Представляємо дещицю віршів з нової збірки Степана Пушика, яку він сам упорядкував й до останніх днів працював над поезіями, відібраними до неї. До неї ввійшли твори різних років з неопублікованої спадщини поета – від 60-х минулого століття до створених упродовж 2018-го, в тому числі й останній вірш, написаний за два дні до смерті. Вони дуже різні за тематикою – як ліричні, так і гостросоціальні. Та й навіть політичні памфлети серед них, написані колись, актуальні й нині. А об’єднує всіх отой святий вогонь, яким Степан Григорович горів упродовж життя і який, кажучи словами іншого поета, «осяяв Всесвіт і в ніч упав» – полинув у засвіти, щоби й їх освітити...