Празник Святої Покрови. По дорозі до села Бистриці на Надвірнянщині, що належить до Поляницької територіальної громади, навіть у передзим’ї то тут то там цвітуть весняні шафрани. Очевидно, природа своїми кліматичними викрутасами ввела в оману цих небесних провісників. А ми, як волами, трясемося гірськими дорогами. Власне, 20-кілометровий відтинок автосполучення між селами Пасічною й Бистрицею навіть дорогою назвати язик не повертається – бездоріж для людей і ганьба для влади. І катастрофа для розвитку карпатського туризму. Саме у такому світлі ми спробували дослідити ті обставинами, в яких опинився житель села Бистриці пенсіонер Василь Яремчук, який виношує мрії про відкриття у цьому гірському селі пристойного туристично-відпочинкового комплексу на березі притоки Бистриці Надвірнянської – норовливого і дзвінкого Довжинця.

Обійстя пенсіонера Василя Яремчука у селі Бистриці розташоване у сільському кутку «Центр» на березі Довжинця – притоки ріки Бистриці Надвірнянської і за задумом господарів мало б у майбутньому стати відпочинковим комплексом. Та події минулого літа поставили плани сільського господаря під сумнів. Вже зо два десятка років він наводить лад з берегоукріпленнями як на притоці Довжинець в сільському куті «Центр», так і на ріці Бистриці, навпроти притоки Салатрук.

Ніхто з відповідних структур чи місцевого керівництва за всі роки нічого не помічав і жодним чином не реагував на благодійництво сільського господаря. Проте рейвах з боку Держгеокадастру – і постанова про адмінстягнення, і повідомлення про сплату шкоди, і припис про усунення порушення, і ухвала Надвірнянського райсуду про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження тощо – почався після того, як наприкінці минулого року Василь Яремчук офіційно звернувся із заявою до голови Поляницької сільської ради територіальної громади Микола Поляка, в якій просить «надати дозвіл для виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та будівництва міні ГЕС» в урочищі «Центр» площею 0, 0193 га. У дозволі чоловікові відмовили. А відтак головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області постановило «визнати Василя Яремчука винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень». А слідче відділення Яремчанського РВП ГУНП в Івано-Франківській області провадить досудове розслідування кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що Василь Яремчук «самовільно захопив земельну ділянку частини лівого берега річки Довжинець, що поруч з місцем його проживання, де за допомогою екскаватора марки «АТЛАS» здійснював берегоукріплення без відповідних дозвільних документів». Отже, екскаватор ухвалою суду у серпні цього року визнано речовим доказом і на нього накладено арешт.

Ми дослідили і не заперечуємо, а підтверджуємо, що Василь Яремчук справді скоїв адміністративне правопорушення. Проте констатуємо і той беззаперечний факт, що у своїх діях з укріплення берегів і водогону до обійстя господар керувався благими намірами – не крав і не продавав річковий шутер, мачку чи каміння, а щонайперше думав про безпеку не тільки своєї родини і майна, а й односельців та майбутніх відвідувачів комплексу. Нас дивує не розголос навколо «злочину» Василя Яремчука, а те, що найактивніші галасуни, які після заяви до керівництва Поляницької сільської ради територіальної громади не раз оглядали берегоукріплення на Довжинці, за кілька кроків від «злочинного» об’єкта не помітили на березі ріки поруч з капличкою «вершину» сільської безгосподарності – стихійне сміттєзвалище, яке розляглося навколо і «увінчане» зеленим надгробним хрестом. Такі сміттєзвалища уздовж Бистриці Надвірнянської чи її приток – то пухлини на екології карпатських рік. Так, майбутній задум Василя Яремчука відсутній у генплані села, бо ж без погодження і рішення сесії він там і не міг би бути. А чи відзначені у генплані Бистриці ті чисельні пригородження сільських доріг, через які руйнуються гірські шляхи і якими так багата Бистриця? Чому ці факти і досі не стали об’єктом уваги представників інспектуючих органів? Невже вони благословлені генпланом села і не шкодять екології?

Щоб хотілося й моглося...

Замість коментаря Василя ЯРЕМЧУКА пропонуємо його звернення від 6 жовтня цього року до голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук щодо звинувачення в незаконному будівництві берегоукріплення та самовільному захопленні земельної ділянки. Водночас, вникнувши в суть «злочину» сільського господаря, не стримуємо себе і кажемо напутнє слово його намаганням дочекатися справедливості: щоб йому і всій родині добре жилося, і навіть попри різні перешкоди і волання злорік, хотілось і моглося й надалі множити небайдужість до рідної землі.

– Так склалося, – йдеться у зверненні Василя Яремчука до голови Івано-Франківської ОДА,– що мої дві ділянки, якими я користуюсь, примикають до ріки Бистриці Надвірнянської, одна з яких до притоки Довжинця. Свого часу біля цих ділянок були споруджені капітальні кам’яні берегоукріплення – проходила вузькоколійка. За бездіяльності місцевої влади, правоохоронних органів та байдужості жителів села всі берегоукріплення були зруйновані, а залишилися тільки деякі ділянки, одна з таких – на правому березі притоки Довжинець, що навпроти моєї ділянки. Тож усі жителі села, в кого ділянки примикають до ріки, за необхідності укріплюють береги – кожен по своїх можливостях. Я також укріпив майже 70 метрів берега на ділянці, яка примикає до Бистриці Надвірнянської, а також на ділянці, яка примикає до її притоки Довжинця – ще сто метрів, з яких тридцять – більш капітально. На цьому відтинку вже були берегоукріплення з каменю, тож я їх тільки відновив, як міг, адже на цьому відтинку при паводках вода вривалася на мою ділянку, а також я врахував плани у майбутньому звести мікро ГЕС на 10-15 кіловат для опалення будинку і побутових потреб. В цьому місці також через ріку Довжинець проходить водопровід до мого будинку, збудований ще у 70-х роках минулого століття лісокомбінатом. Цей водопровід діяв і у 1990-і роки, був прокладений дном ріки, але укріплений камінням ненадійно. Це укріплення під час паводків вода постійно рвала, а лісокомбінат ремонтував. З 1990-х і до 2005-го водопровід не діяв. Я відновив постачання води – зв’язав каміння бетоном і вже 15 років він працює. Я не думаю, що своїми діями комусь завдав шкоди, але якщо так – зобов’язуюсь відшкодувати збитки. Я написав заяву для надання цієї ділянки в оренду для будівництва та обслуговування мікроГЕС. На жаль, мені відмовили, не вислухавши пояснень. В основі будівництва – принцип колеса, який використовували ще наші предки з давніх-давен. Я думаю, якщо в ті роки це колесо не загрожувало довкіллю, то й тепер не завдало би шкоди. Але оцінку можуть даті тільки фахові служби, а не ми з вами.

...Ми побували на скандальному об’єкті на ріці Довжинець. Господар відновив і укріпив захист для водогону. Адже каміння-валуни, з’єднані між собою цементом, перегороджують русло Довжинця рівно на стільки, щоб захищати від руйнування давній водогін до господарства Василя Яремчука. Нема на берегоукріпленні жодних металевих конструкцій, які б свідчили про роботи зі спорудження міні ГЕС. Натомість зроблені Василем Яремчуком берегоукріплення убезпечують загрозу підтоплення прибудинкової території і майбутньої відпочинкової зони для клієнтів комплексу. Зрозуміло, що висновки про якість таких робіт можуть зробити тільки фахівці, а дасть оцінку діям господаря суд. Наразі ж триває досудове розслідування у справі. А Василя Яремчука не покидає розпачлива думка, що, образно кажучи, за його жито ще й його побито.