Видається, що велика війна в Україні актуалізувала на державному рівні розуміння, що культура – це форпост нашої Незалежності, тож її працівників потрібно підтримувати не за залишковим принципом, на сміховинні й принизливі пів чи чверть ставки, а як воїнів культурного фронту. В іншому ж разі його редути так ослабнуть, що в Україні й надалі більшатиме послідовників гасла «какая разніца» і сповідників безродного інтернаціоналізму. В цьому ключі й пропонуємо читачам повчальну розмову з докторкою філософії, завідувачкою відділення культурно-мистецької освіти Калуського фахового коледжу культури і мистецтв, асистенткою кафедри управління соціокультурної діяльності, шоубізнесу та івентменеджменту ПНУ ім. В. Стефаника Іванною СВИРИД – рушійкою культурно-мистецьких благодійних справ в освітньому закладі для допомоги ЗСУ.

Навіть у часі війни наш освітній заклад працює у звичному форматі, тому що дистанційна підготовка музикантів чи художників, на погляд мій і всього колективу, була б неповноцінною. Готувати фахівців, які працюватимуть у сферах мистецтва і культури як нашої області, так і України, нині не лише доцільно, а й дуже необхідно. Це підтверджує і банк вакансій, який провадимо у нашому коледжі. Тепер в області налічується, за нашими даними, до 40 вільних посад у закладах культури. А в часі війни однозначно, що й культура є важливим фронтом. Не відкидаю того, що саме через ослаблені культурні редути й розпочалися воєнні дії в Україні. Тож потрібно щонайшвидше відвойовувати втрачені позиції через запровадження глибокої державницької політики у галузі культури, яку ми можемо доносити до людей засобами мистецтва.

(Ярослав ЯЦІВ, директор Калуського фахового коледжу культури і мистецтв).

– Нині мої обов’язки у коледжі дуже широкі, оскільки у закладі наразі немає посади заступника директора з виховної роботи, – розповідає Іванна Євгенівна. – Але основне – передавати знання студентам. Адже я не лише завідувачка відділення, а й викладачка різних дисциплін. На моє переконання, у часі війни дуже важливо об’єднувати молодих людей навколо важливих цілей. Завдяки студентському самоврядуванню молодь має змогу пропонувати ідеї благодійних ініціатив і способів підтримки тих, хто їх потребує – через музику, живопис, театральне й хореографічне мистецтво та інші форми. Наші студенти активно залучаються до волонтерських акцій, виставок, музичних заходів, у яких кожен може зробити свій внесок у спільну справу допомоги ЗСУ.

– Іванно Євгенівно, якими благодійними ініціативами в часі війни можете пишатися насамперед?

– Війна з російськими загарбниками стала великим викликом для всього колективу нашого коледжу, але ми навіть після повномасштабного вторгнення ворогів як заклад мистецької освіти свою діяльність не зупинили. Спочатку провадили навчання онлайн, що дало змогу зберегти стабільність і неперервність освітнього процесу. А відтак адаптувалися й дотепер надаємо якісні освітні послуги у звичній формі навчання, сприяємо студентам у пошуку способів вираження своїх емоцій і переживань через мистецтво і разом допомагаємо ЗСУ – плетемо маскувальні сітки, виготовляємо окопні свічки для фронту, працюємо з ветеранами та інвалідами війни тощо. Рівнобіжно ж організовуємо різні благодійні акції, де творчість наших вихованців стала важливим інструментом допомоги.

Ідеться про наші виступи як на вулицях Калуша, так і в палацах культури міста. Наголошу, що всі заходи у нашому закладі мають благодійний характер. Наприклад, на традиційне свято нашого коледжу – День студента, яке відзначаємо у листопаді, ми не лише організовуємо благодійні лотереї та інші культурно-мистецькі заходи, а й запрошуємо зіркових гостей – намагаємося прищеплювати студентам відповідні громадянські цінності.

Коледж активно працює з військовослужбовцями ЗСУ, які перебувають у нашому місті на реабілітації. Наприклад, ми взяли участь у проєкті «Вальс з військовим». Його зініціювала калушанка – дружина воїна з ампутованою кінцівкою, яка дуже мріяла, щоб її коханий затанцював. З хлопцями на протезах, які приходили до нас у танцювальні зали, фахово працювали наші викладачі-хореографи. А партнерками для них стали студентки коледжу спеціальності «хореографія». Основною метою проєкту було показати нашим захисникам небайдужість, готовність бути поруч із ними, бажання повернути до цивільної спільноти фронтовиків, які вже не воюють через ті чи інші причини.

А ще з концертними програмами постійно відвідуємо воїнів ЗСУ, які перебувають у Калуші на реабілітації в лікувальних закладах, зокрема провели такий захід до Дня захисників Вітчизни. Хлопці не відпускали наших студентів. А у часі Різдва Христового навідалися до пацієнтів із числа наших захисників у реабілітаційний центр «4.5.0.». Щороку наш навчальний заклад організовує благодійні заходи і до празника Святого Миколая, зокрема акцію «Допоможи Святому Миколаю – подаруй дитині військового і дитині-сироті свято».

Торік для майже двох сотень дітей наших воїнів і стільки ж дітей із родин з особливими обставинами ми представляли театралізовану виставу «Вірте, люди, у дива Святого Миколая». Адже у нас навчаються студенти і за спеціальністю «сценічне мистецтво». Всі діти отримали солодкі подарунки. Впродовж ось уже п’яти років ми постійно з культурною програмою і подарунками навідуємося й до вихованців обласного центру соціальної підтримки дітей та сімей «Теплий дім» у Долині. Не обділяємо увагою й студентів коледжу, чиї батьки були чи є учасниками війни.

Хочу наголосити, що свій найбільший благодійний проєкт «Ангели перемоги» ми щороку проводимо у контексті відзначення Дня коледжу. Ми активно співпрацюємо з керівництвом Калуської міської громади на чолі з Андрієм Найдою. А наш перший благодійний аукціон, яким ми хотіли допомогти дітям, потерпілим від війни, відбувся ще кілька років тому до Міжнародного дня дітей – у часі відзначення днів міста Калуша й нашого коледжу. Продавали ми й лоти, підготовлені нашими студентами й передані військовими з фронту. Це були твори мистецтва, вироби ручної роботи, картини, прикраси, військова атрибутика, прапори, віночки, вишиванки. А всі кошти, зібрані під час аукціону, ми спрямували для потреб воїнів ЗСУ – вихідців з нашої громади. На першому аукціоні зібрали понад 200 тис. грн, а на другому – 330 тис.

Емоційними лотами стали реалізовані у творах мрії дітей наших захисників – наприклад, «Мрія Ірини», «Мрія Яни», «Мрія Сергія». У кожного з них своя історія війни. І жодна з тих історій нікого з присутніх не залишила байдужим, а мотивувала придбати той чи інший лот. Ми зробили все, щоб дитячі мрії стали дійсністю, а на їхню реалізацію витратили кошти суто нашого навчального закладу й меценатів коледжу. Завдяки благодійним проєктам ми вже зібрали для потреб ЗСУ до мільйона гривень. Власне, добрих справ і не злічити.

– То, без сумніву, мистецтво не лише примножує культурну скарбницю, а й допомагає студентам переживати реалії війни?

– Відомо, що мистецтво є важливим засобом для вираження емоцій, зокрема страху, болю, надії... У нашому коледжі навчається десятеро студентів зі статусом ВПО. Через творчість вони змогли не лише знайти шлях очищення від переживань, а й підтримувати інших. Я переконана, що саме мистецтво в його розмаїтті стало потужним інструментом для підтримки студентів та реабілітації молоді з прифронтових чи окупованих територій. А велику роль у цьому відіграє злагоджена робота викладацького колективу коледжу на чолі з директором Ярославом Яцівим. Наш колектив є справжньою командою фахівців й однодумців.

Під керівництвом Ярослава Петровича працювати комфортно й легко. Жодну ідею не вдалося б ефективно втілити в життя без участі моїх колег. Я маю велику честь і водночас відчуваю велику відповідальність бути частиною такого колективу. Наголошу, що йдеться і про викладачів, і про студентів. Адже саме студентоцентризм закладено в основу концепції життя й розвитку нашого навчального закладу…

Вважаю, що культура є важливим фронтом у часі війни з російськими загарбниками. Головне – все робити з любов’ю і відкритим серцем, а відтак і результат не забариться. Чимало добрих справ у нашому коледжі було реалізовано передовсім завдяки підтримці Івано-Франківських обласної ради та ОДА/ОВА. А у післявоєнний час кожен із нас повинен стати центром культурного відновлення України, реабілітації та об’єднання суспільства.

– І насамкінець хотілось би почути про долю рушника-рекордсмена, який кілька років тому виготовили викладачі та студенти коледжу в рамках реалізації Вашого задуму.

– Так, у 2021 році у коледжі відбулося велике свято національної єдності зі встановленням та реєстрацією рекорду України – найдовший рушник, виготовлений технікою «фелтинг», тобто валяння вовною як однієї з найдавніших технік рукоділля і з використанням орнаментальної символіки різних етнографічних груп України. Працювали викладачі закладу та студенти зі спеціальності «образотворче мистецтво» над виготовленням виробу упродовж шести місяців. Підбір орнаментів та керівництво провадила викладачка образотворчого мистецтва Юлія Василівна Олінкевич.

Довжина рушника сягнула 11 метрів 79 см, а ширина – 1,02 м. Відтак ми у співпраці з Національною бібліотекою України для дітей організували Всеукраїнську естафету єдності «Нас єднає рушник-рекордсмен». Насамперед презентували цей рушник в Івано-Франківській обласній бібліотеці для дітей, відтак у Національній бібліотеці України для дітей у Києві, а 21 січня 2022-го – у День Соборності України – наш рушник почав свою урочисту місію мандрівки Україною.

Побував виріб у Запоріжжі, Харкові, Полтаві, Дніпрі, Кропивницькому, Черкасах, Хмельницькому, Рівному. У лютому 2023 року символ єднання зустрічали найбільш постраждалі від війни міста й селища Київщини – Ірпінь, Буча, Гостомель, Бровари, Біла Церква, Макарів, Максимів, Бородянка… Віримо, що після нашої перемоги рушник єднання продовжить свою місію і в Україні, і в українських громадах за кордоном. Нині виріб-рекордсмен зберігаємо у нашому коледжі в Калуші…

Довідка «Галичини»

Іванна СВИРИД – науковиця нового покоління, уродженка й жителька села Негівці Верхнянської ТГ на Калущині, випускниця Негівської ЗОШ І-ІІ ст. та Калуського коледжу культури і мистецтв з кваліфікації «режисер театралізованих народних свят і обрядів, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності». 2012 року отримала диплом з відзнакою Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника зі спеціальності «режисер естради і масових свят». Відтак Іванна Євгенівна здобула ступінь магістра Західноукраїнського національного університету зі спеціальності «менеджмент соціокультурної діяльності». А рік тому під науковим керівництвом професорки Ганни Карась захистила дисертацію та стала докторкою філософії. З чоловіком Мар’яном виховують 12-річну доньку. У Фаховому коледжі культури і мистецтв м. Калуша І. Свирид працює вже 14 років.