У міжсвяття християнських празників Святого Василія Великого і Йордану на помежів’ї богородчанських сіл Пороги і Яблунька, які належать до Солотвинської територіальної громади, відбувся V міжрегіональний різдвяний фестиваль «Коляда у ріднім краї», в якому взяли участь до 40 мистецьких фольклорних колективів регіону. «Головна особливість кожного нашого фестивалю, зокрема і цьогорічного, – каже режисерка різдвяного дійства завідувачка бібліотеки-філії села Порогів Марія Перегінець, – це автентичність і неповторність колядок нашого рідного краю. Кожна громада, яка бере участь у «Коляді у ріднім краї», намагається представити передусім унікальність своїх колядок чи різдвяних традицій, пропагувати їх і примножувати...».

Святкове дійство традиційно відбувається просто неба. Сцену для виступів колективів встановлюють на полі між селами Пороги і Яблунька – в урочищі «Городи». Над усією територією височіє величава фігура Ісуса Христа. Кажуть, що колись ці землі були спірними для сільських громад. Тож започаткований фестиваль «Коляда у ріднім краї» з перших кроків свого існування став оберегом не лише традицій святкування Різдва у регіоні, а й творцем миру і злагоди між громадами.

Автором ідеї проведення фестивалю став о. Іван Стефанишин, парох церкви Преображення Господа Ісуса Христа УГКЦ села Пороги, а підтримав свого часу його ініціативу й упродовж п’яти років є співорганізатором різдвяного свята о. Дмитро Херманчук, настоятель храму Святого архистратига Михаїла УГКЦ сусіднього села Яблунька.

Особливість фестивалю «Коляда у ріднім краї» ще й у тому, що його організацією підготовкою громади займаються почергово – нинішнього року це служіння виконували Пороги.

– Цього року маємо хоч і маленький, але ювілей – вже вп’яте проводимо фестиваль «Коляда у ріднім краї». А думка створити людям свято у мене була ще задовго до народження ідеї різдвяного фестивалю. Відтак своїми планами я поділився з о. Д. Херманчуком, який мене у цьому однозначно підтримав. Свято, основна мета якого – прослава Бога, провадимо з благословення архиєпископа і митрополита Івано-Франківського УГКЦ владики Володимира Війтишина. Села сьогодні, на моє переконання, потрібно оживляти, урухомлювати і розвивати їхню інфраструктуру. Тож недарма дійство відбувається на межі двох сіл – і зручно, і символічно. Багато цього року нам допомагають у проведенні фестивалю «Коляда у ріднім краї» депутати різних рівнів, а також охочі меценати чи підприємці…

Отець Д. Херманчук:

– Торік коронавірусні реалії стали нам на перешкоді у проведенні фестивалю. Але бачимо, що у таких умовах і з такою бідою нам ще довго доведеться жити, бо не знаємо, що нас чекає. Зрештою, за два роки ми вже й трохи навчилися жити у такому стані. Тож і надалі маємо жити, молитися і вчитися. Унікальність нашого фестивалю, на мій погляд, у тому, що він вийшов із народу і твориться народом, зокрема двома нашими парохіями – громадами сіл Яблунька і Пороги. Специфіка свята ще й у тому, що ми не акцентуємо його перебіг на участі відомих і розрекламованих виконавців чи гуртів шоу-бізнесу, а на родинному і сімейному колі учасників. Спочатку брали участь представники двох сіл-сусідів, відтак – деканату, а сьогодні вже маємо гостей із села Белелуя на Снятинщині. То сподіваємося, що з часом, може, «Коляда у ріднім краї» переросте і у всеукраїнський формат…

«Коляда у ріднім краї» – то не лише розмаїття автентики колядок. Щораз організатори у режисерському представленні намагаються здивувати учасників і гостей якоюсь першиною, несподіванкою чи яскравістю. Свого часу на сцені представляли давнє традиційне обрядове дійство «в’язання Василів», а цього року окрасою свята, на мій погляд, став різдвяний обряд «Маланка» у представленні кількох колективів. Особливо і неповторно вразили учасників та гостей фестивалю своїм виступом представники народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Маланка» зі згаданої Белелуї – як сценічною постановкою давнього покутського різдвяного обряду, так і барвистою неповторністю костюмів вертепних персонажів.