Твори відомої української письменниці з Івано-Франківська Неоніли СТЕФУРАК, з яких вона уклала книжечку «Краля і котячо-бандерівський батальйон. Байки для дітей і не тільки», – взірці поезії на воєнну тематику для найменших, створені за реаліями великої війни в Україні, що триває вже два роки.
Збірку готують до виходу у світ у видавництві «Місто-НВ» (Івано-Франківськ). Персонажі її гарних віршів – домашня киця Краля авторки та коти й кішки її знайомих, а то й незнайомих людей не лише з Прикарпаття, а й інших регіонів України, які відгукувалися на появу в соціальних мережах перших публікацій із «Кралею на чолі» і просили чи пропонували створити, звісно, в разі натхнення й за можливості, своєрідні автографи і про їхніх улюбленців…
Так народився цей «котячо-бандерівський батальйон імені кота Мура Франківського», як означила його сама Н. Стефурак у передмові до збірочки, покликаний на допомогу ЗСУ і згуртований у єдиному пориві: дати гідну відсіч рашистським зайдам на всіх фронтах і всіма засобами, а насамперед – влучним словом…
До речі, це вже друга книжка, на яку надихнула-наснажила Неонілу її Краля. Першою була написана ще у мирний час збірка «Коралі для кішечки Кралі», яку поетеса не встигла видати, бо почалася війна. Правда, дещиця творів із неї побачили світ на шпальтах газети «Галичина» 2021-го.
Поетеса у цих римовано-ритмічних текстах виступає чуттєвим знавцем різних нюансів котячої натури й дитячої психіки, пропускає їх через себе і як майстриня слова витончено передає на письмі від імені своїх героїв і героїнь порухи власної душі на ту чи іншу тему на рівні сприйняття не лише малечі, а й дорослих, якщо вони здатні суто по-євангельськи «бути як діти».
А вся змістова мелодика «котячого батальйону» суголосна з контентом тих переважно коротких відеороликів у соціальних мережах, з яких видно, як до українських захисників на фронті тулиться все живе – коти й собаки, білочки й птахи. Так «наші брати менші» можуть тяжіти-линути лише до цілковито світлих і добрих людей, якими споконвіку були і є корінні українці з характерним для них архетипом «миротворця», котрі й на війні, вбиваючи в бою ворога, зостаються людьми в найкращому сенсі цього слова, а не скочуються до стану звірячості.
Зрештою, персонажі Н. Стефурак мають і реальних прототипів. Адже зокрема коти, які обжилися на передовій, в окопах і бліндажах, що нерідко кишать мишами, неабияк допомагають фронтовикам, виловлюючи гризунів, захищаючи від їхніх всеїдних зубів не лише харчі, а й амуніцію та інші речі воїнів. Отже, як стверджує поетеса, «кіт для воїна – підмога, тож ідуть до Перемоги і тримають висоту!».
Гадаю, бійці «на нулі» з радістю читали б поетичні історії з життя Кралі та її бойових побратимів і посестер, як сприймають листи й подарунки від наймолодших українців. А ще книжечка стала б у пригоді і нашим педагогам у ключі патріотичного виховання дітей дошкільного й раннього шкільного віку. В усякому разі про це вже свідчить досвід початкової школи «Пасічнянська» в Івано-Франківську, де з участю її вихованців за цими творами Неоніли створили літературно-музичну композицію «Вас вітає котячо-бандерівський батальйон!».
Отож пропонуємо увазі читачів добірку поезій з бойового підрозділу імені Мура…
***
Я красуня, себто Краля: наділив красою Бог.
Білі плямки, як медалі, як відзнаки перемог.
В серці ніжність і відвага. Вуса зібрані в букет…
Хай «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га»* намалює мій портрет!
* Провідне видавництво дитячої літератури в Києві.
***
От і є вже скоростріл! Краля шмигнула надвір.
На блокпост лежить маршрут. Патронташ, як парашут.
Де й поділися пісні – на війні, як на війні…
Вгору хвіст, як булаву, – на прославу ЗСУ!
І чи зблизька, чи здаля – цілить влучно в москаля!
***
Краля вийшла на парад: «Дуй в Росію старший брат!
Хочеш з медом калача – в мавзолей до Ілліча!
А опинишся в гробу – закопаю, загребу.
Може, виросте будяк… День трудящих як-не-як».
***
Я – львів’янин, звуся Саймон. Вдома лагідний, як шовк,
але знати всім не зайве: збройний вишкіл я пройшов,
тож не скиглю і не плачу, як сирена завива…
Я – комбат бійців котячих, Краля в мене зв’язкова.
Ще я хочу вам сказати, щоб уникнути проблем:
буду битися завзято з кожним зайшлим москалем.
А як доблесна звитяга геть чужинців прожене –
хай «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» намалює і мене!
***
Киця Краля на гостину йшла до пана Костянтина.
Та не так до того пана, як до котика «Султана».
Кіт «Султан» – насправді Мицик.
Він бандерівську столицю стереже від москалів,
тож і дні, і ночі цілі їх тримає на прицілі,
щоб не пхалися у Львів.
Краля теж проходить вишкіл. Вже вистежує не мишку –
ловить дрони на льоту!
Скільки з неба їх дістане, звітуватиме «Султану»,
себто Мицику-коту.
***
Я Мідим – шляхетна кішка, і надійна, і палка,
тож піду у Штати пішки до коханого Марка.
Там я виступлю в сенаті, щоб пришвидшили лендліз.
Вже мене навчила Надя* замість «няв» казати «пліз».
В мене зуби, як в піраньї, кігті гострі та міцні!
Я ненавиджу тиранів, що нагнали москальні!
Щоб підтримати героїв міг і наш котячий фонд,
ми з Марком дістанем зброю, ще й доправимо на фронт!
*Ім’я хазяйки Мідим.
***
О найшляхетніший Мицику-пан!
Світ вже давно не ковчег – балаган.
В морі житейському – паніка, шторм.
Виють сирени. Дорожчає корм.
Київ змагається мужньо зі злом…
Може, в Британії будеш послом?
Джонсон – бандерівець: це не секрет.
Вдвох підготуєте санкцій пакет.
***
Чи ж не трісне голова? Саймон, Мицик номер два,
Мицик Перший (чи Султан)… Я ж подобаюсь котам!
Є Марко ще (чи Маркіз)… Поможіть згадати, пліз.
Це ж не жарти – майже транс! П’ять котів – один пасьянс.
Добре хоч незаміжнЯ, тож наспівую щодня:
«Я п’ятьох бійців зустріла, ще й на шостого чекала…
Кожен бив зі скоростріла, я набої подавала!».
***
Кіт посватався до киці, вибрав перстень у крамниці
і за рік (чи два) не далі мав освідчитися Кралі.
Другий кіт зробив так само, та за рік почався саміт
у Мадриді чи в Давосі, тож сидить він там і досі.
Третій з п’ятим – дипломатом то в Британії, то в Штатах,
та й четвертий не муркоче – в кабаре нявчить щоночі…
Краля думала-гадала, «Той чи той?» – перебирала.
Ледве стримала сльозу: «Заміж?.. Всім – по гарбузу!»
***
Справно Мотря воювала, ворогів на клапті рвала:
що не день – то бетеер!
І розвідниця, й стрільчиня, і на кухні – господиня…
На ротації тепер.
Гарно вдома. Осінь. Тиша.Тож поему Мотря пише
про звитяги фронтові,
про свої мандрівки степом і про котика Мазепу –
щоб дошкулити Москві!
***
Краля звикла, що воює: в шанцях днює і ночує –
скрізь вистежує почвар…
І хоч вийти в люди лячно – киця Краля буде вдячна
і за друк, й за гонорар.
Дрон спіймати – то не мишу. Краля зловить, ще й опише,
як ловити на льоту…
Кіт для воїна – підмога, тож ідуть до перемоги
і тримають висоту!