Війна з російськими зайдами, звісно, це ще не привід для прикарпатців забути про наболілі побутові проблеми. Зрештою, і для влади загалом, а обласного центру зокрема вона – не комфортний «коцик», яким можна на невизначений час зручно прикрити невиконані обіцянки…

Помешкання Михайла Рожніва – в мікрорайоні «БАМ», у п’ятиповерховому будинку №167/ 59 (корпус 3) на вулиці Гетьмана Мазепи в Івано-Франківську. Думаю, що чоловікові вже неабияк допекло, якщо він не виклав свої болі у листі до редакції, як зазвичай роблять наші читачі, а у свої 89 на милицях навідався до «Галичини». Втім, може, він таким чином заодно й долав психологічну напругу через воєнні дії в державі. Бо хоч у нього, як і чи не в кожного з нас, є свої щоденні барикади, війна дається взнаки всім…

– Щойно піде дощ, як наші підвальні приміщення у багатоповерхівці заливає вода, – розповідає пан Михайло. – Причина, на мою думку, таїться у водостічних трубах, які належно не відведені від стіни будинку – вода стікає під стіну, а відтак у підвал. Ще з 2017 року я домагаюся, щоб цю проблему міська влада врешті вирішила. Я не раз бував і в міського голови Руслана Марцінківа, і звернення писав до міськвиконкому. Мене там добре знають. Навіть іронізували, мовляв, а що, нема вже більше нікого, крім вас, тим зайнятися?

Але це правда – фактично більше нікому. Бо лише в мене на першому поверсі трикімнатна квартира, а у всіх інших – однокімнатні. Хоч у будинку сто п’ять осель, тільки десять із них – трикімнатні. Таке планування. Тож я, образно кажучи, живу на воді. У помешканні від цього дуже сиро. Дерев’яної підлоги нема – лінолеум, бо не було за що свого часу зробити, а тепер вже й сили не ті. І дихати мені стає важко, і головно – хворі ноги чую.

Частково вже домігся, щоб труби водостічних ринв трохи відвели від стіни і подовжили нижні коліна, але під однією трубою на самому куті біля стіни і далі зяє яма. Трубу ж дотягли лише до половини її глибини, тож вода з неї летить просто у підвал.

Я просив поновити відмостку. Нарахували, що потрібно для цього 140 тис. грн! Звісно, якщо все робити капітально. Але, на мій погляд, є такі місця навколо будинку, що їх не потрібно рушати. Тож можна зробити відмостку частково. Бо ж люди не погоджуються платити такі великі гроші. Адже мало хто з власників квартир там мешкає – оселі здебільшого пустують або в них живуть квартиранти.

Я, повторюю, вже не раз оббивав пороги міської влади – все дарма. Та й, зрештою, і розцінки для виконання таких робіт ще п’ять років тому не були такими непосильні для людей. Та щоразу міські чиновники просто футболили мене – і на тому був кінець...

Очевидно, чиновники не знають, що аби забалакати проблему, головне – не правильно оформити та вчасно надіслати людині відповідь на звернення з підписом начальника і печаткою, а мати добру пам’ять – завтра не забути те, що обіцяв учора, місяць чи рік тому. Це я веду до того, що п’ять років тому я вже навідувався до М. Рожніва, щоб урухомити розв’язання наболілої проблеми. Після того щось там ніби полагодили. Але, як показав час, знову все зробили недолуго і не по-газдівськи. Тож віз і далі там.

Єдине, що змінилося, – з тодішніми відповідальними за той будинок комунальними структурами, які всі знають як «ЄРЦ» чи «МІУК», комунікувати було не так складно (при тому, що й умови надання послуг були реальніші і доступніші, ніж сьогодні, коли багатоповерхівка пана Михайла перебуває на балансі комунального підприємства «Управляюча компанія «Комфортний дім» Івано-Франківської міської ради). Тепер же все стало важче.

Наприклад, про яку оперативність надання послуг з облаштування відмостки навколо будинку можна говорити, якщо заступник міського голови Івано-Франківська – директор департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Михайло Смушак відповів торік на звернення Михайла Рожніва таке: «Для виконання робіт з влаштування відмостки навколо даного будинку співвласникам будинку необхідно надати КП «Управляюча компанія «Комфортний дім» (Незалежності, 161) протокол опитування щодо погодження на виконання та фінансування робіт».

Такі умови на сьогодні – річ непоборна. Адже зробити це в будинку, який майже цілковито заселяють квартиранти, нереально. Невже заступник міського голови цього не знає? Але ж п’ять років тому можна було проблему вичерпати, а не «футболити» людину стільки років. Тому що не лише чиновницькі відписки, а й незграбно надані послуги – це також «футбол».

Приміром, згідно з документами, ще 2017 року спеціалісти КП «Івано-Франківськводоекотехпром» обстежили мережі за зверненням пана Михайла. І міський голова Руслан Марцінків написав, що «дворова каналізаційна та водопровідна мережі функціонують справно…». Причини підтоплення підвальних приміщень того року спеціалісти не з’ясували. І тільки через два роки – на нову заяву від М. Рожніва, вже підсилену депутатським запитом, – перший заступник міського голови Микола Вітенко дав чітку відповідь про чинники проблеми: «Встановлено, що затоплення підвального приміщення спричинене: відсутністю суцільної бетонної відмостки навколо будинку; ринви та зливостоки з дахів не під’єднані до дощовідвідної мережі…».

Але для розв’язання проблеми чиновник радить людині звернутися до управителя будинку. Дива дивенні! Навіщо, скажіть мені, спонукати літнього інваліда намотувати пекельні кола від одного чиновницького порога до іншого, якщо засновником управляючої компанії є сама міська рада, до якої й звернувся М. Рожнів? Таким «футболом» міські чиновники просто згаяли час, якого могло би вистачити для розв’язання наболілого питання.

Так, деякі роботи з подовження нижніх колін водостічних труб компанія-управитель торік виконала. Але наше дослідження показало, що, по-перше, все зробили абияк – у деяких місцях через те, що пошкодували чи заощадили кілька метрів труб, навіть після виконаних робіт стічні води знову потрапляють у підвали. І по-друге, навіть часткова відмостка у найпроблемніших місцях допомогла би, бо без неї торішнє доточування нижніх колін водостічних труб, як показав сезон дощів, майже нічого не дало – пуста трата праці, часу і коштів.

…І насамкінець найголовніше питання – що робити? Як журналіст, ознайомлений з цією ситуацією, кажучи відверто, був трохи заскочений візитом Михайла Рожніва до редакції й тим, що чоловік і досі не дочекався допомоги. Тож маю право дещо порадити міській владі – ліпше би зберегти своє лице та розв’язати проблему на вул. Гетьмана Мазепи, 167 (корпус №3) гідно і за бюджетні кошти, ніж і далі відтягувати. Така ініціатива «Комфортного дому» була б цілком логічною моральною компенсацією мешканцям за п’ять років надання їм неякісних комунальних послуг і за бюрократичну тяганину...