В Івано-Франківському видавництві «Ярина» побачила світ книжка оповідного фольклору – казок, притч, прислів’їв, приказок, жартів, каламбурів, порівнянь, фразеологізмів, прокльонів, повір’їв та загадок, записаних у селі Клубівці на Тисмениччині, – «Перлини народної мудрості». Матеріали до неї зібрав і впорядкував Йосип Карпів.
«Ця книжка серцем виколисана – тут краплі мудрості впорядковані...», – наголошує автор видання. Редактор книжки й автор передмови «Злотоужинок із народних уст» – член НСПУ та НСЖУ і заслужений працівник культури України Василь Лесів. У передньому слові до видання «Казко, озовися з дитинства...» Й. Карпів пише: «На першому курсі вивчив український фольклор як науку (викладав Юрій Туряниця, вартий, щоб його згадати). І коли влітку 1965 року я приїхав додому на канікули, то вирішив записати не тільки те, що розповідав наш сусід Роман Карпів, а й те, що оповідали мати й бабуся, родичі, інші односельці. І відтоді робив це впродовж кількох десятиліть».
Отже, у «Перлинах…» пан Йосип представив і паспортизував фольклорні скарби минувшини, записані свого часу від майже трьох десятків односельців у другій половині ХХ століття. Причому – зі збереженням говіркового розмаїття клубовецьких покутян. Попри те, що у книжці розлого представлено казки та притчі, найрясніше розмовний лексичний пласт упорядник зафіксував у фольклорі малих форм – фразеологізмах, прислів’ях тощо. Ось, наприклад, кілька оригінальних прокльонів як жанру оповідного фольклору: «аби тя розперло», «бояв би-с ся сорочки», «вівезли би тебе на окопище», «зачепив би-с ся на гилю», «зубки би-с стьив», «пси би тебе гнали в гузицю», «наїв би-с ся грани», «тріс би-с», «хліб би тебе обсів»...
Вихід друком таких фольклорних пластів – річ надзвичайно актуальна, бо саме малі жанри, на мій погляд, найменше піддались асиміляції у час колоніальної минувшини України, їх не витіснили запозичення з інших мов, тож вони є одним з яскравих показників культурної самобутності українців та підкреслюють їхній високий цивілізаційний рівень.
– Йосипе Дмитровичу, минає шість десятиліть, як Ви стали, образно кажучи, клубовецьким скарбозбирачем і у Вашому набутку вже чимало унікальних збірок фольклору. Що стало поштовхом до укладання нового видання?
– Так, минули роки… Тепер у Клубівцях, як і в інших селах Прикарпаття, нема від кого записувати взірці фольклору, бо їхні носії, на жаль, відійшли у засвіти. Але я свого часу записав багато народної мудрості в рідному селі, і потрібно було ті фольклорні записи належно впорядкувати та класифікувати, бо ніхто, крім мене, цього зробити не зміг би. А якщо ті чи інші взірці оповідного фольклору побачили світ як окрема книжка, то вони вже не пропадуть – їх зможуть прочитати наші нащадки і через сто років. Як мовлять, що зібране, то вже пошановане. Адже книжки розійшлися селом, районом, між людьми, які вміють цінувати їх. Більшості носіїв фольклору вже немає в живих, але спадок народної мудрості побутує серед клубівчан.
– Ви назвали книжку «Перлини…». Яка фольклорна перлина з-поміж інших для Вас найдорожча?
– Найціннішим пластом оповідного фольклору у своїй новій книжці вважаю казки і притчі. Сивої давнини, коли ще навіть шкіл не було, люди виховували своїх дітей на усній народній творчості, передаючи її перлини з вуст у вуста – на казках, притчах, прислів’ях і приказках. Саме ці взірці фольклору і були школою навчання та виховання для українців. Наприклад, за Польщі у нас не збудували жодної школи для українських дітей, але ж їхні батьки якось навчали їх від покоління до покоління…
Записуючи фольклор, я був дуже уважним до кожного слова, намагався зафіксувати його так, як воно жило чи живе у нашій місцевості. Це видання підсумкове в означених фольклорних жанрах Клубівців – за десятки років я зібрав, записав, упорядкував і видав усе, що зміг. Якщо ж і далі досліджуватиму фольклор, то це вже буде інший напрям і в інших територіальних межах...
Носії оповідного фольклору, від яких свого часу фольклорист записав взірці народної мудрості, – це і вже світлої пам’яті Василь Онуфрійович Бойко, Марія Михайлівна Досюк, Ганна Яківна Євчук, Ганна Михайлівна Івасюк, Катерина Корніївна Карпів, Михайлина Михайлівна Карпів, Софія Йосипівна Карпів, Роман Костянтинович Карпів, Ганна Йосипівна Ковальчук, Катерина Іванівна Лесюк, Іван Федорович Лещук, Олекса Дмитрович Марцінко, Марія Федорівна Пронюк, Настя Корніївна Старчук, Іван Федорович Турик, Марія Федорівна Турик, Софія Ільківна Турик, Федір Васильович Турик, Марія Василівна Федорак, Онуфрій Васильович Федорак, Ольга Анатоліївна Шемрей і нині сущі жителі Клубівців Ганна Корніївна Касюк та Іван Олексійович Бойко. У книжці зафіксовано їхні імена та означено фольклорні твори, авторами яких вони є.
На мою думку, громаді села надзвичайно пощастило, що Бог дарував їй Йосипа Карпіва, котрому 5 січня 2026 року сповнюється 80 і якого, на моє переконання, замало називати лише скарбозбирачем, бо він і сам є скарбівнею народної мудрості та уособлює цілу епоху покутського літописання.
Редакція «Галичини» щиро здоровить з ювілеєм давнього передплатника газети Й. Карпіва. Наснаги Вам до життя, Йосипе Дмитровичу, й натхнення до творчості! Многая літ!
Довідка редакції
Йосип Карпів – педагог, краєзнавець, письменник, лауреат Тисменицької районної літературної премії ім. Р. Федоріва у номінації «Література» (2007). Автор краєзнавчих книжок «Клубівці» (2000), «10 років Клубовецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів» (2005), «Ромашками заквітчана пам’ять!» (2018), «Автографи і долі» (2021), «Клубовецькому футболу – 55» (2025), фольклорних видань – «Народні прикмети» (1990), «Таємниці місцевих назв» (1995), «Вуйко з Канади» (1996), «Пісенна царина Марії Турик» (2012), «На цісаревих іменинах» (2012), «Мовою неба і землі» (2019), «Пісенна скарбниця Марії Пронюк» (2020), «Із клубовецької кирниці» (2021) і поетичних збірок – «Осене, застань мене в саду», «У зими на святі», «Близьке і далеке», «В час вечірніх медитацій», «Закосичений кличе дзвінок». Твори Йосипа Карпіва друкували в альманахах «Суцвіття», «Дзвінке джерело», «Ямгорів», журналах «Перець», «Україна», «Жовтень», «Київ», «Хлібороб України», «Рідна природа», у газетах «Сільські вісті», «Прикарпатська правда», «Агро», «Галичина», «Поліття», «Вперед» та ін. Засновник й очільник краєзнавчого музею села Клубівців.
