Долинський районний суд Івано-Франківської області 8 червня 2026 року виніс виправдувальний вирок щодо мешканця Долинського району, якого обвинувачували в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Кримінальне провадження тривало понад шість із половиною років — з жовтня 2019 року.

За версією обвинувачення, 7 жовтня 2019 року обвинувачений перебував у будинку свого знайомого-інваліда в одному з сіл Долинського району. Під час спільного вживання алкоголю до них завітав інший односельчанин, який, за показаннями свідків, вже перебував у стані сильного сп'яніння. Після того, як господар і обвинувачений вийшли покурити, з кімнати зникла пляшка горілки, що й спровокувало конфлікт.

Наступного дня потерпілого без свідомості виявили на подвір'ї сусідки, звідки його забрала швидка медична допомога. 10 жовтня 2019 року він помер у нейрохірургічному відділенні Калуської ЦРЛ від закритої черепно-мозкової травми.

Сам обвинувачений ніколи не заперечував, що вдарив потерпілого — але наполягав, що завдав лише два удари долонею по обличчю у відповідь на спробу потерпілого вдарити його першим. Цю версію підтвердив єдиний безпосередній очевидець конфлікту — господар будинку, допитаний судом двічі. Після ударів потерпілий похитнувся, вдарився потилицею об одвірок вікна та зсунувся на підлогу. Потому його вивели на вулицю та посадили на лавку біля будинку.

Складність справи полягала в тому, що судово-медичні експертизи зафіксували на тілі потерпілого численні травми — щонайменше від 29 травмуючих контактів. Водночас жодна з трьох проведених експертиз, включно з комісійною від травня 2025 року, не дала категоричної відповіді на питання про механізм утворення цих ушкоджень. Усі висновки припускали однаково можливими як нанесення ударів, так і багаторазові падіння потерпілого на тверді предмети. Давність травм охоплювала проміжок від двох до чотирьох діб до смерті, що не виключало їх отримання як до приходу потерпілого до будинку 7 жовтня, так і після того, як він його залишив.

Суд також зафіксував, що на одязі та руках обвинуваченого не виявлено слідів крові потерпілого, а органом досудового розслідування не було здійснено жодних перевірочних дій щодо обставин перебування потерпілого до і після конфлікту. Декілька свідків підтвердили, що чоловік систематично зловживав алкоголем, регулярно з'являвся в побитому вигляді та неодноразово потрапляв у конфліктні ситуації ще до тих подій.

Суд констатував: стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом ані того, що саме обвинувачений спричинив увесь обсяг виявлених ушкоджень, ані наявності умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, ані мотиву злочину — який взагалі не був зазначений в обвинувальному акті.

Обвинуваченого виправдано. Застава у розмірі 63 060 гривень, внесена його родичем ще у березні 2020 року, підлягає поверненню.