Для члена-кореспондента Української нафтогазової академії (УНГА), кандидата технічних наук Романа МИСЬОВИЧА з Долини 2025-й позначений ювілейною датою: 15 січня йому минуло 90 років.

Наша зустріч відбувалася у міжчассі двох подій, пов’язаних із понад півстолітньою професійною діяльністю ювіляра.

Перша. За словами директора ПАТ «Укрнафта» Сергія Корецького, за останні 13 років на Прикарпатті розпочато розробку нового родовища і вже пробурено одну свердловину. Впродовж цього і наступного років заплановано здати в експлуатацію ще десять свердловин. Перспективне родовище, розвідане 1990 року, відкриває можливість для освоєння досліджених надр із залученням сучасних технологій та обладнання.

На думку Романа Мисьовича, запроваджена комплексна програма буріння на Прикарпатті в майбутньому забезпечуватиме Україну вкрай потрібними вітчизняними нафтою та газом. Тішить, що на цій промисловій площі, на якій зводили нові виробничі об’єкти 2011 року, нині розширюють пропускну здатність трубопроводів для очікуваного збільшення обсягів вуглеводнів.

Друга. Під час інавгураційної промови 20 січня президент США Дональд Трамп запевнив американців, що їхня країна «буде бурити», і вона «знову стане виробничою». Він укотре розкритикував адміністрацію свого попередника Джозефа Байдена, яка майже припинила видобуток вуглеводнів на федеральних землях. І таким чином, на його переконання, відкрила широку дорогу росії для монополізації нею світового ринку з продажу нафти та газу. Це один з потужних економічних впливів, як вважає новий господар Білого дому, на кремль, щоб той не мав фінансів воювати з Україною. Для цього він оголосив надзвичайний стан в енергетиці, що дозволить видобувати вуглеводні не лише для потреб США, але також Європи.

Проголошені Дональдом Трампом пріоритети про «золоту добу Америки» та «революцію здорового глузду» обнадіюють Україну. Насамперед імовірною співпрацею із США у нафтогазовидобувній галузі, зокрема йдеться про постачання заокеанськими колегами обладнання для буріння свердловин і видобутку корисних копалин у надскладних гірських умовах.

Укази та розпорядження керівника США розміщено на офіційному сайті Білого дому в рубриці «Президентські дії». Натомість, щоб читати першоджерела, більшість українських медіа, на жаль, послуговується російською пропагандою, яка звично перекручує офіційні повідомлення в інтересах кремля. Як і обіцяв Дональд Трамп, підписуючи програмні документи, він «став диктатором на один день». Істотно скоротивши проєкти «зеленої» енергетики, акцентував на розвиткові нафтового й газового сектора. Не випадково під час своєї промови повторив відоме гасло американських нафтовиків: «Бури, дитинко, бури».

Зміна енергетичних пріоритетів має активізувати роботи на площах Аляски та Арктичної зони. Новообраний американський президент не лише розкритикував політику в галузі енергетики свого попередника, а й назвав її «шкідливою і недалекоглядною». Тому, як він зазначає, «ситуація вимагає негайних і рішучих дій». Документ розлогий, у ньому вказано виконавців, дати реалізації заходів та контролю за ними.

Для українців, котрі прагнуть зберегти свою країну, є очевидним, що США хочуть знизити світові ціни на нафту та газ, щоб змусити путіна до перемовин з Україною в її інтересах. Це той важіль економічного тиску, який зорієнтований змінити енергетичний баланс, щоб росія зменшила доходи від експорту нафти та газу, бо ці кошти, як відомо, вона спрямовує на війну в Україні.

Свої наміри знизити ціну на енергоносії і таким чином зупинити російсько-українську війну президент США Дональд Трамп підтвердив під час онлайн-виступу на Всесвітньому економічному форумі в Давосі на третій день після інавгурації – 23 січня…

Такі роздуми народилися у контексті розмови з Романом Мисьовичем, котрий усе своє життя присвятив розробці та геології надр нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз».

За авторства академіка УНГА, кандидата геолого-мінералогічних наук Володимира Іванишина та академіка УНГА, доктора геологічних наук Ярослава Лазарука 2018 року вийшло наукове видання «Нафтогазова галузь західного регіону України». У цій фундаментальній праці йдеться про ресурси, обґрунтовано основні напрями пошуково-розвідувальних робіт. Видання коротко розповідає про провідних учених, головних фахівців, працею яких розвивалася нафтова та газова промисловість на заході нашої країни. Названі академік УНГА, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Нестор Гунька, доктор технічних робіт, професор Емануїл Чекалюк, кандидати технічних наук Василь Гринь, Іван Пилипець та інші світлої пам’яті відомі працівники галузі. З-поміж імен, які в пам’яті, – нині сущий ветеран-нафтовик Роман Мисьович.

Ювіляр народився на Самбірщині Львівської області. Село Бережниця з дитячих років запам’яталося йому мальовничим і багатим. Там живуть працьовиті й дбайливі українці. На той час у Бережниці – чи не єдиній на всі громади довкруж – був дитячий садок, де він з малих літ пізнавав світ. Ґаздами з національними традиціями були і його батьки – Василь Михайлович і Параскевія Іванівна. Родинне поле врожаїлося з нелегкої щоденної праці. Роботящим з роду був дідо Михайло – в Америці заробляв гроші, щоб краще жилося дітям на рідній землі.

«Тоді зими були холодними, – згадує Роман Васильович. – Коли народився, як розповідали тато й мама, тріщав сильний мороз. Такий, що вода у чавунному казанку, вмурованому в грубці, замерзла... Отож загартований. Слава Богу, дев’яносто літ за плечима».

Майбутній науковець середню освіту здобув у Сколе. Навчався у Львівському політехнічному інституті – одному з престижних вищих навчальних закладів. Обрав свідомо гірничопромисловий факультет. Відданість цьому фахові зберіг до останнього робочого дня на посаді начальника відділу розробки і геології НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта». 1957 рік – початок трудової діяльності на цьому підприємстві, до якого скерувала свого успішного випускника Львівська політехніка.

Попит на професії з видобутку нафти й газу зростав. Це відчував і молодий спеціаліст, який сприяв ефективній експлуатації надр. Тому 1967 року виникла потреба у створенні спеціального закладу. Тепер це Івано-Франківський національний технічний університет нафти й газу. Ректорську естафету цього вишу прийняв виходець із Долинщини доктор технічних наук, професор Ігор Чудик, яку передав йому з надійних рук академік НАН України, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки України Євстахій Крижанівський.

Долинський нафтопромисловий район – потужний з видобутку вуглеводнів. Починав свою історію 1786 року із видобування нафти з колодязів. Постійно тривали пошукові роботи із залученням нових технологій. Інтенсивне розбурювання надр із середини 50-х років минулого століття вивело цей промисловий район на перше місце в Україні за обсягами видобутку нафти і супутнього газу. В численному колективі НГВУ «Долинанафтогаз», який у різний час очолювали відомі нафтовики, котрі вміло застосовували наукову фаховість з організацією управління, Мечислав Воронецький, Василь Гринь, Йосип Костур, Михайло Гнип та Михайло Гой, зважали на думку спеціалістів, серед яких був і Роман Мисьович. Він володів професійним досвідом і старався ділитися ним з тими, хто прагнув примножувати потенціал науки для підвищення віддачі нафтових і газових підземних пластів.

У поважному віці Роман Васильович не перестає цікавитися, над чим працюють теперішні колеги. Радіє, коли хтось із молодих фахівців після прочитання його наукових праць просить поділитися баченням розвитку галузі.

Життя на заслуженому відпочинку має своє різноманіття. Роман Васильович із дружиною Оленою-Галиною Романівною, теж колишньою нафтовичкою, наразі дають собі раду по господарству. Дякують дочці Ірині, яка так само живе в Долині, за допомогу. Тішать уже дорослі онуки Оля та Наталя із сім’ями. Підростають правнуки. Прадідусь називає їх лагідно – Юрчик, Ромчик і Данилко. У кожного – цікаві захоплення, якими пишається дружна родина.

Науковець Роман Мисьович, котрий мав можливість втілювати свої знання на практиці, під час зустрічі в нашій розмові про своє дитинство зрідка наспівував татові коломийки, що добре запам’ятав. Про хліборобську працю, про права українців, поневолених чужинцями... Ось звідки в нього тяга до справедливості, до захисту українськості! Вона передалася на рівні генів. Тому зрозуміло, що на зорі незалежності України він був у перших рядах із тими, що виборювали й наближали її.

Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Народний рух України формували й утверджували українську ідентичність. Дмитро Павличко, Іван Драч, В’ячеслав Чорновіл, Павло Мовчан... Видатні українці, котрі творили нову історію. Долинщина активно підтримувала національний дух Києва, організовувала патріотичні віча, через що зазнавала цькувань від партійної преси, гонінь з боку кпрс та кдб.

Голова районної організації ВУТ «Просвіта» Степан Янковський, нині її почесний голова, голова тодішньої районної організації НРУ Любов Боброва, громадські активісти національного відродження подружжя Світлана та Олекса Сем’янишині, Ганна й Володимир Мельники, Любов та Богдан Льоди, Володимир Семків, Роман Мисьович, Ольга Покоцька, Михайло Шкіца, Анатолій Гаврилюк, Галина Парипа, Михайло Крупчин, Ярослав Черній, Оксана Волковецька-Чепіль... Історія береже їхні імена. Саме Роман Мисьович читав резолюцію першого демократичного віча з участю голови Товариства української мови ім. Т. Шевченка Дмитра Павличка на стадіоні у старій частині міста. Героїчна Долинщина, відома такими постатями, як Володимир Горбовий, Михайло Пачовський, Микола Дерлиця, Василь Костів-Верховинець, Стефанія, Петро та Василь Січки, Зеновій Красівський, Ярослав Лесів, Дмитро Квецко, Мирослав-Іван Любачівський, ознаменована сміливими кроками на захист рідної мови, істотною підготовкою до конституційного схвалення десятої статті Основного Закону про статус української мови як державної.

Організований Долинською міською радою та Долинським краєзнавчим музеєм «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів «Клуб краєзнавців» видає збірники статей «З історії Долини». Роман Мисьович як його активний учасник друкує в ньому цікаві й пізнавальні статті, що викликають читацький інтерес, попри те, що його авторство помітне і в наукових виданнях з проблем нафтовидобутку.

Увагу привертає стаття в цьому збірнику (випуск V) за 2012 рік – «Становлення нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз». Він зі знанням справи розповідає про розробку родовищ, їх складність, пов’язану із розташуванням у гірській місцевості, про залягання покладів на підземних глибинах, часто недоступних для видобування. Свого часу долиняни широко використовували ефективне американське обладнання, що підвищувало віддачу надр. У зв’язку з початком освоєння нового родовища на Прикарпатті, що стало важливою подією і приводом для обміну думками з ювіляром, можлива подальша співпраця зі США. Особливо тепер, коли президент Дональд Трамп визначив видобування нафти й газу пріоритетним для відродження «великої Америки» та припинення загарбницької війни росії в Україні, й поготів.

У названій статті її автор не обмежився науковою характеристикою потужного підприємства. Цікаві його критичні роздуми про ідеологічну надбудову, якою була комуністична партія. До речі, Роман Васильович принципово не належав до неї, його обурювала її гегемонна всюдисущість. Але назагал не оминула ця біда НГВУ «Долинанафтогаз», офіційні документи якого розпочиналися словами: «На основі рішень КПРС...», причому російською мовою. Під «ідеологічним обручем» та загальним «одобрямсом», як пише Р. Мисьович, минали роки радянської дійсності й завдавали шкоди виробництву.

Розпочинали із захисту української мови. Роман Васильович ініціював написання листа головному редакторові науково-виробничого журналу «Нефтяная и газовая промышленность», який виходив у Києві, з вимогою видавати його українською мовою. Цю ідею та чин підтримали члени осередку ТУМ ім. Т. Шевченка, організованого ним на підприємстві. Під документом була дата: 17.03.1989. Листом-відповіддю за 26 жовтня того ж року редакція повідомила, як занотовує автор статті, що з початку 1990 року збірник буде двомовним. На ту пору це була перемога. До кінця 1989-го організація ТУМ ім. Тараса Шевченка на підприємстві налічувала 112 працівників. Це були рішучі кроки, що розгортали суспільний спротив суцільному омоскальщуванню не лише технічної документації. Потім була боротьба з чиновниками високих столичних кабінетів за виконання закону «Про мови в УРСР».

Долиняни пам’ятають Романа Мисьовича вимогливим у захисті рідної мови, запровадженні її у всіх сферах життя, коли обирали його депутатом Долинської районної ради. Він представляв їхні інтереси впродовж перших двох демократичних скликань.

Тримати руку на пульсі життя для Романа Васильовича означає знати майже про все, що відбувається в суспільстві. Це підтверджують його ґрунтовні статті, в яких актуалізує наболілі проблеми. Як приклад – праця «Польсько-українське протистояння: трагедія Волині і її відлуння на теренах Долинщини». Її надруковано у збірнику «З історії Долини» (випуск VIII) за 2018 рік. Історичне дослідження долинського «просвітянина» захоплює фактами з послідовністю викладу думок, слугує розумінню непростих міжнародних взаємин без додання до них нашарувань минувшини.

...Насамкінець нашої зустрічі, під час якої торкалися найрізноманітніших тем – від освоєння нового родовища на Прикарпатті, збільшення видобутку нафти й газу в США та ймовірне через економічний тиск на росію припинення війни в Україні на умовах справедливого миру до перших демократичних віч та статей на захист української мови, Р. Мисьович запитав, чи я вже маю першу книжку колишнього головнокомандувача ЗСУ Героя України Валерія Залужного «Моя війна». На жаль, ще не придбала, бо це фактично неможливо зробити через великий попит на неї. Водночас подумалося, що це був би гарний подарунок на 90-річчя Романа Васильовича, поки чекали б на наступні книжки із трилогії «залізного генерала» – «Наша війна» та «Їхня війна»...