Українське політиканство складається з міфів, думок «експертів», що десь колись чогось навчались, та відвертої брехні. Приміром, нам розповідають про неможливість позбавлення українського громадянства осіб, які добровільно набули громадянство країни-агресора, тобто особисто написали відповідні заяви та додали необхідні документи. Ті особи й далі отримують від держави, яку вони зрадили, різні виплати…
Нині в Криму та ОРДЛО живе вже 600 тисяч українських пенсіонерів, які отримали друге громадянство РФ. За солідарної пенсійної системи Україна зобов’язана сплачувати пенсії суто власним громадянам, але насправді виплачує їх також і російським громадянам одночасно. Стаж до 1991 року всім зрадникам – військовим, працівникам поліції, прокуратури, судів, пожежникам тощо зараховано двічі: і при отриманні пільгової пенсії в Україні, і під час нарахування аналогічної «пенсії за вислугою» в Росії.
Ось один приклад. Від 2014-го протягом трьох років війни тодішній військовий комісар Миколаївської області, громадянин і України, й РФ полковник Іванов, котрий вимагав, щоб я говорив з ним тільки російською, передавав усю цікаву інформацію ФСБ РФ. Зокрема, в росіян опинились копії особових справ офіцерів оперативного резерву, «приписаних» до райвійськкоматів Миколаївщини. Професійні диверсанти – морські котики з українськими паспортами отримували анонімні дзвінки з пропозиціями послужити РФ, бо ФСБ РФ знає все про їхні родини.
Що зробила «патріотична» влада України в 2017 році? Військовому пенсіонерові Іванову запропонували звільнитись за власним бажанням і переїхати до родини в Крим. Там Іванови володіли готелем та базою відпочинку. Нині, в 2020-му, полковник Іванов отримує і українську пенсію, й російську. Цензурних слів для коментарів не лишилось…
Кілька десятків тисяч таких іванових воюють проти українців на боці ОРДЛО/РФ. Недолугі «українські» чиновники й далі розповідають, що Конституція України та Закон «Про громадянство України» не передбачають можливості позбавити українського громадянина громадянства без його згоди. Це неправда.
Проросійське лобі у владі України посилається на ст. 25 Конституції України: «Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство» та статтю закону, за якою законодавство України про громадянство ґрунтується на принципах єдиного громадянства – громадянства держави Україна та неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.
Але цю маніпуляцію масовою свідомістю побудовано на висмикуванні окремих правових норм із документів, що містять інші механізми, і переконанні: ніхто не буде читати повний текст Конституції України та профільного закону «Про громадянство України». Спробуймо разом розглянути нормотворчість минулих народних депутатів України.
Почнемо, звісно, з Конституції.
«Ст. 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом».
Отже, Конституція передбачає можливість припинення громадянства України. А за ст. 8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймають на її основі і мають відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно, і ст. 8, і ст. 55 гарантують право звернення до суду.
До суду можна звертатись з позовом про позбавлення громадянина України українського громадянства у разі порушення цим громадянином власних конституційних обов’язків. Так-так, окрім прав, громадянин України має конституційні зобов’язання: «Ст. 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».
І суд, згідно з Конституцією України, буде розглядати такий позов: «Ст. 124. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення».
Вочевидь, ВР України ще в 2014 році повинна була ухвалити закон про колаборанство з агресором. На жаль, його немає й досі. Але і без нього Міністерство юстиції України може подавати до суду позови про позбавлення українського громадянства відомих зрадників, які не лише порушили Конституцію України, а й вчинили тяжкі кримінальні злочини проти українських громадян. Вони перебували на військовій службі країни-окупанта (РФ), присягнувши іншій державі, зрадивши український народ.
До речі, окрім вище згаданих статей, можливість судовим рішенням позбавляти нелюдів українського громадянства, а відтак – українських пенсій та соціальних виплат передбачено і ст. 19 закону про громадянство. А саме: «Підставами для втрати громадянства України є: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто».
Тож де позови, Міністерство юстиції України? Чого бракує: законів, політичної волі, вказівки головнокомандувача чи збільшеної зарплатні?
