«Котячо-бандерівський батальйон» Неоніли Стефурак – зразкові поетичні твори для дітей за реаліями великої війни в Україні

Твори відомої української письменниці з Івано-Франківська Неоніли СТЕФУРАК, з яких вона уклала книжечку «Краля і котячо-бандерівський батальйон. Байки для дітей і не тільки», – взірці поезії на воєнну тематику для найменших, створені за реаліями великої війни в Україні, що триває вже два роки.

Збірку готують до виходу у світ у видавництві «Місто-НВ» (Івано-Франківськ). Персонажі її гарних віршів – домашня киця Краля авторки та коти й кішки її знайомих, а то й незнайомих людей не лише з Прикарпаття, а й інших регіонів України, які відгукувалися на появу в соціальних мережах перших публікацій із «Кралею на чолі» і просили чи пропонували створити, звісно, в разі натхнення й за можливості, своєрідні автографи і про їхніх улюбленців…

Так народився цей «котячо-бандерівський батальйон імені кота Мура Франківського», як означила його сама Н. Стефурак у передмові до збірочки, покликаний на допомогу ЗСУ і згуртований у єдиному пориві: дати гідну відсіч рашистським зайдам на всіх фронтах і всіма засобами, а насамперед – влучним словом…

До речі, це вже друга книжка, на яку надихнула-наснажила Неонілу її Краля. Першою була написана ще у мирний час збірка «Коралі для кішечки Кралі», яку поетеса не встигла видати, бо почалася війна. Правда, дещиця творів із неї побачили світ на шпальтах газети «Галичина» 2021-го.

Поетеса у цих римовано-ритмічних текстах виступає чуттєвим знавцем різних нюансів котячої натури й дитячої психіки, пропускає їх через себе і як майстриня слова витончено передає на письмі від імені своїх героїв і героїнь порухи власної душі на ту чи іншу тему на рівні сприйняття не лише малечі, а й дорослих, якщо вони здатні суто по-євангельськи «бути як діти».

А вся змістова мелодика «котячого батальйону» суголосна з контентом тих переважно коротких відеороликів у соціальних мережах, з яких видно, як до українських захисників на фронті тулиться все живе – коти й собаки, білочки й птахи. Так «наші брати менші» можуть тяжіти-линути лише до цілковито світлих і добрих людей, якими споконвіку були і є корінні українці з характерним для них архетипом «миротворця», котрі й на війні, вбиваючи в бою ворога, зостаються людьми в найкращому сенсі цього слова, а не скочуються до стану звірячості.

Зрештою, персонажі Н. Стефурак мають і реальних прототипів. Адже зокрема коти, які обжилися на передовій, в окопах і бліндажах, що нерідко кишать мишами, неабияк допомагають фронтовикам, виловлюючи гризунів, захищаючи від їхніх всеїдних зубів не лише харчі, а й амуніцію та інші речі воїнів. Отже, як стверджує поетеса, «кіт для воїна – підмога, тож ідуть до Перемоги і тримають висоту!».

Гадаю, бійці «на нулі» з радістю читали б поетичні історії з життя Кралі та її бойових побратимів і посестер, як сприймають листи й подарунки від наймолодших українців. А ще книжечка стала б у пригоді і нашим педагогам у ключі патріотичного виховання дітей дошкільного й раннього шкільного віку. В усякому разі про це вже свідчить досвід початкової школи «Пасічнянська» в Івано-Франківську, де з участю її вихованців за цими творами Неоніли створили літературно-музичну композицію «Вас вітає котячо-бандерівський батальйон!».

Отож пропонуємо увазі читачів добірку поезій з бойового підрозділу імені Мура…

***

Я красуня, себто Краля: наділив красою Бог.

Білі плямки, як медалі, як відзнаки перемог.

В серці ніжність і відвага. Вуса зібрані в букет…

Хай «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»* намалює мій портрет!

* Провідне видавництво дитячої літератури в Києві.

***

От і є вже скоростріл! Краля шмигнула надвір.

На блокпост лежить маршрут. Патронташ, як парашут.

Де й поділися пісні – на війні, як на війні…

Вгору хвіст, як булаву, – на прославу ЗСУ!

І чи зблизька, чи здаля – цілить влучно в москаля!

***

Краля вийшла на парад: «Дуй в Росію старший брат!

Хочеш з медом калача – в мавзолей до Ілліча!

А опинишся в гробу – закопаю, загребу.

Може, виросте будяк… День трудящих як-не-як».

***

Я – львів’янин, звуся Саймон. Вдома лагідний, як шовк,

але знати всім не зайве: збройний вишкіл я пройшов,

тож не скиглю і не плачу, як сирена завива…

Я – комбат бійців котячих, Краля в мене зв’язкова.

Ще я хочу вам сказати, щоб уникнути проблем:

буду битися завзято з кожним зайшлим москалем.

А як доблесна звитяга геть чужинців прожене –

хай «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» намалює і мене!

***

Киця Краля на гостину йшла до пана Костянтина.

Та не так до того пана, як до котика «Султана».

Кіт «Султан» – насправді Мицик.

Він бандерівську столицю стереже від москалів,

тож і дні, і ночі цілі їх тримає на прицілі,

щоб не пхалися у Львів.

Краля теж проходить вишкіл. Вже вистежує не мишку –

ловить дрони на льоту!

Скільки з неба їх дістане, звітуватиме «Султану»,

себто Мицику-коту. Обкладинка нової книжки письменниці.

***

Я Мідим – шляхетна кішка, і надійна, і палка,

тож піду у Штати пішки до коханого Марка.

Там я виступлю в сенаті, щоб пришвидшили лендліз.

Вже мене навчила Надя* замість «няв» казати «пліз».

В мене зуби, як в піраньї, кігті гострі та міцні!

Я ненавиджу тиранів, що нагнали москальні!

Щоб підтримати героїв міг і наш котячий фонд,

ми з Марком дістанем зброю, ще й доправимо на фронт!

*Ім’я хазяйки Мідим.

***

О найшляхетніший Мицику-пан!

Світ вже давно не ковчег – балаган.

В морі житейському – паніка, шторм.

Виють сирени. Дорожчає корм.

Київ змагається мужньо зі злом…

Може, в Британії будеш послом?

Джонсон – бандерівець: це не секрет.

Вдвох підготуєте санкцій пакет.

***

Чи ж не трісне голова? Саймон, Мицик номер два,

Мицик Перший (чи Султан)… Я ж подобаюсь котам!

Є Марко ще (чи Маркіз)… Поможіть згадати, пліз.

Це ж не жарти – майже транс! П’ять котів – один пасьянс.

Добре хоч незаміжнЯ, тож наспівую щодня:

«Я п’ятьох бійців зустріла, ще й на шостого чекала…

Кожен бив зі скоростріла, я набої подавала!».

***

Кіт посватався до киці, вибрав перстень у крамниці

і за рік (чи два) не далі мав освідчитися Кралі.

Другий кіт зробив так само, та за рік почався саміт

у Мадриді чи в Давосі, тож сидить він там і досі.

Третій з п’ятим – дипломатом то в Британії, то в Штатах,

та й четвертий не муркоче – в кабаре нявчить щоночі…

Краля думала-гадала, «Той чи той?» – перебирала.

Ледве стримала сльозу: «Заміж?.. Всім – по гарбузу!»

***

Справно Мотря воювала, ворогів на клапті рвала:

що не день – то бетеер!

І розвідниця, й стрільчиня, і на кухні – господиня…

На ротації тепер.

Гарно вдома. Осінь. Тиша.Тож поему Мотря пише

про звитяги фронтові,

про свої мандрівки степом і про котика Мазепу –

щоб дошкулити Москві!

***

Краля звикла, що воює: в шанцях днює і ночує –

скрізь вистежує почвар…

І хоч вийти в люди лячно – киця Краля буде вдячна

і за друк, й за гонорар.

Дрон спіймати – то не мишу. Краля зловить, ще й опише,

як ловити на льоту…

Кіт для воїна – підмога, тож ідуть до перемоги

і тримають висоту!