У Музеї караїмської історії та культури в Галичі провели науково- практичний семінар на тему «Автентична Караїмська, або Втрачені двері старої вулиці», а також відкрили тематичну виставку. У краєзнавчому дійстві, який модерувала наукова співробітниця музею Надія Васильчук, взяли участь наукові співробітники як цієї установи, так і відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич».
Тематику семінару обрали не випадково, оскільки караїми спільно з представниками інших національностей творили історію міста, додавали йому певного колориту. Завдяки особливостям релігійних звичаїв та традицій, своїй працьовитості та толерантності їх поважали серед місцевого населення, вони отримували привілеї від австрійської й польської влади. Із середовища галицьких караїмів походять відомі релігійні діячі, правники, науковці.
Галич є одним із тих історичних міст, в якому компактно впродовж століть жила громада караїмів. Нагадаю, що на сьогодні збереглися караїмські кладовище (зерет) та пам’ятки їхньої матеріально-побутової культури (частково їх експонують у Музеї караїмської історії та культури і зберігають у відділі фондів НЗ «Давній Галич»). На місці, де колись стояла кенаса громади, встановлено пам’ятний знак.
Безперечно, історія галицьких караїмів цікавитиме всіх небайдужих до локальної минувшини, вона є одним з туристичних «магнітів» міста і займає свою нішу в переліку туристичних маршрутів. Зокрема в містобудівному плані дільниця, в якій жили караїми (вулиця Караїмська), є досить цікавою для дослідника. Ще тепер жителі й гості міста можуть побачити збережені будівлі, відчути атмосферу цього району. Попри вкраплення забудов пізніших періодів караїмську дільницю можна порівняти з відповідними аналогами – музеїв просто неба.
На вулиці збереглося вісім житлових будинків, в яких жили караїми. То взірці архітектурної забудови міста на початку ХХ століття. З одного боку, вони є типовими прикладами міщанської забудови, з другого – мають свої особливості (зокрема ганки, двері та облицювання вікон). Ці домівки тепер перебувають у приватній власності, а їхні господарі не є караїмами – відповідно питання збереження автентичного вигляду будинків для них не в пріоритеті. Вони поступово осучаснюють ті споруди – зокрема здійснюють заміну оригінальних вікон та дверей, змінюють вигляд фасадів. Зафіксовано наразі лише один позитивний приклад розуміння у власників цих будівель потреби відтворення і збереження їхнього автентичного вигляду.
Отож на цьому заході науковці обговорили актуальні проблеми збереження автентичної забудови вулиці, окремих архітектурних елементів будинків. На часі – питання внесення будинків караїмських родин до переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини. Згодом постане потреба у виготовленні облікової документації на пам’ятки і внесенні їх до реєстру пам’яток місцевого значення, укладення охоронних договорів з власниками будівель. Більша частина з цих питань перебуває в площині відповідальності органів місцевого самоврядування (Галицької ТГ) і є реальною для виконання, особливо тепер, коли готують генеральний план розвитку міста.
Також обговорено можливість реалізації позитивного досвіду інших міст та громадських об’єднань, які працюють над відновленням первинних елементів (дверей та вікон) у пам’ятках архітектури, замінюючи раніше встановлені металопластикові вироби, які спотворили їхній вигляд.
Важливими будуть і чергові кроки, які заплановано здійснити найближчим часом, а саме – фотофіксація зовнішнього вигляду наявних будинків, їхніх прикрас. Передбачено робити це періодично – з тим, щоб оцінити вплив часу на будівлі, як і дії їхніх власників щодо них. Звісно, науковці працюватимуть у міру своїх можливостей, а за допомогою нагромадженого і систематизованого матеріалу можна буде як зафіксувати для нащадків давню забудову міста, так і здійснювати пам’яткоохоронні заходи.
Караїмська вулиця є однією з тих давніх сегментів Галича, які формують образ міста над Дністром. Вона розвивалася разом з ним, підпадала під вплив різних архітектурних проєктів (зокрема й таких, які призвели до руйнування караїмської кенаси і народного дому для спорудження дев’ятиповерхового житлового будинку). Для наших нащадків важливо зберегти те, що є, що ще зосталося, оскільки без автентичного вигляду тих будівель на цій маленькій вулиці, чи – гірше – внаслідок їхньої руйнації, вона втратить своє історичне значення.
І це буде втратою не лише локального масштабу. Адже ні в Галичині, ні в Україні фактично вже немає ще десь так збереженої архітектурної автентики спільноти. Маємо вулицю, на якій уже не живуть караїми, але яку названо на їхню честь і яка зберігає їхню житлову забудову. Якщо не подбати про опіку над тим, що є, повторюю, то за два-три десятиліття вулиця зміниться до невпізнання і вже не відображатиме, сказати б, караїмський сегмент минувшини Галича.
