Після комуністичної окупації в Україні взялися відроджувати заборонені безбожною владою святі місця, віднаходили славлені чудотворні ікони або створювали їхні копії. І у сьогоденні Господь являє вірним свою благодать.

З 2014 року в монастирі Місійного згромадження Св. ап. Андрія на вул. Селянська, 6 в Івано-Франківську перебуває благодатна ікона Пресвятої Богородиці. Її знайшов автор цих рядків на горищі дзвіниці в одній парафії у Галицькому районі, коли провадив там реколекції.

Мабуть, вона перебувала там довший час, оскільки через пилюку й павутиння, що густо її вкривали, було важко розгледіти зображені на ній лики й постаті. Та попри це якось відразу відчув, як від святині виходить спокій і умиротворення. І потім ще не раз переконувався у цьому, коли вдивлявся в образ.

Не маючи грошей на реставрацію знахідки, просив Богородицю, щоб Вона сама подбала про кошти. І за кілька днів до храму прийшли люди, котрі, нічого не знаючи про таку потребу, дали пожертву зі словами «на добру справу». Коли ж ікону віддали на реставрацію, то невдовзі майстри запросили мене до себе й повідомили: щойно почали очищувати образ від бруду, як від нього розлився аромат квітів та ладану. Як зазначили реставратори, за 20-літню практику праці з іконами в них таке сталося вперше.

…Щойно почали очищувати образ від бруду, як від нього розлився аромат квітів та ладану. Як зазначили реставратори, за 20-літню практику праці з іконами в них таке сталося вперше.

Також з’ясувалося, що під верхнім шаром фарб на іконі приховане її оригінальне зображення, датоване XVIII ст. Отож реставратори відновили оригінал ікони й усунули всі пошкодження. У жовтні 2015 року ікону повернули до монастиря й виставили до почитання (християнська практика вшанування святих зображень, де честь, віддана їм, переходить до першообразу (Бога або святого), – ред.) у каплиці Апостола Андрія.

Відтоді часто біля ікони люди стояли у молитовній задумі. Вірні запитували, як називається ікона, і коли я замислився над цим, на гадку спала молитва «Будучи джерелом милосердя», якою молився завжди на завершення приватних молитов. Так і народилась її назва – «Джерело милосердя».

Зафіксовано і свідчення наших краян про ту допомогу, яку надала їм Богородиця у відповідь на їхні молитовні звернення до образу. Зокрема у вересні 2020 року у газеті «Нова Зоря» опублікували розповідь Дарії Ставничої, котра молилася за дар материнства для своєї дочки. «Я просила Пречисту Діву Марію: «Ти тримаєш своє Дитя – Господа нашого Ісуса Христа на своїх руках. Дозволь, щоб і моя донька пригортала своє дитя до грудей», – зізнавалася вона. – І під час розмови з Богородицею побачила лагідну усмішку на Її устах».

Молитва пані Дарії була вислухана – її дочка народила дівчинку.

Загалом у спеціальній книзі занотовано чимало випадків про допомогу Богородиці у подоланні різних життєвих труднощів – у працевлаштуванні, в одужанні від хвороб, зміцненні здоров’я загалом та в інших потребах. Є там і свідчення Лесі Волощук із Павлівки, занотовані у травні 2025-го, про вислухані молитви за важкопораненого воїна Олега. Була публікація про це і в газеті «Нова Зоря» за 20 червня того ж року.

На знак подяки люди залишають біля ікони дорогоцінні прикраси, пишуть свої історії про вислухані молитви перед «Джерелом милосердя» й до інших періодичних видань чи до архіву монастиря, а інколи залишають разом із дорогоцінностями й записки.

Наприклад, у січні 2021-го хтось залишив обручку із запискою: «Жертва іконі «Джерело милосердя» за отримані ласки». Були серед пожертв і каблучка з запискою: «Прошу про молитви за зцілення та здоров’я Світлани».

У лютому 2025 р. одна жінка принесла три срібні хрестики. Вона хотіла подарувати їх своїм дітям, однак ті заявили, що не вірують, і не прийняли подарунок від матері. Тому на посвяту дітей Пречистій Діві Марії жінка залишила ці хрестики для благодатної ікони.

У травні ж цього року передали з Тернопілля кульчики та перстень із синіми камінцями, щоб Богородиця охороняла та провадила особу, котра пожертвувала ці прикраси…

Часто ікону «Джерело милосердя» можемо побачити під час ефіру на «Живому телебаченні», коли провадять вервицю онлайн. Варто згадати й те, що з цією іконою зроблено три панагії (медальйони) – для глави УГКЦ блаженнішого Святослава Шевчука, а також владик Степана Суса й Емануїла Ніна, котрий звершував душпастирську опіку над священниками та вірними у Греції.

Чудодійну силу мають і копії «Джерела милосердя». 6 грудня 2021 р. перед першою точною копією ікони молився Папа Франциск у Афінах (Греція).

Виготовлення цієї копії, як і перевезення її та, образно кажучи, присутність на Літургії з Папою, інакше як дивом не назвеш. Це описано у книзі «Ікона, перед якою молився Папа», що побачила світ у 2022 році.

Оскільки ікона досить велика за розмірами, настоятель української парафії в Афінах виготовив малу копію, і тепер кожен охочий бере її на визначений час до свого житла, щоб молитовно чувати перед нею. Вже кілька людей свідчило про отримані ласки на їхні молитви.

Ще одну копію «Джерела…» зберігають у Чорноморську на Одещині. Завдяки молитвам перед нею куля оминула воїна Олександра, парафіянина храму Св. Іллі у Чорноморську. Копію ікони зберігаємо й у каплиці Св. ап. Андрія – з нею наші отці їздять на реколекції.

Хай історія про знайдене й відновлене «Джерело милосердя», про заступництво Богородиці за посередництвом цієї ікони й отримані ласки надихне вірних довіряти Богу, бути витривалими у молитві та свідчити про Божу благодать. Запрошуємо всіх відвідати монастирську каплицю, щоб особисто зустрітися з іконою та принести Богові й Пречистій Діві Марії свої подяки та прохання.