Ще за 100 років до Козаччини Галичина почала відродження вільної України збройним шляхом 1490 рік... У Галичині вибухнула селянська війна під проводом Мухи. Подія ця заслуговує на увагу. А її майже не вивчають за шкільною програмою. Трохи більше – в історії рідного краю. Але і цього замало. Ми більше знаємо (якщо знаємо) про Жакерію у Франції, повстання Вота Тайлера в Англії XIV ст., про Гуситські війни в Чехії і селянську війну в Німеччині XVI ст. І не всі знають, що з 1490-го по 1492-й вітер свободи гуляв Галичиною. А якщо не знають, то й не розуміють нашої історії боротьби за волю.

На цей час Галичина вже понад сто років їла черствий хліб польської займанщини. Хтось примирився, хтось мовчки терпів, але були й такі, хто думав про волю. Один із тих непримиренних – Андрій Борула на псевдо Муха (ось звідки псевда упівців). Саме він «собрал десять тисяч своєвольніков» – здебільшого селян, хоча були й шляхтичі, як Березовські із Березова (на Гуцульщині їх кілька).

Повстанці взяли штурмом Снятин, далі Коломию, Тисменицю і пішли здобувати Галич, Рогатин. Запалали Тлумач, Городенка. Сполохане панство шукало захисту в польського короля. І Казимир зібрав військо, долучивши до нього хрестоносців ордену, який тоді мав своє гніздо в польському Мальборку. Керував староста М. Ходецький.

Головна битва відбулася біля села Підгороддя на Рогатинщині. Сили були нерівні. Результат можна було передбачити. Муха зазнав поразки. Гадаю, не нищівної, бо наступного року селяни знову повстали. Але тепер вже рідше звучить псевдо Муха, частіше – Андрій Борула. 1492 рік... Нові напади селян під орудою Андрія Борули–Мухи на панські маєтки. Війна галичан проти польського гніту триває…

Хтозна, як воно далі було б, якби не зрада. А як без неї у таких сюжетних історіях?

…Нині знову повертаюся до цієї теми. За час карантину написав повість про Муху.

Є ще один аспект моєї історії. Ніхто не знає достеменно, хто такий і звідки Муха. Маю свою версію. Якось в «Альманасі землі Станиславівської» знайшов статтю канадського автора, в якій він заявив, що Муха родом зі Серафинців.

Серафинці й справді вже на той час були (нині їм 520 років, але це тільки від часу писемної згадки). Село існувало й раніше, як і сільце Волох поблизу. Тобто його заснували вихідці із Волощини. А в хроніці про Муху читаємо: «нєкто волошин…». У нашому селі є прізвище Русковолошин. Воно об'єднує назви двох сіл, де проживали русини (українці) і волохи. Ще в Серафинцях ходить вертеп, який називається иродами. І походить та назва з Волощини. У Румунії є письменник Корнелій Ирод.

Муха, або ж Андрій Борула, був на службі в молдавського господаря (князя) Штефана, де пізнав військову справу. В його штабі були Березовські, українські шляхтичі. У Серафинцях є родини Березовських. Одна з них мала, як тоді казали, багато поля. Аякже, колишня дрібна шляхта була багатшою, ніж інші жителі сіл. Щодо прізвища Муха, то воно поширене. Є співачка Оксана Муха, був чеський художник Альфонс Муха. А в Серафинцях є прізвиська Мушка, Мущиха… Чому не міг бути Муха?

На жаль, в Галичині в ті часи не було наших літописців-хроністів. Тому мусимо брати з чужих рук те, що написано про нашу історію. І там є мало, скупо – це як добряче облуплена фреска чи мозаїка, де лише окремі деталі.

До повстання під проводом Мухи, а я називаю його селянською війною в Галичині проти іноземного панування, були окремі невеликі селянські виступи в XV столітті. А це повстання було першим покликом до волі. Галичина розпочала відродження вільної України збройним шляхом. Далі будуть опришки… Козацтво в цей час ще тільки зароджувалося. Перше козацьке повстання відбулося аж через 100 років, в 1591-му, під проводом Косинського.

…Щодо походження Мухи із Серафинців – це моя версія. Можуть бути інші.

Література й образотворче мистецтво теж не оминули увагою образ цього героя. Вірш про нього написав Степан Пушик, Теодор Микитин зі Львова –повість «Спалах в темряві». Портрет Мухи з уяви свого часу намалював київський художник Ігор Деркач. Є також картина Їжакевича «Повстання Мухи».

Нині і ми згадуємо про нього, про його героїзм і чин.