Упродовж усієї історії зовнішнього незалежного оцінювання, тестування з української мови та літератури було обов’язковим до складання. Але з 2021-го набувають чинності нові правила гри. Відтепер у переліку дисциплін, які можна скласти під час ЗНО, з’явилися два окремі тести – з української мови та української мови і літератури. Тож «Галичина» спробувала з’ясувати наслідки такого нововведення.

Раніше був єдиний тест, який об’єднував ці дві дисципліни. Тепер же для вступу на більшість спеціальностей потрібно пройти тестування лише з української мови. Втім, профільне міністерство склало перелік «спеціальностей з підвищеними вимогами до гуманітарних знань», які передбачають складання тесту з української мови та літератури.

Це «міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії», «міжнародні економічні відносини», «міжнародне право», «публічне управління та адміністрування», «готельно-ресторанна справа», «туризм», «соціальна робота», «соціальне забезпечення», «архітектура та містобудування», «право», «облік і оподаткування», «фінанси, банківська справа та страхування», «менеджмент», «маркетинг», «підприємництво, торгівля та біржова діяльність», «журналістика», «економіка», «політологія», «психологія», «соціологія», «релігієзнавство», «історія та археологія», «філософія», «культурологія», «філологія», «аудіовізуальне мистецтво та виробництво», «дизайн», «образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», «хореографія», «музичне мистецтво», «сценічне мистецтво», «музеєзнавство, пам’яткознавство», «менеджмент соціокультурної діяльності», «інформаційна, бібліотечна та архівна справа», «спеціальна освіта», «середня освіта: образотворче мистецтво», «середня освіта: музичне мистецтво», «середня освіта: географія», «середня освіта: історія», «середня освіта: українська мова і література», «середня освіта: мова і література», «дошкільна освіта», «початкова освіта».

В Українському центрі оцінювання якості освіти (УЦОЯО) роз’яснюють, що рішення про запровадження окремої сертифікаційної роботи з української мови Міністерство освіти і науки ухвалило 2019 року як наслідок «тривалих фахових дискусій провідних освітян щодо розвитку системи зовнішнього незалежного оцінювання». Цікаво, під яким килимком ці дискусії велися і за якими сімома замками? Адже ніхто не бачив тих фахівців і не чув їхніх дискусій. Створюється враження, що вони ще задовго до пандемії коронавірусу ховалися під масками, самоізолювавшись від усіх та здорового глузду.

«Рішення про оновлення переліку сертифікаційних робіт ЗНО в жодному разі не зменшує значущість вивчення української літератури здобувачами освіти, – йдеться в офіційному коментарі УЦОЯО. – І Міністерство освіти і науки України, і Український центр оцінювання якості освіти розуміють, що формуванню свідомої, патріотичної, всебічно розвиненої особистості сприяють усі навчальні предмети, а комплексний зміст освіти створює умови для цього. Запропонована модель ЗНО не зумовлює звуження змісту викладання навчальних дисциплін у школі, натомість має на меті забезпечення кращого відбору до закладів вищої освіти. Безперечно, опанування української мови неможливе без глибокого прочитання й аналізу творів з української літератури, і це є основним завданням закладів освіти. Саме вони мають сприяти зацікавленню молоді творами вітчизняних авторів, формувати громадянський світогляд здобувачів освіти, створювати передумови для реалізації активної життєвої позиції».

В УЦОЯО наголошують, що оновлений тест з української мови і літератури передбачає демонстрацію знань та вмінь, котрі формуються на уроках із зарубіжної та української літератур. «Представлена сертифікаційна робота з української мови є оновленою за змістом і структурою, акцент у тесті зроблено на компетентнісному читанні текстів, аналізі й оцінюванні прочитаного, тобто на перевірці рівнів сформованості тих умінь, які є важливими для професійної кар’єри та становлення громадянськості як риси особистості, – роз’яснюють у відомстві. – Варто наголосити на декількох різних частинах тесту з української мови, виконуючи які учасник тестування має продемонструвати знання з літературознавства; здатність  глибоко аналізувати текст; доречно наводити у власному висловленні приклад з художньої літератури або з інших видів мистецтва. Більшість учасників наводить приклади саме з української літератури, оскільки вони дозволяють якнайкрасномовніше проілюструвати позицію автора. Тобто відсутність завдань на відтворення змісту творів української літератури в тесті з української мови компенсована наявністю завдань для оцінювання рівня сформованості компетентностей вищого рівня, які можливо опанувати тільки під час вивчення української і зарубіжної літератур».

У прикарпатців ця новина, звісно, не викликала захоплення, здебільшого її сприйняли з обуренням і протестом. А під час засідання 37-ї сесії обласної ради депутати виступили проти скасування обов’язкового ЗНО з української літератури. «Тестування з української мови та літератури було обов’язковим для всіх вступників до вищих навчальних закладів. Його скасування несе пряму загрозу освітній реформі та гуманітарній політиці в Україні. Адже знання як української мови, історії України, так і української літератури – це питання національної безпеки держави», – йдеться у зверненні.

Звісно, не всі сприйняли це нововведення так категорично і критично. Мовляв, предмет «українська література» залишається у шкільній програмі, то немає чого бити на сполох. А так діти, які не бачать свого професійного майбутнього з гуманітарними галузями, отримали можливість не складати предмет, який, за їхніми словами, їм не дуже потрібен. Проте досвідчені педагоги не погоджуються з таким трактуванням. «Коли є іспит з того чи іншого предмета, то юна особистість має стимул до його вивчення, а коли його немає, то втрачається і зацікавленість. Немає пряника, якого треба прагнути», – наголошує учитель української мови і літератури Калуського ліцею ім. Д. Бахматюка Віталій Півторак.

У соцмережах з’явилося багато гнівних постів і коментарів з цього приводу. Зважаючи на такий резонанс, вирішила з’ясувати, що думає про таке нововведення прикарпатська інтелігенція?

– Для мене ця новація – ще одна сторінка історії наших утрат, навіть поразка – цього разу на гуманітарному фронті. У нас знаєте як? Спочатку влада щось послабить, потім щось скасує, потім зруйнує, потім заборонить. Ця методика працює давно й успішно. Але почнімо з того, що найперше це промах з точки зору якості освіти. Будьмо відверті, відсутність обов’язковості будь-чого дуже сильно демотивує, надто коли йдеться про освітній процес у нашій школі. І плачевні наслідки такого рішення ми побачимо вже за кілька років. Чому це важливо? Бо коли йдеться про українську літературу, то йдеться і про мову, математику, історію, і не тільки. Все дуже просто: мова починається з літератури. Бо саме література є невичерпним джерелом, своєрідною лабораторією творення, випробування й удосконалення і, нарешті, фіксації мови. Знання мови, грамотність головним чином випливають з начитаності.

В текстах – і лексичний запас, і синтаксичні конструкції, і вся величезна решта мовознавства. Постійне читання літературних текстів розвиває наші мислення, пам’ять, увагу й концентрацію, такі необхідні і для вивчення точних дисциплін.

Та найважливіше те, що українська література – головне вмістилище української ідеї й нашого самоусвідомлення. Тут не лише наша фактична історія закарбована, а й розкрита ментальність, а отже, ідентичність. В нашій геополітичній ситуації українська література, як і українська мова та історія, культура, мають бути завжди обов’язковими дисциплінами до найінтенсивнішого вивчення і найсуворішого контролю знань. Адже вони не тільки формують нашу ідентичність, і то не лише національну, а й стають потужним інструментом опору ворогу, даючи розуміння сили інформаційного впливу на свідомість, що є чи не найсильнішою зброєю в гібридних війнах нашого часу. Бо таки спочатку було Слово. І так, війни справді виграють учителі і священники.

Переконана, що в контексті нинішніх реалій нашої школи і держави невнесення української літератури до переліку обов’язкових тестувань дорівнює, як мінімум, нечитанню.

– Негативно ставлюся до цього нововведення. Читання літератури і так не завжди було якісним, а тепер тим паче не знаю, яким буде. Навіть щоб написати розгорнуту відповідь у тестуванні з української мови, де потрібно навести приклад з літератури, потрібно знати, звідки його взяти. Література – це предмет людинознавства, кожна дитина до того чи іншого твору, ситуації чи образу з нього приміряє свій досвід. Кожна нація, котра себе поважає, має знати, читати, аналізувати літературу, вчитися на ній. Це закономірно. Можливо, у ті роки, коли тестування з української мови й літератури було обов’язковим, це й не було добровільне читання, але воно було. Із 35 учнів свідомо читали п’ять, десять читали під тиском батьків чи своєї мети у житті, решта просто прислухалася, але все одно вони звертали увагу на читання.

Література формує критичне мислення. Це мистецтво. У тесті з української мови є багато роботи з текстами – це також потребує критичного мислення. Дитина має вміти читати, розуміти, інтерпретувати, робити висновки, формулювати запитання на основі прочитаного. Дослідження «PISA» 2018 року також показало, що українські діти не вміють критично мислити. А критична компетентність формується під час читання.

Спілкувалася з іншими вчителями і вони теж кричать криком, що це негоже робити, бо ж немає значення на спеціальність якого спрямування – технічного чи гуманітарного – ти вступаєш, все одно потрібні грамотність, вміння формулювати фрази, спілкуватися, багатий лексичний запас слів. А це все формує література. Маємо такий потужний літературний процес, не можна його загубити! Натомість я б переглянула твори, які виносять на тестування.

– Вважаю, що українська література – це той предмет, який формує душу юної особистості. Від умінь читати, аналізувати і сприймати українську культуру загалом залежить дуже багато, бо література дає можливість осягнути духовну культуру наших нації, народу. І те, що цю дисципліну вилучили з переліку обов’язкових тестувань ЗНО, є дуже плачевним. Ті діти, котрі не складатимуть з цього предмета іспит, ніколи не будуть навіть наближатися до тих зразків нашої культури, перекладної та оригінальної літератури. Чому? По-перше, сьогодні дуже мало дітей має мотивацію, а по-друге, ніхто не буде їм допомагати мотивуватися. У цьому якраз і біда.

Іспит з української мови і літератури не складатимуть діти, які не вступають на гуманітарні та профільні філологічні спеціальності. Цим ще можна якось ту духовну прогалину заповнити, але лише для вибраних. У цьому є як плюс, так і мінус. Адже коли ми кажемо, що освіта має бути доступною для кожного, то тепер ця освіта трішки, на мою думку, обмежена. Адже якщо дитину ніхто в житті не мотивував, особливо в тих сім’ях, де немає культу читання, то вона не матиме можливості бути почутою, спровокованою у доброму розумінні до сприйняття літературного, культурного і мистецького надбань.

…Не таємниця, що мотивація учнів до вивчення тих чи інших предметів, м’яко кажучи, шкутильгає. В цьому й полягає, на мою думку, основна небезпека вилучення української літератури з переліку обов’язкових ЗНО. Адже знання про те, що відтепер українську літературу можна і не складати на зовнішньому оцінюванні, для багатьох учнів означатиме автоматичне перенесення цього предмета до списку другорядних до вивчення. Адже на першому місці будуть ті дисципліни, котрі вони складатимуть на ЗНО.

Зазвичай здебільшого старшокласники всі свої зусилля спрямовують на вивчення предметів ЗНО, іншим дисциплінам перепадає значно менше їхньої уваги. Тож тепер перелік «інших» доповнить і література. На жаль. Хоча ще перші декілька років вступники за інерцією обиратимуть для складання тест з української мови та літератури, адже він уже перевірений на практиці мільйонами попередників. Втім, процес запущено і з кожним роком кількість тих, хто обиратиме моноіспит, лише зростатиме.

Як видається, на 15-му році існування системи ЗНО не потрібно чіпати стабільну формулу обов’язкових предметів, адже вони себе вже досить добре показали на практиці. В цьому разі стабільність допомагає абітурієнтам не розгубитися у численних нововведеннях, які так чи інакше будуть під час вступної кампанії. Адже ці зміни, крім несприйняття громадськістю, закономірно викликали ще й додатковий стрес у цьогорічних одинадцятикласників та їхніх батьків. Звісно, зовнішнє оцінювання потребує модернізації, але насамперед змінювати та удосконалювати потрібно зміст тестів і спосіб їх складання. Але це вже тема іншої статті…