Івасик, а йому було сім років, з великим нетерпінням очікував Нового року. Звісно ж, адже тоді дітям дарують гарні подарунки. В нього було чимало дитячих забавок. Та особливо бажав мати ноутбук. Сім’я була небагата і не могла дозволити собі недешевий пристрій. Хоча, напевно, і мама, і тато потайки й самі мріяли про ноутбук.

Навіть святий Миколай не спромігся на такий подарунок. Найбільше, чим він постарався для Івасика, то це набір ручок, книжку казок і пакетик цукерок. А тим часом календарні аркуші поквапливо злітали, наче жовте листя з дерев, і наближали Новий рік.

– Мамо, скажи, – розпочав Івасик розмову з матір’ю напередодні свята, – а мені Дід Мороз принесе подарунки?

– Ні, синку, Дід Мороз не носить подарунки українським дітям…

– А чому?

– Бо він із чужої і ворожої нам країни Росії і якщо носить подарунки, то російським діткам.

– А хто тоді мені і всім українським діткам носить подарунки?

– Ну, ти і всі діти мали вже подарунки від святого Миколая.

– Ай, то було давно…

– Давно?

– Ну, не дуже, але Новий рік ближче.

– Є ще Санта-Клаус, але він для англійців, американців, німців.

– То він далеко. А ще хто?

– От у фінів є такий собі Йоулупуккі, що означає «Різдвяна коза».

– У них є, а чому у нас нема?

– Є, святий Миколай, я вже тобі казала. У нас найкращий, бо святий і не видуманий, бо насправді жив такий чоловік на ім’я Миколай.

– А Дід Мороз жив?

– Тільки в російських казках. Це такий поганий персонаж, антигерой, лютий, жорстокий. А вже згодом з нього зробили добродушного Дідуся Мороза. Але це, як нині кажуть, фейк, от.

– Фу, який поганюга. Не хочу його. А подарунків хочу.

– А ти помолися і попроси подарунків у Бога.

– Думаєш, Бог мене почує?

– Бог усіх чує.

Івасик помолився і пішов у ліжко, щоб добре подумати, яких подарунків він хоче. Заснув швидко. Але серед ночі прокинувся від яскравого світла, яке било в очі і не давало спати. Розплющив очі і побачив когось у сліпучо білому одязі. Було від чого налякатися, але від невідомого йшов спокій і відчуття любові.

– Не бійся мене, я прийшов з добром.

– Хто ти?

– Новорічний янгол.

– З неба?

– Можна й так сказати, хоч я повсюди, де в мене вірять.

– А я вірю?

– Відтепер віритимеш. Раніше ти ще не знав про мене нічого.

– А в мене є ангел-охоронець?

– Так, є, і це він розказав мені про тебе. І я знаю, що ти хочеш.

– А ти вмієш читати мої думки?

– Як відкриту книгу.

– І що я хочу?

– Ти хочеш ноутбук.

– Ого! Тепер я знаю, що ти янгол. Але чекай, а може, ти переодягнувся в ангела на прохання моєї мами і вона розказала тобі, що я хочу?

– Ні, і я тобі зараз це доведу. Хочеш мандрівку світом за кілька годин?

– Але хіба це можливо?

– Зі мною та ще у Бога все можливо.

– І коли це станеться?

– Вже і зараз.

– Мені одягатися?

– Досить піжами. Зі мною ти не відчуватимеш ні холоду, ні спеки.

– А на чому ми будемо мандрувати?..

Івасик зненацька опинився під зоряним небом у санях, запряжених трійкою оленів. Вмить сани з оленями злетіли в небо, рясно всіяне великими зорями.

Пронеслися над Карпатами, а далі над країнами Європи. Всі міста сяяли новорічними вогнями. Далі були моря, океани, тепла Африка, потім Китай, Індія, Австралія, Японія, Канада, США, Мексика, Бразилія, Аргентина…

Відтак показалася й засніжена Антарктида з брилами льоду, поміж якими ходили пінгвіни.

– А білі ведмеді тут є? – запитав Івасик янгола.

– Білі ведмеді в Арктиці. «Арктос» перекладається як «білий ведмідь»…

Отак вони пролетіли із заходу на схід і з півночі на південь.

– Оце подарунок. Дякую тобі, Новорічний янголе. Ти просто чарівник.

– Цими дивами мене нагородив сам Господь Бог. Йому дякуй і молись…

Івасик був переповнений блаженством щастя. Такого він не очікував. Сани опустилися на землю і тут же щезли. Зник і сам янгол. А Івасик опинився знову в своєму сні.

Вранці прокинувся і подумав, який гарний сон йому наснився. Але що це? Під ялинкою була якась яскрава коробка, обмотана барвистою стрічкою.

Івасик швидко розмотав стрічку й побачив у коробці… новісінький ноутбук. Звідки він? Це, напевно, мама купила і зробила йому сюрприз.

Він тут же увімкнув ноутбук, поклацав клавішами і йому відкрилася безліч світлин з його нічної подорожі… Технічно нині все можливо. Але… ось селфі: він із янголом. Ось олені і сани. То це не сон, а правда: він літав над новорічною земною кулею. Оце так!

Розказати кому – не повірять, назвуть видумкою. Але він має докази і ніхто їх не спростує. Тепер він розказуватиме, що українським дітям, котрі чемні, виховані, подарунки розвозить чи розносить Новорічний янгол.

А на Різдво Івасик ходив колядувати. Заколядував багато грошей.

І подумав, що це посприяв йому Новорічний янгол. А може він і Різдвяний янгол? Хто зна... Частину грошей Івасик поклав у конверт і відніс їх сусідці – пенсіонерці, яка скаржилася, що нема грошей на ліки, а тут ще за опалення багато платити належить. Поклав конверт під двері бабусі, подзвонив і сховався, щоб його не побачила господиня. Нехай гадає, що то їй приніс янгол. Але щоб вона точно повірила в те, на конверті так і написав «Новорічний янгол».