Християнство залишається найбільш поширеною і найбільш переслідуваною релігією у світі. Час від часу наша газета торкається цієї теми, хоча відповідні публікації можуть з’являтися ледь не щомісяця. Фактів не бракує.

Візьмімо, наприклад, останні тижні. Почнемо з того, що в Туреччині собор Святої Софії перетворено на мечеть. Цей храм, освячений ще 537 року, був головною святинею східного християнства. Правда, після завоювання Візантії турками його перетворили на мечеть, добудувавши мінарети тощо. Але у 1934-му рішенням засновника Турецької республіки Ататюрка собор став музеєм. Та нинішній президент Туреччини ісламіст Ердоган назвав це великою помилкою і своїм указом змінив статус собору із музею на мечеть, повернувши християнську святиню в лоно ісламу.

Християн продовжують знищувати і фізично. У Пакистані. завдавши п’ять вогнепальних поранень, вбили людину християнської віри тільки за те, що чоловік насмілився оселитися в кварталі, де переважно проживали мусульмани. В Індії поліцейські до смерті забили християн – батька і сина – власників крамниці, котрих затримали під приводом того, що їхній магазин працював, порушуючи правила карантину. Чоловіків після побиття ще три доби тримали у поліцейській дільниці, і аж коли у них почалася агонія, відвезли до лікарні. Але було вже запізно. Чи так жорстоко поводилися б у поліції з індусами чи сікхами? Запитання радше риторичне.

Найчастіше переслідують християн мусульмани, також індуїсти, і навіть начебто миролюбні буддисти вороже ставляться до послідовників віри Христової. А останнім часом до них додалася нова сила – так звані антирасисти. Маємо на увазі рух «Black Lives Matte» (життя чорношкірих важливі), який виник після загибелі під час затримання поліцією в США підозрюваного в наркозлочинах чорношкірого Джорджа Флойда.

Наперед зауважу, що автор цих рядків не є расистом. У попередніх публікаціях не раз повідомляв сумні новини про терор стосовно християн Африки. Щоб не бути голослівним, наведу такі дані: за повідомленням сайту «Католицький оглядач», за останні п’ять років у Нігерії було вбито понад шість тисяч (!) християн. Звісно, усі вони були чорношкірі. А будь-який християнин, незалежно від кольору шкіри чи національності, є для мене братом чи сестрою у вірі.

Та згаданий рух, найімовірніше, від «лукавого». Якщо на побутовому рівні він супроводжується безглуздими погромами та мародерством, то на соціальному та політичному йдеться про домінування чорної раси над білою і над християнськими цінностями. Доходить до маразму. Наприклад, у Великобританії ці «активісти» висунули претензії до двох із найвищих нагород країни – орденів Святих Михаїла та Георгія. Як відомо, архангел Михаїл, очоливши Небесні полки, переміг темні сили. Нагороду заснував ще 1818 р. майбутній король Георг IV. Що ж не сподобалося так званим антирасистам? Зокрема те, що на ордені зображено, як Святий Михаїл наступає ногою на люцифера, що лежить. Люцифера зображено у темних кольорах. У цьому представники «BLM» вбачають подібність до загибелі Джорджа Флойда і вимагають не лише змінити дизайн нагороди, а й, як зазначено в їхній петиції, «вибачитися за цей злочин» (?!).

Та це ще «квіточки». А «ягідки» – це, як повідомляє сайт «Католицький оглядач», по суті, війна щодо пам’ятників визначним людям християнської віри. Наприклад, у містечку Сент-Луїс, названому на честь французького короля Людовіка IX Святого, є пам’ятник йому. Борці з расизмом вирішили його повалити. Один з місцевих священників спробував зупинити дикий натовп, переконуючи, що король не мав жодного стосунку до расизму. Але його просто «закричали». А християнам, які молилися на вервиці, плювали в обличчя, їх штовхали, літнього чоловіка повалили на землю і били, в тому числі палицями.

У Каліфорнії знищили вже третій пам’ятник святому Хуніперо Серра, котрого вважають апостолом цього штату. Розтрощивши статую молотками, вандали танцювали на уламках, співали й робили селфі.

Мали також наміри знищити пам’ятники Джорджу Вашингтону, Христофору Колумбу і навіть Тадеушу Костюшко. Чим завинив перед «борцями за життя чорних» цей борець за свободу польського народу від московських окупантів, не зрозуміло. Можливо, тим, що був білим і християнином. Очевидно, вони мають на меті знищити все, що пов’язане з нашою вірою. Скажімо, після подій у Сент-Луїсі один із тих «активістів» прокоментував їхні дії так: мовляв, хочуть створити місто любові, де не буде антисемітизму та ісламофобії. Правда, конкретних фактів дискримінації цих релігій не вказав. Та й про яку любов говорять ці люди? Справжнє поняття любові приніс на землю Христос. Його Божественна кров пролилася на землю ще до Голгофи. У книжці «Богочоловік» описано випадок, коли Він кинувся розбороняти двох чоловіків, котрі, посперечавшись, схопилися за ножі. Це були чужі Йому люди, але Ісус не міг допустити смертельного гріха – вбивства. Ось де любов! А про яку любов можна говорити, коли палицями б’ють літнього чоловіка?! Коли вбивають інших людей нізащо?!

На перший погляд, нам в Україні не загрожують ці проблеми. Але, цілком імовірно, до пори до часу. Просто ще не накопичилося такої критичної маси заїжджих іновірців, щоб вони почали диктувати свою волю. Та тривожні сигнали вже є. Скажімо, кілька років тому автор цих рядків, проходячи майданом А. Шептицького, звернув увагу на араба, котрий сидів на огорожі ротонди Богоматері, курив і спльовував собі під ноги. Поряд стояли ще двоє. Підійшов. На землі – чимало недопалків, сірників, очевидно, вже не вперше це місце стає «курильнею». Попросив, щоб вони пішли геть, бо це наша святиня. «Докурю і піду», – нахабно відповів араб. Поряд проходило чимало людей, але ніхто не втрутився в наш конфлікт…