По-різному на Прикарпатті повелися з майном колишніх колгоспів, яке через розпаювання стало власністю селян. Та здебільшого ним, образно кажучи, правдами і неправдами заволоділи спритні ділки. Якщо радянська колгоспна історія Серафинців відома здобутками, то півтора десятка років незалежності – головно претензіями пайовиків через скандальні процеси приватизації. Із 2006 року триває у цьому селі боротьба за повернення людям бодай дещиці із цілісного майнового комплексу місцевого сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) «Золотий колос». Вартість його у перші роки розпаювання майна селянських спілок на Івано-Франківщині, які були правонаступниками колгоспів, сягала 3,1 млн грн. Тоді ж комісія, обрана на зборах пайовиків, частину суми – 2,4 млн грн – пропорційно розподілила між 1573 пайовиками (сьогодні їх приблизно 200). Та через банальне розкрадання майна колись потужне сільгосппідприємство почало занепадати. А ознаки такого занепаду найбільше проявилися в 2006 році. Проте «майновий трилер у Серафинцях», про який «Галичина» писала ще сім років тому, триває й досі – попри всі викрутаси орендаря із заволодінням власністю господарства і навіть «угоди з небіжчиками» пайовики так і не дочекалися жодного хісна від «Золотого колоса». Бо сільський виробничий кооператив після заснування орендарем СВК «Золотий колос» приватних фермерських господарств «САВ-ДЕН», «Оберіг-С»… збанкрутів і згодом його суд ліквідував як юридичну особу.

Та навіть через майже півтора десятка років громадський активіст, депутат обласної ради двох скликань, пайовик СВК «Золотий колос» пенсіонер Іван КУРГАНЕВИЧ та інші селяни не втратили надії на справедливість. Хоч, згадують пайовики, як тоді, так і тепер жодної помочі нема. Ще 2013 року на той час директор департаменту агропромислового розвитку ОДА Іван АНДРІЇШИН, коментуючи претензії серафинецьких пайовиків, радив звертатися до суду і в правовому полі вирішувати проблему, тому що «ні органи влади, ні правоохоронні структури, які працювали за їхнім дорученням, не знайшли криміналу в діях жодної з осіб, які фігурують у претензіях І. Курганевича». Більше того, на думку чиновника, у ситуації, яка склалася, «винна громада, і більше ніхто». Отож виглядає, що замість того, щоб підтримати серафинецьких пайовиків, облдержадміністрація в його особі вже давно вмила руки в ситуації з «Золотим колосом». Так, ніби не вони провадили реформування агропромислового комплексу на Прикарпатті і контролювати процеси приватизації в АПК не було обов’язком чиновників. Чому тоді не радили? Чому через роки почали по-менторськи повчати селян мудрості: «Чому в громаді раніше не задумувалися над тим, кому віддають в оренду своє майно, з ким підписують договір? Чому не придивлялися до людини, котра взялася викуповувати їхню власність? Потрібно ж було відразу припинити той рух, а не робити це тепер, коли минули роки… Але, як на мене, тут винна громада, і більше ніхто. Кого ще винити? Майнову комісію? А що вона могла зробити, якщо в господарстві був борг з виплати заробітку та ще й неповернутий банківський кредит висів на його шиї? Тому й віддали майно тому, хто приніс дипломат грошей і покрив усі борги…»

На час розпаювання майна кооперативу його розділили за сферами – для забезпечення виконання боргових зобов’язань, майно резервного фонду, майно, яке не підлягає паюванню та майно соціальної сфери. За кілька років деякі групи пайовиків покинули господарство разом із майном в натурі.

– Відтак, – розповідає пайовик Іван КУРГАНЕВИЧ, – одне із найпотужніших сільгосппідприємств області різко занепало. Розтягували все, що могли. І щоб уникнути відповідальності за розтрату майна, почали шукати орендаря, який би на все закрив очі. Так трапився їм приватний підприємець Василь Савоцький. А у вересні 2006 р. з’явилася нова майнова комісія, яку не обирали на зборах пайовиків і яка незаконно обрала головою Дмитра Яремовича. Протоколи зборів пайовиків сфабрикували. Таким чином, порушуючи законодавство, всі повноваження з руху майна надали комісії – без розгляду і затвердження на загальних зборах пайовиків. Відтак у жовтні 2006 р. уповноважені від співвласників майна уклали договір оренди на п’ять років з приватним підприємцем Василем Савоцьким на 2 329 871 грн. А тепер питання: чи існують заяви пайовиків про згоду надати своє майно в оренду? Також не було документів про технічний стан будівель. Згідно з договором оренди, підприємець Василь Савоцький повинен був щороку виплачувати кожному пайовикові один відсоток вартості майна, а згодом – по 20% кожні наступні п’ять років (є письмові свідчення посадових осіб. – Авт.). Але з 2006-го і по сьогодні ніхто з пайовиків не одержав жодної копійки. Також ніхто не має свого примірника договору. Навіть на вимогу не надали. До договору оренди майна від 14 жовтня 2006 року існує додаток з переліком майна, але сума вже на 411 тис. грн менша. З додатка зникло 25 одиниць найменувань майна. Які – пайовикам невідомо, бо на неодноразову вимогу документи їм не надали. У березні 2007-го незаконно створена комісія розглядала заяви пайовиків про виділення майна в натурі. Мені та 63 людям відмовили, порушивши законодавство України. На заяву Василя Шлемкевича та звернення начальника управління агропромислового розвитку РДА В. Савіцького про факти незаконних рішень комісії прокурор Городенківського району Василь Левенець не зреагував.

…А насамкінець – кілька фактів, щоб проілюструвати, що заяви керівника департаменту агропромислового розвитку ОДА Івана Андріїшина 2013 року про те, що в діях осіб, про які пише Іван Курганевич, ні органи влади, ні правоохоронні структури не знайшли криміналу, не означають істину в останній інстанції (може, не шукали?), і нагадати, що справедливість не має термінів давності. Процитуємо витяг із повідомлення в. о. начальника Городенківського РВ УМВС підполковника В. Дутчака, яке він 13 березня 2008 року надіслав голові Городенківської районної ради Б. Кобилянському: «Щодо легітимності та законності переобрання майнової комісії, яка була переобрана на сільському сході, що відбувся у приміщенні будинку культури с. Серафинці 2.02.2007 р., то дана комісія переобрана таким чином, що суперечить чинному законодавству України, тобто на зборах не було присутньої такої кількості голосів співвласників СВК «Золотий колос» (2/3), яка могла би вважатись законною для прийняття тих чи інших рішень. В даному випадку така комісія по вирішенню майнових питань обрана незаконно і тому всі рішення, які приймались чи будуть прийматись даною комісією, вважатимуться такими, що не відповідають чинному законодавству України…» Або нагадаємо, що ще 2006 року начальник управління агропромислового розвитку Городенківської РДА В. Савіцький звертався до прокурора району, голови райдержадміністрації та голови СВК «Золотий колос» і просив втручання щодо неправильних дій керівника СВК «Золотий колос» щодо видачі орендованого майна: «Керівник СВК «Золотий колос» Яремович Д. М. не дотримується чинного законодавства щодо реалізації власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі. Він повинен був організувати видачу майна орендодавцям, а не передавати майно новому орендарю по накладних… Що є грубим порушенням. Зобов’язуємо керівництво СВК «Золотий колос» припинити безпідставну видачу майна співвласників підприємцю Савоцькому В.

Про фальшування і неправомірні дії комісії за роки «серафинецького трилера» можна писати і писати. Та є такі факти, від яких волосся дибки стає. Наприклад, 2007 р. В. Савоцький реєструє фермерське господарство «Оберіг-С» і починає викуповувати майнові сертифікати у співвласників СВК «Золотий колос». У нашому розпорядженні є перелік осіб з означеними сумами вартості паю, з якими підприємець нібито уклав договори купівлі-продажу майнових сертифікатів 11 грудня 2007 р. Усе було б добре, але на час укладання договорів, як нам вдалося дослідити, власники майнових сертифікатів – семеро селян – вже були… небіжчиками. А через два роки Василь Савоцький зареєстрував ще одне фермерське господарство – «САВ-ДЕН», довкола якого також виникало багато запитань у серафинецьких пайовиків.

Пайовики зверталися у всі владні і правоохоронні інстанції району, області й України – марно. За роки тяганини змінилося п’ятеро керівників Городенківської райдержадміністрації – жодних порухів. Лише відписки і відмахування і, як показало наше розслідування, фальшування, проте жодного наміру розібратися у справі до кінця.

На наш погляд, у багаторічній «серафинецькій земельній епопеї» правду потрібно шукати у деталях, проте ні в комісії ОДА 2012 року, ні в Городенківському РВ УМВС, в районній і обласній прокуратурах, у районному і обласному судах у ситуації у Серафинцях нічого протизаконного не побачили, чим по суті визнали правомірним «відчуження майна «Золотого колосу» директором ФГ «Оберіг-С» В. Савоцьким.

Позиція сільського голови сьогодні, образно кажучи, ґрунтується на принципі «моя хата скраю». Навіть попри те, що Василь Кабан з 2006 року був членом майнової комісії, яка активно сприяла передачі майна пайовиків в оренду Василеві Савоцькому. Тож, відповідаючи на запит власника майнового свідоцтва на право власності на майновий пай на суму 150 567 грн Івана Курганевича, голова Серафинецької сільради цього року пише: «Голова майнової комісії має повноваження інформувати і звітувати про хід розпаювання майна пайового фонду, а не сільський голова. Згідно з чинним законодавством, Серафинецька сільська рада не має повноважень виділяти громадянам майно в натурі і тому ви повинні адресно звернутися до голови майнової комісії Яремовича Д. М.»

Ще 2013 року «Галичина» звертала увагу правоохоронних органів на відверті маніпуляції з документами: «…В «серафинецькому ділі» є два документи, які, коли їх зіставити, «зривають дах» у того, хто їх споглядає. Перший – це протокол засідання комісії з урегулювання майнових питань, яку очолює Д. Яремович, від 8 грудня 2007 року, що ухвалила «видати ФГ «САВ-ДЕН» майно в натурі згідно з викупленими майновими паями за представленими документами на суму 902 780 гривень». Другий – свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, видане Городенківською РДА, з якого видно, що ФГ «САВ-ДЕН» утворено 15 травня 2009-го, тобто майже на півтора року пізніше, ніж засідала комісія…» Таким чином комісія на чолі з Дмитром Яремовичем навіть не заморочувалася тим, що «передала у власність» майно тому, кого на час передачі ще не існувало. Та слідчі на такі відверті факти не зреагували.

Ось чому 87-річному голові майнової комісії Дмитру Яремовичу ми 14 років по тому (24 вересня 2006 р. скандальний склад майнової комісії обрав його своїм головою) поставили низку запитань, які й досі найбільше цікавлять пайовиків СВК «Золотий колос» – щодо розпаювання майна сільськогосподарського кооперативу за період від 14 жовтня 2006-го по 29 лютого 2020-го: яке майно сьогодні розпайоване, хто ним володіє, а яке залишилося в натурі? Скільки сьогодні ще залишилося пайовиків і на яку суму вони мають сертифікати? Скільки є не успадкованих майнових сертифікатів і на яку суму? Коли пайовики зможуть одержати майно в натурі або грошову компенсацію на вартість майнових сертифікатів? Що призвело до банкрутства і ліквідації СВК «Золотий колос»?

Дмитро ЯРЕМОВИЧ, голова майнової комісії СВК «Золотий колос»:

– Сьогодні я хіба що де-факто голова майнової комісії, бо де-юре – нема майна, то і голови майнової комісії не потрібно. У 1989 р. у Серафинцях створили колгосп «Золотий колос». І я був його головним агрономом. Ніхто не думав, бідне чи багате господарство, а кожен керівник передусім переймався, як би десь щось вхопити. А було що. Бо ще на той час не все пропало. Було з чого ґаздувати, але якщо думати, як вкрасти, то через рік чи два все розвалиться. Тож згодом заснували сільський виробничий кооператив «Золотий колос» (СВК). Я тоді вже був на пенсії. Мене попросили хоч кілька місяців покерувати, бо голова «Золотого колосу» судився. Та за документами я нічого не приймав. Але настала весна – треба було щось робити. Борги, все розпадається… Тож я пішов до голови сільради, щоб той зібрав збори і шукали орендаря. Таким чином зголосився наш серафинецький депутат обласної ради, і село проголосувало, щоб він брав стовідсотково все майно в оренду. На місці керував його швагро, а наш депутат більше пропадав у відрядженнях у Києві чи деінде. А згодом орендар все майно розпродав і втік. Я тоді звертався до керівництва району – що ж вони, мовляв, наробили. Був і в прокурора. Та виявилося, що нема жодних документів, які підтверджували би, що депутат прийняв від села майно. Знову почали шукати орендаря. І так появився у селі Василь Савоцький, який погодився взяти в оренду весь майновий комплекс. Люди проголосували. Орендар погасив всі банківські борги. А то була велика сума. І ще половина майна – в заставі від попереднього керівника. Тоді я й став головою майнової комісії. А орендар скуповував у людей майнові сертифікати. Сьогодні все майно, яке залишилося, люди вже порозбирали. За 8-10 років від зернового току, приміщень складів тощо лишень фундаменти залишилися. Я ж не сторож. Сьогодні сущих пайовиків і двох сотень нема. А неуспадковані майнові сертифікати пропадуть, бо ніхто їх не передав. «Золотий колос» збанкрутів, а відтак був ліквідований, тому що керівники його гроші в банку брали, за чужі гроші ґаздували, а не задумувалися, що настане час віддавати. А з чого віддавати? Треба було ґаздувати. Сьогодні реально нема що ділити. Що було – розвалили і розтягнули.

…Серафинецька «майнова епопея» сьогодні ще не завершилася. Тож, як кажуть, далі буде.