Про це заявив, виступаючи недавно з лекцією перед студентами Львівської політехніки, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль. "Це звичайна математика і економічна демографія.., - сказав він. - Нація старіє. Є проблема з людським капіталом... Україна як частина старої Європи не відтворює своє населення... - Тож кожен з нас повинен подумати про свою пенсію з молодого віку", - підсумував прем'єр.

Мова про це роками точиться у стінах Верховної Ради. Та й самі українці розуміють, що в наших сумних реаліях колапсу в сфері пенсійного забезпечення не оминути. Пояснення просте: впродовж 30 років з часу здобуття незалежності України наша влада в особі чиновників усіх рівнів дбала лише про свої зарплати і пенсії. Їй було байдуже до простих громадян. Вона не зробила нічого, аби забезпечити українцям достойну старість. У результаті через незрозумілі і, можливо, навіть шахрайські схеми, за якими нараховуються виплати, маємо пенсіонерів з 30-50-літнім робочим стажем і мізерними пенсіями. Це копійки, на які неможливо прожити, не випросивши у тих же чиновників, яких ми ж і утримуємо, якісь пільги та субсидії.

Від усвідомлення такої несправедливості сумно й боляче за наших батьків, страшно за майбутнє дітей та онуків...

Але ж для вирішення нинішньої соціальної проблеми владі потрібно було зробити лишень одну річ на рівні держави - законодавчо подбати про забезпечення офіційною роботою з нормальними зарплатою і умовами праці усіх працездатних українців, як це роблять уряди розвинутих країн для своїх громадян...

У нашій державі все ще діє солідарна пенсійна система і на сьогодні, за підрахунками спеціалістів, один працівник утримує одного пенсіонера, адже група т. зв. "основного працездатного віку" досить солідна. Проте навіть у такому співвідношенні пенсіонер отримує мізер.

А за 15-25 років, коли на пенсію вийдуть нинішні 30- та 40-річні, тих, хто мав би утримувати їх, стане безнадійно ще менше.

Є дві головні причини такої загальнодержавної кризи. По-перше, кількість працездатного населення зменшується, тому що українці масово виїжджають на роботу за кордон - через малі зарплати, нестерпні умови праці і абсолютну незахищеність та безправність робітника в Україні. По-друге, ті, хто ще залишився тут, здебільшого працюють нелегально. А отже, ні ті, ні інші не сплачують податків до державного Пенсійного фонду.

І хоча Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було прийнято ще 2003-го, багато працедавців усі ці роки масово порушували його. Виплачуючи людям зарплати в конвертах, фактично не лише позбавили своїх працівників необхідних років трудового стажу, а й матеріального забезпечення у старості, коли ті, скоріш за все, стануть непрацездатними й не зможуть подбати про себе.

Тож у підсумку нинішньому поколінню 30-40-річних українців загрожує безгрошів'я на пенсії, а точніше - злидні.

Порятунок у ситуації, що склалася, прем'єр і уряд бачать у введенні обов'язкової додаткової накопичувальної пенсійної системи - як додатку до існуючої солідарної. Ще один вид пенсійних відрахувань Кабінет Міністрів хоче ввести у 2021 р. 

І хоча така система накопичень у нас вже існує понад 20 років (в Україні достатньо страхових компаній та банків - як державних так і закордонних, - котрі роблять для клієнтів накопичувальні програми для пенсіонерів), все ж вона поки що не є обов'язковою та й не завжди надійною (відомі випадки, коли банки чи страхові компанії банкрутували, залишивши клієнтів без заощаджень).

Проте саме введення додаткової накопичувальної пенсійної системи може врятувати країну від економічного колапсу. Воно також вигідне і для людей, тому що у разі смерті вкладника всі накопичені кошти, за умовами договорів більшості страхових компаній, отримають правонаступники вкладника (родичі та ін.). А не так, як це відбувається нині, коли після смерті родича, який не встиг навіть пожити на пенсії, усі кошти, сплачені ним впродовж 30-40-50 років, просто йдуть до загального котла - Пенсійного фонду, а не родині. А це ж які суми!

Ідея хороша і перспективна, а головне - в усьому світі працює досить ефективно (це можна зрозуміти, порівнявши умови життя та фінансові можливості наших пенсіонерів й пенсіонерів розвинутих країн). Українському урядові потрібно лише подбати, щоби нова система пенсійного страхування в Україні була надійною і захищеною державою.