Молодь – основа клубу

У 2017 році іванофранківець Юрій Процюк став першим заслуженим тренером України з баскетболу в Західній Україні. Він упродовж 22 років працює в Івано-Франківській ДЮСШ №2, є президентом клубу «Франківськ» і головним тренером жіночої баскетбольної команди «Франківськ-ПНУ». А ще був головним тренером жіночої збірної України з баскетболу 3х3, котру за підсумками 2016 року НОК, Міністерство молоді та спорту і спортивні журналісти визнали найкращою в ігрових видах спорту в Україні.

– Пане Юрію, за які такі високі спортивні досягнення збірну так високо оцінили?

– У 2015-му році – друге місце на Євроолімпіаді в Баку, у 2016-му – друге місце на чемпіонаті світу в Китаї, у 2017-му – третє на чемпіонаті світу у французькому місті Нант.

У 2017 році я став головним тренером студентської збірної України 3х3, менеджером юнацьких збірних команд України. І на посаді тренера теж чогось досяг. У 2017-му в Хорватії – перше місце на чемпіонаті Європи серед студентських команд, а у Китаї – п’яте місце на чемпіонаті світу. У 2018-му – друге місце в Португалії на європейських студентських іграх і друге – в Китаї на чемпіонаті світу. Ця команда, сформована зі студентів Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 20-24 червня цього року як «Україна-2» в Мінську представлятиме нашу державу на других Європейських іграх (паралельно в Амстердамі «Україна-1» гратиме на чемпіонаті світу).

– В інтернеті я читав, що міжнародний баскетбол можна буде побачити і в Івано-Франківську?

– Цього року прийняли історичне рішення: європейська студентська спілка в 2021 році доручає Україні в себе провести чемпіонат Європи серед студентських команд. І ми дуже сподіваємося, що він пройде саме в Івано-Франківську. Таку ідею підтримує і міський голова, і ректор університету.

– Чи не важко спортсменкам переходити з класичного баскетболу 5х5 на баскетбол 3х3?

– Кожна з гравчинь визначається: хтось бачить себе в баскетболі 3х3, а хтось – у баскетболі 5х5. Особисто для мене вирішальним є баскетбол 3х3. До речі, за торішні досягнення БК «Франківськ» представлятиме Україну у світовій лізі з баскетболу 3х3. У цій лізі змагатимуться найсильніші команди світу і відповідні ігрові тури проходитимуть у США, Канаді, Китаї, Японії, в європейських країнах.

– Перейдімо до баскетболу 5х5, де в чемпіонаті України виступає «Франківськ-ПНУ» і Ви є головним тренером. Я у Вас брав інтерв’ю у квітні 2017 року, а що нового відбулося за цей час в житті команди?

– Тоді вона вдало виступала в чемпіонаті України у вищій лізі й за підсумками сезону посіла перше місце. Лише брак коштів не дав змоги нам перейти до Суперліги. У 2018 році посіли другу сходинку п’єдесталу пошани і, маючи деяке грошове забезпечення, все ж перейшли до всеукраїнської баскетбольної еліти. Це єдиний ігровий олімпійський вид спорту в області з таким високим досягненням. Правда, у нас були певні побоювання, чи зможемо закріпитися у Суперлізі й гідно представляти Івано-Франківщину на найвищому рівні. А коли розпочався чемпіонат, то зрозуміли, що є гідними конкурентами для всіх команд, у тому числі й провідних. І при цьому ставку насамперед зробили на молодь. Як результат – п’ять баскетболісток є кандидатами до молодіжної збірної України, три – до юнацької та дві – до національної збірної. Тобто кожна гравчиня є в якісь збірній.

– А хто готує таких висококваліфікованих спортсменок?

– Поруч зі мною – тренер молодіжної збірної України з баскетболу 3х3 Денис Спиридонов, тренер молодіжної збірної з баскетболу 5х5 Олена Огородникова (вона є капітаном команди і граючим тренером) і тренер юнацької збірної 3х3 Дмитро Неволін. Працюємо на перспективу. Нам, звичайно, ще рано по-справжньому конкурувати з київськими клубами «Динамо» і «Київ-Баскет», де сконцентровано гравці національної збірної та легіонери і є стабільне фінансування, їхні бюджети в кілька разів перевищують наш. Однак як показав чемпіонат, найсильніших долаємо в окремих матчах. Тож не дивно, що ми перебуваємо на третьому турнірному місці з дев’яти команд. Втім, спочатку ставили завдання не вилетіти із Суперліги, потім – пробитися у плей-оф, а тепер відчуваємо, що в силі замахнутися і на медалі чемпіонату.

– Чому команда «Франківськ» почала називатися «Франківськ-ПНУ»?

– Команда офіційно має назву «Збірна Івано-Франківської області». Оскільки писати щоразу «Збірна Івано-Франківської області» дуже довго, то ми вирішили перейти до об’єднуючої назви «Франківськ», а в нинішньому сезоні додали ще й «ПНУ». І в цьому є своя закономірність, бо більшість дівчат команди вчаться в ПНУ – Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника.

– Я думав, що ПНУ також частково фінансує команду…

– Є відчутна підтримка студентського баскетболу ректора університету Ігоря Євгеновича Цепенди. Завдяки йому команді вдалося взяти участь у студентських чемпіонатах, чемпіонатах світу та Європи, у змаганнях з класичного баскетболу і баскетболу 3х3. Зрештою, університет не має таких фінансових можливостей, щоб утримувати команду Суперліги.

– А хто все-таки фінансує «Франківськ-ПНУ»?

– Перед стартом сезону 2018/2019 була предметна розмова з президентом Федерації баскетболу України Михайлом Бродським, який допоміг нашій команді заявитися до Суперліги і на першій стадії змагань допоміг там виступати. У розмові з Бродським йшлося й про подальше фінансування БК «Франківськ». Найперше – це кошти з обласного бюджету і підтримка обласної федерації баскетболу. Торік нам виділили лише 30 тис. гривень, а управління спорту ОДА (начальник управління Орест Оклієвич) заклало деякі кошти для участі команди у змаганнях Суперліги, навчально-тренувальних зборах і на календар спортивно-масових заходів. Зрозуміло, що це дуже мало, бо основні витрати набагато більші. Також розраховуємо на підтримку міської влади, адже ми представляємо й Івано-Франківськ і робимо всеукраїнську промоцію нашого міста. Словом, Руслан Марцінків запевнив, що клуб отримає фінансування для команди. Тим паче, що депутати міської ради регулярно відвідують матчі з участю «Франківськ-ПНУ» і добре оцінюють результати колективу та його можливості у боротьбі за медалі чемпіонату України серед команд Суперліги. Отож спільними зусиллями, мабуть, у фінансовому плані вдасться щось таки зробити.

– Серйозно налаштувалися на медалі чемпіонату?..

– Найперше – потрапити до плей-оф, а потім – боротьба за призові місця. А для цього від області та міста для завершення чемпіонату потрібне фінансування – 1,5 млн. гривень. На засіданні виконкому міської ради Руслан Марцінків висловив чітку фінансову позицію, тому вірю, що 800 тис. гривень від міста БК «Франківськ» отримає найближчим часом. Сподіваємося, що і обласна рада до нас повернеться обличчям і надасть належну допомогу. Як-не-як, а БК «Франківськ» дає найбільшу кількість очок з ігрових видів спорту для рейтингу нашої області.

– А яким має бути загальний бюджет команди Суперліги?

– Мінімальний – це 2,5–3 млн. гривень.

– Котру з баскетболісток нині Ви би відзначили?

– Передусім відзначу всю команду. Попри різний вік у колективі панує чудовий мікроклімат. Наприклад, Олені Огородниковій 38 років, Людмилі Семків – 17, а Вероніці Космач і Вероніці Кісенко – по 18. Всі об’єднані чемпіонським духом. Ми не внизу турнірної таблиці й не боремося за виживання, а навпаки, претендуємо на медалі. Дівчата, крім тренувань, індивідуально займаються в тренажерних залах. Всюди робоча обстановка.

– Щодо резерву до основної команди Прикарпаття. Звідки для неї черпаєте кадри?

– Як президент обласної федерації баскетболу я повинен дбати про те, щоб до основної команди потрапляли учні ДЮСШ. Сьогодні вони є з Івано-Франківської ДЮСШ №2 і обласної ДЮСШ. Власне йде цілеспрямована робота з поповнення колективу. Це для нас головний резервний принцип. До того ж запрошуємо баскетболісток національної збірної, які можуть підсилити гру команди. Адже ставимо завдання не виграти якісь змагання у першій чи вищій лізі, а нині ми входимо до числа лідерів Суперліги, де виступають легіонери, збірники України. І витягувати чемпіонат тільки своїми вихованками з ДЮСШ поки що дуже важко. Тому на ключові позиції запрошуємо двох-трьох досвідчених баскетболісток, котрі передають свій досвід молодим дівчатам. Якраз саме вони надалі становитимуть основу команди.