Наш читач Ігор ЛАПІНСЬКИЙ, інженер-транспортник, водій з півстолітнім стажем, колишній працівник органів державної влади та місцевого самоврядування із чвертьстолітнім стажем вирішив звернутися через газету з відкритим листом до голів обласної ради та облдержадміністрації Олександра Сича й Віталія Федоріва, міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа, народних депутатів від Івано-Франківщини Оксани Савчук, Ігоря Фріса та Зіновія Андрійовича. У ньому він висловив свої пропозиції щодо облаштування деяких доріг на Прикарпатті заради зменшення техногенного навантаження на автошляхи регіону загалом та зниження екологічної напруги у краї. Подаємо його лист до редакції у викладі.
Зеленою суцільною лінією позначено той імовірний автошлях, який за задумом автора проєкту, мав би обгинати, крім Івано-Франківська, ще п’ять міст та 12 сіл області, а зеленим пунктиром – пропозиції щодо об’їзду Отинії й кількох сіл на Коломийському напрямку та облаштування нового відтинку автодороги на шляху з нашого регіону до Києва.
Ознайомився в «Галичині» за 28 травня з ідеєю будівництва дороги з львівського напрямку нібито в об’їзд Івано-Франківська, яку пропонував голова Угринівської ОТГ Мирослав Вівчаренко. Й передусім хочу зауважити, що в такому варіанті йдеться фактично про об’їзд лише села Угринова і мікрорайону «Пасічна» названого міста, а не всього обласного центру…
Вважаю, що шукати варіанти північно-східного об’їзду міста у прилеглих селах – марна справа. Про свій варіант прокладання дороги попри села Сілець, Колодіївку, Вовчинець, Підлужжя, Підпечери я писав у місцевій пресі ще в серпні 2010 року. В тій статті критикував проєкт 1970 р., який передбачав будівництво магістралі від вул. Максимовича в Івано-Франківську через землі с. Клузова, вже розподілені під забудову, до с. Ямниці. Тоді там була міська околиця, а нині – це густонаселені мікрорайони, що прилягають до вул. Надрічної, Вовчинецької, Стуса, Івасюка.
Кожен з трьох наведених варіантів потребує побудови двох найбільш дороговартісних об’єктів – мостового переходу через Бистрицю та шляхопроводу через галицьку колію. Тому вважаю доцільнішим свій варіант в обхід населених пунктів, що дасть відчутний ефект як для екології, безпеки руху, так і економії пального.
Оскільки розмови про необхідність такого північно-східного об?’їзду міста точаться давно, написано чимало листів, а віз і нині там, то вирішив звернутися до керівників міста й області, народних депутатів від Прикарпаття з приводу потреби виведення національного шляху Н-09 Львів – Мукачеве в об’їзд Івано-Франківська та ще 5 міських і 12 сільських населених пунктів. Це зумовлено вкрай незадовільним екологічним станом і його динамікою. Попри зменшення техногенного навантаження на довкілля (що пов’язано із закриттям більшості промислових забруднювачів) маємо в останні роки збільшення числа онкозахворювань легень на 7,6%, а органів ротової порожнини – на 8,6%! Нині основними забруднювачами залишились як залізничний, так і автотранспорт (особливо для обласного центру).
Шановні керівники міста й області, народні депутати, вказану проблему ми вже не раз порушували в листах до вас та під час зустрічей з вами громадської ради по дорогах (голова Михайло Панчишин), і відчували розуміння з вашого боку. Ми тоді ставили питання вужче: про потребу північно-східного обходу міста, щоб вивести з нього транзитні потоки Львів–Чернівці, Львів–Буковель тощо. А під час зустрічі з керівництвом Служби автодоріг області її керівник Василь Буджак конкретно запитав про статус пропонованого шляху, що змусило задуматись, як поєднати місцевий інтерес з державним.
А пропонований проєкт «нової» Н-09 передбачає будівництво автостради від галицького шляху попри села Сілець, Вовчинець, Підлужжя, Підпечери, з перетином Тисменицького шляху (Н-18). А далі траса мала би пролягти попри корпуси Івано-Франківського ДБК до шляхопроводу дороги Н-10 «Стрий – Мамалига» через залізницю на Чернівці. Від нього ж попри села Липівку, Волосів, Камінне, Лісну Тарновицю, корпуси Надвірнянського НПЗ магістраль мала б перетнути шлях між селами Стримбою і Лоєвою, обійти з західного боку Делятин і східного – Яремче та вийти знову на Н-09.
Виграш очевидний: у відстані – 10-12 км, у часі – півтори-дві години, а також – в економії пального, чистоті довкілля, безпеці руху! Для Н-10 (в обхід чотирьох сіл та містечка Отинії) – 4-5 км шляху і до пів години часу. У пропонованому варіанті частково використав пропозиції проєкту Київського «Діпроміста» 2016 р. «Схеми планування території Івано-Франківської області» та генплан Івано-Франківська 2019 р.
Окремо хотів би cпинитися на львівському напрямку Н-09. Згадані «Схеми…» передбачають об’їзд Бурштина і Рогатина разом із розташованими на шляху селами, але чомусь – окрім аварійно небезпечної ділянки через села Конюшки і Бабухів. Хоча видимих перешкод для їх об’їзду немає. На цьому напрямку насамперед потребує спорудження південно-західна частина запроєктованої рогатинської об’їзної дороги попри села Вербилівці – Залужжя – Черче, що дасть змогу шляхи Н-09 та міжнародний Е-50 (М-12) «Стрий – Тернопіль – Знам’янка» пустити в об’їзд Рогатина з прилеглими до нього селами.
Щодо напрямку «Івано-Франківськ – Київ». Нині національний шлях Н-18 обривається в районі «Дружба – Микулинці» з виходом на дорогу М-19 (ділянка дороги «Чернівці – Тернопіль»). Пропонований варіант від східної околиці Івано-Франківська в обхід населених пунктів через дві микулинецькі розв’язки (кільцеву і дворівневу) виходить до південного об’їзду міста Волочиська і не лише скорочує у півтора раза шлях до Тернополя і Хмельницького, а й «підказує» напрям на столицю.
Нині жителі Києва, прямуючи на «Буковель», щоб не петляти манівцями, рухаються дорогою Е-40 спочатку на захід до львівської об’їзної, а потім – на південний схід шляхом Н-0 і, потрапляючи до Івано-Франківська, розпитують, як легше проїхати до кінцевого пункту. Нині з Києва є магістральні шляхи на крайній захід («Львів – Чоп») та південь («Умань – Одеса»), а у південно-західному напрямку такої дороги немає.
Якщо ж прокласти магістральний шлях Н-18 з Івано-Франківська попри міста Волочиськ, Хмільник, Бердичів, Фастів до київської окружної (М-07), то виграш буде колосальний, як у просторі, так і в часі. Такий шлях відчутно наблизить столицю до об’єктів відпочинку та оздоровлення Поділля, Буковини, Прикарпаття і Закарпаття, країн Центральної та Південної Європи.
Щодо проєкту «Велике будівництво», анонсованого у газеті «Голос України» за 11 лютого, який пропонує «розпочати підготовку технічно-економічного обґрунтування для розширення до чотирьох смуг дороги «Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Умань» (Е-50). Усі вказані міста мають об’їзні дороги, але вони значно подовжують шлях, а у Тернополі вона фактично стала внутрішньоміською. Інші міста і села, як правило, не мають об’їзних, отже, розширення проїзної частини не дасть очікуваного ефекту.
Оскільки нині немає магістрального шляху під умовною назвою «Прикарпаття – Причорномор’я», пропоную запроєктувати нову дорогу: «Дністровський шлях» – від Білгорода-Дністровського до міста Городка на Львівщині попри міста Біляївку, Подільськ, Могилів- і Кам’янець-Подільський, Хотин, Бурштин, Ходорів, Миколаїв (Львівщина) до об’їзної Городка. Така дорога – найкоротший шлях з південних і південно-західних областей до п’яти прикордонних переходів – у Смільниці, Шегині, Краківці, Грушеві, Рава-Руській.
Ще один давній напрямок, який також умовно можна б назвати «Південь – захід Європи», потребує здійснення як магістральний «Карпатський шлях» із зоною його рекреації вздовж Карпатського хребта від переходу «Порубне» попри міста Вижницю, Надвірну, Перегінське, Долину, Болехів, Трускавець, Східницю, Самбір до Польщі у напрямку «Ряшів (Жешув) – Краків». Ці дороги, а можливо, і новий варіант Н-18 «Івано-Франківськ – Київ» (зокрема на ділянці «Волочиськ – Київ») були б вельми популярні і могли би стати платними завдяки значній економії пального і часу.
Особливо хотів би звернути увагу на те, що завчасне виконання та затвердження проєктів будівництва доріг дасть змогу убезпечити зарезервовані коридори від використання їх з іншою метою.
