Два місяці арешту – таке покарання отримав молодик, котрий знущався над мамою. Такі дії трактують як домашнє насильство. Здебільшого їх вважають адміністративним правопорушенням. Навіть є відповідна стаття – 173-2 (вчинення насильства в сім’ї). Але доволі часто справа доходить і до криміналу. Скажімо, лише від початку цього року в судах нашої області розглянуто 15 таких проваджень. Але дії підсудних кваліфікували вже за статтями Кримінального кодексу (КК) – 125 (умисне легке тілесне ушкодження) та 126 (побої й мордування).

На місяць більше арешту отримав ще один «синочок», від якого також потерпіла його мама. Спершу його за це притягували до адміністративної відповідальності. Та що для зловмисника, котрого не раз судили за крадіжки, якісь там штрафи в розмірі 170 та 340 гривень. Що ж, хай посидить за ґратами, а його мама тим часом відпочине від свого «чада». До речі, матиме спокій протягом не трьох місяців, а значно більше. Бо поки дійшло до суду над молодиком за домашнє насильство, він, перебуваючи у стані сп’яніння, викрав чужий автомобіль. Отож у підсумку йому визначили покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі у виправно-трудовій установі.

Жертвами насилля з боку дітей стають не тільки матері, а й тати. Також на два місяці відправили під арешт домашнього тирана, котрий протягом тривалого часу кривдив батька. Матюкав, погрожував, шарпав за одяг, вимагав, щоби тато давав йому гроші на горілку. Тричі його штрафували в адміністративному порядку. Але це просто смішно. Якщо зловмисник не мав за що купити пляшку, то звідки ж заплатить штраф? Врешті-решт «підвели» його вже під 126-ту статтю КК.

Але здебільшого від таких напасливих осіб страждають їхні дружини, в тому числі нерідко й колишні, бо не раз трапляється, що після розлучення обоє й далі проживають в одній оселі, та співмешканці. Інколи під «гарячу» руку потрапляють і діти, коли намагаються заступитися за маму, над якою знущається тато. Так трапилося в одній родині, коли хлопець прокинувся від того, що на кухні плакала мама, а п’яний батько сипав на неї матюками. Син спробував вгамувати татуся, але той схопив дитину за шию й почав душити. Жінка намагалася його відштовхнути, та це їй не вдавалося. Тоді почала кликати на допомогу сусідів. Внаслідок цього хлопчина зазнав такого стресу, що мусив вживати заспокійливі ліки. Але суд не надто суворо покарав дебошира, призначивши йому лише 850 гривень штрафу. Правда, цілком задовольнив цивільний позов потерпілих, котрі вимагали 15 тисяч гривень компенсації моральної шкоди…

Навряд чи той чоловік тепер почує слово «тату». Можливо, нині він цим і не переймається. Усвідомлення своєї провини до таких осіб приходить зазвичай у старості, коли поряд немає близької людини, котра хоч би склянку води подала. А доти вони тиранять свої родини і, як бачимо, адміністративні покарання у вигляді штрафів їх не зупиняють.

Ще такий показовий приклад. Чоловік зі своєю цивільною дружиною, точніше, співмешканкою, вже 17 років разом. Є спільна неповнолітня дитина. Можливо, це й спонукає жінку терпіти постійні знущання над собою. Вона не раз зверталася з цього приводу до правоохоронних органів. Співмешканця штрафували, і врешті-решт справа дійшла до криміналу. Отримав три місяці арешту. Але й це мало подіяло, бо, кажучи юридичною мовою, після відбуття покарання на шлях виправлення не став, а й далі кривдив жінку. На нього склали ще два адмінпротоколи, і коли це сталося втретє, знову взяли під варту – вже на чотири місяці (найбільш суворе покарання, призначене сімейним дебоширам цього року). На суді чоловік виправдовувався, що, власне, він непогана людина. Працює, аби утримати сім’ю, та коли вип’є горілки, вже себе не контролює.

Так, причиною фактично всіх сімейних скандалів є алкоголь. Тільки чи завжди винні в цьому лише чоловіки? Розповімо про ще один випадок, коли співмешканці прожили разом 15 років. Із часом чоловік почав заглядати в пляшку і влаштовувати вдома скандали. Його двічі притягували до адміністративної відповідальності, а втретє отримав покарання у вигляді 120 годин громадських робіт вже за КК. На суді він також пояснював, що спершу в сім’ї все було добре, бо він мав постійну роботу, займався бізнесом, а коли втратив заробіток, то між ним і співмешканкою почалися взаємні докори з відповідними наслідками.

200 годин громадських робіт отримав інший сімейний дебошир також після двох адмінпротоколів. Та на суді потерпіла дружина просила його суворо не карати. Вони, мовляв, уже помирилися. І це не перший випадок, коли справа доходить до розгляду в кримінальному ракурсі й пахне «смаженим», а сторони раптом знаходять шляхи до взаєморозуміння. Тому не дуже правоохоронці полюбляють займатися сімейними скандалами. Найчастіше скаржаться на такі справи дільничні інспектори. Мовляв, приїдеш на виклик, приймеш від потерпілої заяву, складеш протокол. Наступного ж дня, коли оформляєш документи для притягнення винуватця до відповідальності, жінка приходить і каже, що хоче забрати заяву, бо вони з чоловіком уже помирилися. Та чи надовго?..

Проблема в тому, що сімейні скандали – явище доволі поширене. Свого часу автор цих рядків мав можливість передивлятися міліцейські оперативні зведення і раз у раз натрапляв на повідомлення з цього приводу. Здебільшого скаржилися жінки на чоловіків, батьки - на дітей, діти - на батьків. Траплялося, що навіть чоловіки шукали в міліції захист від своїх «благовірних». А як не шукати, якщо ти прийшов додому дещо «стомлений», – авжеж, раз у раз піднімати чарку – це також труд... – сказав щось не те дружині, а вона відразу пательнею по голові. Це реальний випадок, котрий стався кілька років тому.

До речі, цього року судили й жінок за завдання тілесних ушкоджень співмешканцям. Приміром, в одному випадку обоє були п’яні і сварилися між собою. Жінка готувала вечерю, щось там нарізала, в усякому разі тримала в руках ніж. І в цей момент ззаду до неї підійшов співмешканець. Вона, як потім виправдовувалася, подумала, що чоловік хоче її вдарити. Вочевидь, таке не раз траплялося. Тому й завдала йому превентивного удару ножем. Чоловік опинився в лікарні. Щоправда, жінку не засудили до реального позбавлення волі. Подружжя помирилося.

А в іншому випадку підсудна свідомо взялася за ніж. П’яний чоловік її побив і вийшов на вулицю. Знаючи характер свого «благовірного», жінка була переконана, що коли він повернеться, то побиття продовжиться, тож заховала під футболкою ніж. І коли чоловік знову простягнув до неї руки, скористалася ним… В підсумку тут теж дійшло до примирення. Вплинули й інші обставини. Адже попервах потерпілою була жінка. Тож покарали її 150-ма годинами громадських робіт. Та не раз трапляється, коли такі скандали закінчуються більш трагічно. І винуватця судять уже не за вчинення насилля в сім’ї чи умисні легкі тілесні ушкодження або побої й мордування, а за завдання тяжких тілесних ушкоджень, котрі призвели до смерті потерпілого, чи умисне вбивство.

Та повернімося ще до одного моменту сімейних стосунків, внаслідок яких одна зі сторін також ставала перед судом. Щоправда, стосунки ті вже є колишніми, а судять чоловіків, котрі після розлучення забувають не тільки про дружин (як то кажуть, від любові до ненависті один крок), а й про те, що все ж у них залишилися діти, котрим потрібно допомагати вирости, стати на ноги. Так, не склалося життя з їхньою мамою, але чому син чи дочка мають терпіти нестатки.

На жаль, більшість так не думає. Інакше не довелося б вносити зміни в законодавство, щоби до злісних неплатників аліментів можна було застосувати суворіші заходи. Зокрема, до погашення боргу не випускати за кордон, заборонити полювати, користуватися власним автотранспортом, до речі, автомобіль могли й вилучити для погашення заборгованості. І це подіяло. У ЗМІ почали з’являтися повідомлення про сплачені величезні суми аліментів. Але що робити, коли боржник на заробітки за межі України не їздить, не є мисливцем, власної машини не має і на нагадування, вимоги та застороги працівників Державної виконавчої служби не реагує? Тоді, вочевидь, залишається суд.

Від початку року до відповідальності притягли десятьох таких осіб. Фактично у всіх випадках суд прийшов до висновку, що вони мали фінансову спроможність виконувати свої обов’язки. Але ніхто їх у боргову яму не кидав. Покарання зазвичай призначали у вигляді громадських робіт, максимум до 240 годин. Звісно, це їх не звільняло від сплати усієї суми аліментів, а то ще й присуджували компенсацію за моральну шкоду в разі подання протилежною стороною цивільного позову.

Скажімо, в одному випадку, крім понад 30 тисяч гривень аліментів, відповідач мав виплатити колишній дружині та дочці по три тисячі гривень морального відшкодування. Як зазначила дочка, батько абсолютно не цікавився її життям, не давав грошей на утримання. Якось вона захворіла і потрапила до лікарні, то він жодного разу не прийшов провідати. Коли випадково зустрічалися на вулиці, робив вигляд, що її не помічає. Правда, кілька разів телефонував до неї п’яний і белькотів щось незрозуміле.

В іншому випадку колишня дружина заявила до колишнього чоловіка дуже солідний цивільний позов. За її словами, вони з сином опинилися в матеріальній скруті. Постійно шукала додаткового заробітку. Жила в тривозі, неспокою, як утримати сім’ю. Чоловік зовсім не цікавився сином, не допомагав жодним чином. Щоправда, суд зі всією сумою заявленого цивільного позову не погодився, визначивши лише п’ять тисяч моральної шкоди. Зате «впаяв» відповідачеві два місяці арешту.

Ось така ситуація. Знаєте, керівники наших правоохоронних структур полюбляють підкреслювати на підсумкових, за результатами року, пресконференціях, що на Івано-Франківщині найнижчий рівень злочинності в Україні. Мовляв, люди тут релігійні, ходять до церкви... Та, як бачимо, далеко не у всіх прикарпатських родинах панують християнські мир і злагода.