, які опинились у складних життєвих обставинах. Забезпечували всіх охочих одягом, взуттям, засобами гігієни, продуктами, забавками для дітей.

Згодом разом з громадськими організаціями «Пані Патронеса» та «МАРТІН-клуб» започаткували надання соціальними працівниками, юристами і психологами комплексної підтримки переселенцям. Тож тимчасово переміщені особи й люди, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, можуть отримати в нас безоплатні консультації висококваліфікованих психологів і юристів. Дівчата-волонтерки можуть як соціальні працівниці, проконсультувати, порадити і допомогти в Калуші в тій чи іншій проблемі – чи відвідати потрібного лікаря, чи поселитися тощо.

Людей приймаємо, розселюємо, забезпечуємо одягом, їжею, засобами гігієни – все безкоштовно. А відтак вже з ними працює юрист чи психолог.

Я пам’ятаю цю страшну зиму – люди приїжджали тільки в тапочках і піжамах, у стресах від пережитого і від побачених на свої очі смертей рідних чи близьких, від вибухів тощо. Тож ми надаємо і так звану кризову допомогу. А ще маємо спеціальну мобільну бригаду волонтерів, які виїжджають у калуські села, збирають інформацію про потреби переселенців і повідомляють людей про ті послуги, які може надати їм наша організація.

Найважче було, коли приїжджали люди з тимчасово окупованих територій, тому що доводилося не лише надавати соціальні послуги, а й, перенаправляючи до потрібних спеціалістів, навчати людей, як документувати свідчення про злочини, зокрема і зґвалтування дітей на очах батьків російськими окупантами… Але ми тісно співпрацюємо з міською владою та її службами. Нині в ГО «Чисті серця-Калуш» налічується до 200 активних волонтерів, більшість з яких – тимчасово переміщені особи, які живуть у місті. Щоб соціалізуватися, люди почали волонтерити.

Допомагаємо не лише їм чи тим, хто опинився у складних життєвих ситуаціях, а й нашим воїнам на передовій. Наприклад, у нас є водій Віктор Боднар, голова гаражного кооперативу, який як волонтер постійно доставляє в зону бойових дій потрібні вантажі. Також співпрацюємо з нашими друзями-українцями за кордоном, переправляючи їхню допомогу на фронт. Наші воїни безмежно вдячні за підтримку. Я добре володію ситуацією і розумію наших захисників, адже й мій чоловік на фронті.

На базі ГО «Чисті серця-Калуш» ми облаштували дитячу гральну кімнату, де може бавитися малеча. Це дуже важливо – поволі дистанціювати дітей від батьків після пережитого. У нас всі працюють чітко і злагоджено. Обов’язки статистки, наприклад, виконує Інна Біловудська, яка обробляє анкети. До речі, анкетування вже пройшли понад дев’ять тисяч тимчасово переміщених осіб. Маємо і кілька психологів, адже серед переселенців є великі запити на їхню допомогу. Таку роботу зокрема виконують Іванна Гусениця та Олександра Хортів. Юристка нашої громадської організації Ірина Кремчанінова надає безоплатну правову допомогу.

За потреби допомагаємо всім охочим виїхати за кордон. Волонтер Ігор Кобута активно комунікує з військовими – допомагає забезпечувати їх автомобілями. А складом завідує Роман Бельмега. Він дуже відповідальний волонтер. Про нього кажуть, що це людина, попри яку навіть миша не прошмигне непоміченою. Юлія Сабуня – тимчасово переміщена особа, яка як волонтерка виконує функції соціальної працівниці, анкетуючи людей. Володимир Василів, Ганна Дмитрів… Усіх і не назвеш. Відповідальні особи є у кожній ланці нашої організації. Робота структурована, все документується.

– Чи не стихає, Маріє, поволі хвиля волонтерства?

– Так, чимало волонтерів з інших спільнот втомилися і видихнулися, але тільки не «Чисті серця…». Своєю роботою ми, навпаки, активізуємо й інших волонтерів. Та й авторитет громадської організації та її керівника й головного логіста у роботі Михайла Найди вже працює на спільну справу.

– Волонтерство для мене – це стиль життя і можливість дарувати людям ті миттєвості, які їх переконують, що про них не забули, а головно – бійцям на фронті, – зізнається Михайло НАЙДА. – А ще ми своєю допомогою вселяємо у серця переселенців надію на життя. Адже до нас переважно приїжджають люди розчаровані, які не знають, куди йти, що робити і як далі жити. Навіть попри те, що часто приїжджають на крутезних іномарках, ми розуміємо, що більшість з них втратили все. А те авто – можливо, єдине з усіх статків, що залишилося у людини. Якось у нас молодий хлопчина допомагав розвантажувати фуру, а відтак зізнався, що прийшов не волонтерити, а щось собі вкрасти з гуманітарки. Але попрацювавши якийсь час разом з іншими, зрозумів свою помилку і вирішив залишитися, щоб допомагати іншим.

Звісно, псевдоволонтерів не бракує. Одні приходять, щоб нажитися, інші – заробити дешевий піар… Наше завдання – допомагати людям щиро. І за це ми нічого не хочемо і не вимагаємо. То велике щастя – бачити щасливі очі дорослих чи дітей як результат твоєї праці.

– Яку проблему, Михайле, найгостріше відчуваєте з командою у волонтерській роботі?

– Нахабство людей, які приходять, і ми їм інколи віддаємо останнє, а вони відтак, образно кажучи, вимагають «тунця»: «А почєму нєт тунца?!» Часто дуже хочеться сказати їм все, що на думці, але стримуюся і зупиняю себе, бо розумію, що таких нахаб – одиниці. Але є й інше у нашій роботі. Коли приходять до нас і пропонують свою допомогу чоловіки чи жінки, молодь і підлітки, то це дуже надихає у роботі. Хочеться тоді працювати і працювати.

– Що найбільше цінуєте у волонтерах своєї команди?

– Зрозуміло, що чистосердечність. Звідсіля й назва нашої спільноти. Коли все робиш від чистого серця, без прихованих планів і за це не чекаєш жодної віддяки. А якщо хтось хоче волонтерити напоказ чи з докором для інших, то краще до нас не приходити. У роботі ми спираємося щонайперше одне на одного і на нашу волонтерську команду. Вважаю, що волонтерка номер один у команді – Марія Росоловська. Вона – мотор усієї роботи. Ми почали працювати з перших днів масштабного вторгнення російських загарбників. Добре налагодили логістику і співпрацю з багатьма волонтерськими і благодійними організаціями та спільнотами, яких не бракує. Тож вантажі на фронт відправляємо щодня.

…Ранок. А на подвір’ї і в приміщенні ГО «Чисті серця-Калуш» вже людно і гамірно. Голос життя панує на волонтерській базі, і в начебто хаотичному русі вгадуються такі чіткі закономірність й організованість, які можуть проявлятися тільки там і тільки у тих волонтерів, які добре розуміють свої обов’язки і свою роботу. Надивившись, як вони працюють, відверто зізнаємося, що волонтери у «Чистих серцях…» – замилувані у свою працю люди. У спілкуванні з ними ми ні в їхніх очах, ні в інтонаціях бесіди не відчули впливу на них тягаря чи рутини обов’язків. Добровольці свою роботу виконують з любов’ю, щиро й відповідально.