У краєзнавчому музеї «Бойківщина» Тетяни й Омеляна АНТОНОВИЧІВ Долинської ТГ відкрили Центр розвитку туризму Долинщини і цим завершили реалізацію відповідного проєкту за фінансування уряду Канади через Фонд сприяння розвитку малих і середніх підприємств програми міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (ПРОМІС).

Заснований 1997 року, а реорганізований і реконструйований за кошти відомих українських патріотів і меценатів – родини Антоновичів 2003-го, музей «Бойківщина» є нині культурною окрасою Долини. За роки музей відчутно змінився – не лише зовні, а передусім – за спектром своєї краєзнавчої діяльності, що формується на основі сучасної світової музейної практики і передбачає не лише споглядання відвідувачами експозицій, а й безпосереднє залучення їх до різних музейних атракцій.

– У музеї ми часто проводимо різні майстер-класи і так популяризуємо давні й сучасні ремесла та промисли регіону, а для залучення наймолодших відвідувачів організовуємо цікаві квести. А також оновлюємо і створюємо нові музейні експозиції, залучаючи й реалізуючи цікаві проєкти.

– То, будь ласка, пані Ксеніє, розкажіть про найновіший проєкт, який днями вдалося втілити в життя в «Бойківщині»...

– Завдяки ПРОМІС нам вдалося створити у музеї нову експозицію «Сіль». Адже власне історія заснування Долини безпосередньо пов’язана із соляними промислами і соледобуванням. Проєкт «Центр розвитку туризму Долинщини» орієнтований на розвиток малого і середнього бізнесу. Саме на це ми звертали головну увагу під час його підготовки. У місті в рамках ПРОМІС було реалізовано вже до десятка цікавих проєктів. А завдяки саме цьому, наприклад, було написано стратегію розвитку міста, створено центр бджільництва й т. ін. Тож нашу співпрацю з міською радою в цьому напрямі належно налагоджено. А ідея створення Центру розвитку туризму Долинщини у музеї «Бойківщина» належить колишньому міському голові Долини – світлої пам’яті Володимирові Гаразду. Проєктну заявку написав колишній заступник голови, а нині депутат Долинської міської ради ОТГ Володимир Смолій. І ми почали реалізовувати задум, мета якого – розвиток інфраструктури малого й середнього бізнесу в туристичному обслуговуванні, а також підвищення компетентності й поінформованості зацікавлених суб’єктів малого і середнього бізнесу на території долинського субрегіону.

– Які завдання потрібно було виконати у рамках означеної мети?

– Щонайперше – впродовж 11 місяців ми мали сформувати на базі нашого музею інфраструктуру у вигляді Центру розвитку туризму Долинщини, а також – підвищити інституційну спроможність представників малого і середнього бізнесу, які працюють у туристичній галузі, у промоції нашого міста, виготовленні сувенірної продукції, готельно-відпочинкових і послугах харчування та іншому супутньому підприємництві шляхом проведення для них відповідних тренінгів, курсів і т. ін. Обов’язковою умовою також було фінансування з бюджету міської ради.

– Уточніть, будь ласка, скільки відсотків у фінансуванні проєкту становили кошти з міського бюджету?

– 45 відсотків від всієї суми, а решту виділив ПРОМІС. А загалом фінансові рамки реалізованого проєкту становили 1,2 млн грн. Тож упродовж року ми організовували і проводили тренінги з підвищення якості туристичного обслуговування за участю відомих тренерів: Тараса Тустанівського – власника одного з найкращих етнозакладів у Європі, Олександра Коваля – лідера потужної спільноти у соцмережах та ін. Вони допомагали нам вивчати туризм. У форматі цього проєкту ми також проводили курси екскурсоводів, які вели представники Львівської асоціації туризму, і навіть тримісячні курси англійської мови. Учасники отримали відповідні сертифікати.

А ще ми працювали над промоцією нашого регіону. На наше запрошення і замовлення спеціальний відеоролик зняв відомий мандрівник зі Львова, за плечима якого 120 країн світу, Орест Зуб. У ролику – унікальні архітектурні та природні дивовижі як міста Долини, так і всієї територіальної громади. Цей ролик уже набрав до 50 тисяч переглядів. Також ми виготовили низку спеціальних вказівників і для екологічного маршруту, і для історичної частини міста Долини, розробили новий сайт музею «Бойківщина» і т. ін. Приміщення для Центру розвитку туризму Долинщини вже є, а незабаром призначать і його керівника.

– Йдеться про центр як окрему структуру чи про нову експозицію музею «Бойківщина»?

– Центр розвитку туризму Долинщини – окрема структура, автономна у плані основних напрямів роботи, фінансування, кадрової політики тощо, хоч і розміщена у будинку краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів. Звичайно, такі експозиції, як «Сіль» чи «Нафта», залишаються у форматі музею. Але в якому юридичному статусі, – як громадська організація, асоціація чи як комунальний заклад тощо – існуватиме Центр розвитку туризму Долинщини, ми ще не знаємо. Звісно, це не означає, що Центр розвитку туризму Долинщини створено замість музею «Бойківщина». Йдеться про дві взаємопов’язані структури, які працюватимуть на користь громад.

– Що конкретно зроблено у приміщенні музею «Бойківщина» для належної роботи новоствореного центру?

– На першому поверсі – відразу на вході до музею – ми створили демонстраційно-дегустаційну залу. І ми хочемо, щоб тут наші брендові підприємці-виробники у відповідні дні тижня презентували свою продукцію – меди, солодощі, сири, чаї, ягоди і т. ін. Маємо і сувенірну лавку, де є вироблена власноруч продукція майстрів об’єднаної громади: ляльки-мотанки, соломкарство, кераміка, вишивка і т. ін. Також маємо туристичний кіоск, де можна одержати вичерпну інформацію про архітектурні пам’ятки, основні події з життя міста, транспорт, готелі, харчування тощо. Всю інформацію буде продубльовано на сайті.

– Чи можна констатувати, що зі створенням Центру розвитку туризму Долинщини «Бойківщина» розширює чи поглиблює свої краєзнавчі пріоритети?

– Думаю, що так. Якщо ми запрошуватимемо турагентів та інформуватимемо їх про ті атракції, які можемо запропонувати, то чому б і ні? Якщо ми будемо популяризувати свій край, то й музей від цього тільки набуватиме, адже він є власне осердям туризму на Долинщині.

– Нині в Україні, на мій погляд, стали модними в музеях запровадження інтерактивних експозицій. До створення Центру розвитку туризму Долинщини їх у музеї «Бойківщина» ще не було?

– Звісно, фінансування не дозволило нам зробити у музеї все, що ми собі намріяли. Але один із таких інтерактивних експонатів ми вже маємо. Він пов’язаний із соледобуванням. І в цьому напрямі ми рухаємося. Бо дуже важливо, щоб відвідувачі нашого музею відчували процес. І не лише соле- чи нафтодобування, а й створення ляльки-мотанки, збирання меду, виготовлення солодощів і т. ін. Адже це цікаво. Та й інтерактивні експонати – то вже не модерна, а давня і розвинута світова музейна практика, коли замість справжніх музейних фондів людям пропонують їхні муляжі.

– То ми ще тільки «наздоганяємо» інтерактивні віяння?

– Можна і так сказати. Проте й у цьому питанні ми намагаємося триматися, образно кажучи, золотої середини. Чи можна зробити експозицію цілком інтерактивною? Так, можна. Але скільки вона буде власне цікавою? Рік, два, три... Хто раз її відвідав і ознайомився з нею, невідомо, чи ще захоче прийти. Тож ми намагаємося поєднувати інтерактивність і статичність експозицій. Не хочемо все робити несправжнім. Розумієте, наприклад, шанувальникам вишивки нецікаво торкатися не оригінальних робіт – їх приваблює якраз техніка оригіналів і т. ін.

– Наскільки я розумію, осердям Центру розвитку туризму Долинщини є експозиція «Сіль», яка перебуває на стадії формування? У чому її привабливість?

– У межах нашого фінансування ми зробили тільки те, що могли зробити. Створили інформаційні стенди про сіль та історію її добування у місті, а також запровадили інтерактивний інформаційний експонат про особливості випарювання солі з ропи – кількість і співвідношення необхідних для цього процесу дров, ропи тощо. Основна особливість його – візуальні і кількісні порівняння складників.

– І насамкінець – кілька слів про найближчі задуми «Бойківщини».

– Хочемо оживити нашу експозицію «Нафта» і вже маємо відповідні домовленості, як анімаційно показати процес добування нафти. Думаємо, що до кінця року ми свій задум реалізуємо.

– Розумію, що питання про актуальність новоствореного Центру розвитку туризму Долинщини – більше риторичне, та все ж ...

– Завдяки такому центрові всі виробники Долинської ТГ мають можливість не лише зреалізувати свою продукцію, а й головно – розповісти про неї на пів світу. Адже для цього задіяно цілу систему способів її популяризації.

...Той, хто свого часу бував у «Бойківщині», сьогодні може її не впізнати – музейний простір став не лише насиченішим і ширшим у краєзнавчому аспекті, а й зручнішим і комфортнішим для відвідувачів. Усе передбачено і зручно – і вбиральні та внутрішні пандуси для людей з особливими потребами, і можливість перепочити та одержати необхідну інформацію, і різноманіття сувенірів та ін. Є у «Бойківщині» і новий сучасний рецепшн – спеціально облаштоване місце, куди щонайперше звертається відвідувач музею. Цей куточок заведено називати обличчям того чи іншого закладу. Тож, на мій погляд, завдяки створенню Центру розвитку туризму Долинщини і внутрішній перебудові музею рецепшн став зручнішим і почав більш оптимально виконувати свою функцію.

Заснування Центру розвитку туризму Долинщини – позитивна подія. Особливо у контексті створення Долинської ТГ та обрання її нового керівництва на чолі з Іваном Дирівим. Бо, по-перше, дуже добре, що й через роки сподівань тему солі у Долині не забалакали, а навпаки, активно шукають шляхи її урухомлення. А по-друге, навіть попри те, що топки випареної солі, які віддавна задумували пропонувати як сувеніри відвідувачам музею, наразі ще залишаються тільки на сторінках нереалізованих через відсутність інвесторів проєктів, жевріють у мріях поодиноких ентузіастів і «позують» на гербі Долини, а бальнеологічні ідеї на базі свердловин соляної ропи ще чекають подвижництва заради їх утілення в життя від керівництва Долинської ТГ і щирості зацікавлених у тому капіталовкладників, відкриття Центру розвитку туризму Долинщини – це все-таки ще один системний крок у розвитку туристичної галузі регіону.