«Галичина» продовжує серію репортажів про життя ОТГ на Прикарпатті. Адже якщо аналізувати перебіг процесів адміністративної реформи в області комплексно – оперуючи інформацією не лише з уст чиновників-реформаторів, а й безпосередньо з практики керівників ОТГ, то, виявляється, що утворення деяких об’єднаних територіальних громад обернулося радше втраченими ілюзіями, ніж конструктивною панацеєю для розвитку громад, як собі її ейфорійно уявляли деякі керівники до запровадження. Сьогодні – ділова розмова про Вигодську ОТГ на Долинщині, створену у грудні 2018-го, що сьогодні об’єднує селище Вигоду та села Пациків, Вишків, Кропивник, Новоселицю, Новошин, Пшеничник, Сенечів, Старий Мізунь, Новий Мізунь, а згодом приєднає ще кілька сіл Долинського району і Рожнятівського районів… Чи все вигідно Вигоді від створення такої об’єднаної громади рік по тому? Про контрасти «децентралізації по-вигодськи» – плюси і мінуси реформ – в ексклюзивному інтерв’ю «Галичині» розповідає голова Вигодської селищної ради ОТГ Ярослав НАУМ.

– Пане Ярославе, що найважче було на дорозі до об’єднання?

– Наша об’єднана громада налічує понад 13 тисяч жителів. На мою думку, наша дорога до об’єднання була відчутно запізнілою – на три роки – і ми втратили багато можливостей для розвитку громади, добровільно не утворивши ОТГ ще 2015 року. Держава тоді давала інфраструктурні субвенції, а також більше грошей на соціальний розвиток, медичні реформи і т. д. З цього ми не скористали, і втратили шанс на допомогу громаді. Прямі бюджетні стосунки з державою ми почали лише з 2019-го. Сьогодні вже утворилося багато об’єднаних громад, і, звичайно, держава, вже не виділяє таких коштів, як на початках.

До об’єднання лише селище Вигода і села Старий Мізунь та Новоселиця були не дотаційними, а решта – дотаційними. Тож найважче було громадам усвідомити, чому Вигода, Старий Мізунь і Новоселиця повинні втрачати через об’єднання. Адже сталося так, образно кажучи, що багаті поділилися з бідними і самі стали бідними. І це – проблема нашої децентралізації. Тому що тих коштів, які нам віддає держава з податків з фізичних осіб, не вистачає для забезпечення всіх функцій, якими ми законодавчо наділені. В нашій громаді є 11 освітніх закладів, у яких навчається понад півтори тисячі дітей. А держава виділяє кошти лише на зарплату вчителям – до 40 млн. грн., а зарплату техпрацівникам і за енергоносії платимо з власного бюджету. Як результат – коштів нам не вистачає на те, щоб акумулювати їх для розвитку громад. Практично 81% наших доходів йде на заробітну плату.

– Але ж бюджет ОТГ видається потужним?

– Так, але лише на перший погляд. На цей рік, наприклад, наш бюджет становить 102 млн. грн. Виглядає, що то величезна сума? Але на утримання керівного апарату потрібно 9,6 млн., на освіту – майже 25 млн., із зароблених коштів даємо на медицину 762 тис. грн., до 4 млн. – на музичну школу, до мільйона – на спортивну школу і т. д. Утримуємо комунальне підприємство на 7 млн. грн. А ще фінансуємо різні програми. Цього року ми запланували 53 млн. грн. власних надходжень. І попри все залишаємося ні з чим – для розвитку соціальної сфери у селах ОТГ цього року не плануємо нічого. Не виділяємо кошти ні на дороги, ні на освітлення тощо. У державі є програми розвитку гірських територій, але їх не підтверджено фінансово. Наприклад, лише в нашій ОТГ 70 км доріг не комунальної власності! На їх утримання держава повинна б спрямовувати кошти з Дорожнього фонду, але цього не робить. Не знаю, як буде далі, але цього року вперше область виділила нам 3 млн. 100 тис. грн. На десять сіл! Це навіть на не цілий кілометр дороги! А ремонт дороги регіонального значення Р-21 Долина–Хуст навіть не заплановано на цей рік. Отже, децентралізація добра тим, хто має на своїй території великі підприємства, АЗС… У нас цього нема. А є села, яким ще важче. Як вони виживатимуть без підтримки держави, без спеціальних програм? Розумієте, нам передали школи і медзаклади, а жодної копійки на їх ремонт і підтримання в належному сучасному стані ми не маємо. Оце є децентралізація на практиці. Звісно, я кажу про Виготську ОТГ, а не узагальнюю. Та ми не відмовчуємося. Я ці питання задавав і особисто Президентові України і наголошував, що нам передали повноваження, відповідальність, а про кошти – «забули». Розумієте, нам в об’єднаній громаді не потрібно шукати інвесторів – головне зробити дорогу Р-21, а інвестор не забариться. Тоді і гірські села оживуть, які сьогодні відірвані від цивілізації. Цього року ми одержимо інфраструктурну субвенцію в межах 3,8 млн. грн. і плануємо направити її на дороги. Але ви розумієте, що то на кожне село перепаде по 150-200 метрів. Звичайно, ми подаємо проєкти і у Державний фонд регіонального розвитку – надіємося на перемогу.

– А чого найбільше потребує об’єднана громада?

– Передусім – шкільних автобусів і комунальної техніки. Скажімо, від Сенечова до Вигоди сорок кілометрів. Взимку не маємо навіть чим сніг прогорнути. До того, як я став головою Вигодської селищної ради ОТГ, я очолював селищну раду не один рік і нам вдалося зробити невеличкий крок вперед. Центр спадщини Вигодської вузькоколійки і «Карпатський трамвай» знають далеко за межами Прикарпаття. Проте децентралізація нас відштовхнула на декілька років назад. Без державної стратегії розвитку наші села занепадатимуть. І ця проблема – не сьогоднішня. Держава нав’язує ОТГ низку різноманітних соціальних виплат. А економічний спад торкається і нас.

Я не один рік працював на виробництві на високих посадах. Тож надіявся, що держава фінансово стимулюватиме перебіг реформ. Так і було – 2019 рік для Вигодської ОТГ не був уже таким і поганим. Ми одержали додаткову дотацію 5 млн. грн., яку могли спрямувати на зарплату і на харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, а ще майже 2 млн. ми одержали на соціальний розвиток. Цього ж року ті 5 млн. грн не дали – мовляв, є громади, які ще гірше маються, а нам тих коштів – забагато. Насправді ж – нам коштів взагалі не вистачає. Цей уряд скасував виділення коштів на соціальний розвиток, який свого часу затвердив Кабмін, і таким чином зробив нас заручниками ситуації. Адже ми виконали мільйонні обсяги робіт, а коштів для розрахунку нема. Такий ми цього року дістали «подарунок».

– Ярославе Ярославовичу, Ви чверть століття очолювали поважні державні підприємства? Вас ще не розчарувала ота суєта і невизначеність сучасного самоврядування?

– Я переконаний, що завдяки депутатському корпусу і місцевим підприємцям за ті три роки, які я очолював Вигодську селищну раду до утворення ОТГ, було зроблено чимало добрих справ. А після об’єднання я об’їздив ті села, звідки вивезли і вивозять масу лісу, і побачив, в якому вони занепалому стані. Громади – без нормальних доріг, діти – без нормальних шкіл… Згадуваний Сенечів і досі – у ХХІ ст. – не має вуличного освітлення! Ви можете собі це уявити! Але там живуть люди. Що то за розвиток гірських сіл і куди ми рухаємося? Коли ми боролися за незалежну Україну, то я надіявся, що хоч наші діти житимуть добре. Але діти повиростали, понароджували своїх дітей, а життя не кращає.

– Але ж, напевно, надія є?

– Надія є. Але гірко, бо це не питання цієї влади – вони прийшли рік тому. А що робили інші майже три десятки років? Приватизовували нашу Україну.

– То чому після створення ОТГ Вигода залишилася без вигоди?

– Так, власне, сама Вигода дуже втратила. Бо фінансова ситуація в ОТГ така, що на цей рік з наших власних надходжень ми не запланували жодної копійки на розвиток не лише селища Вигоди, а й жодного іншого села нашої об’єднаної громади. Дожилися! То й запитуємо себе, а що нам дала децентралізація? Наразі Вигодська громада це зрозуміти не може. Як і громади Старого Мізуня й Новоселиці. Ми мали можливість розвиватися, а тепер робимо кроки назад. На мою думку, такі проблеми не під силу самотужки вирішити голові ОТГ, а потрібно створювати державні програми з фінансовим підґрунтям. Повторю, приміром, знову, що без доріг життя у Вигодській ОТГ не буде. Дороги – то артерії для розвитку громад, я переконаний у цьому. Вже півтора року минуло, як ми підписали меморандум між головами ОТГ Славська, Долини і Вигоди про створення спільного проєкту розвитку «Бойківське коло» на базі будівництва гірсько-лижного курорту. Є надія, що ідею буде реалізовано.

– Що сьогодні є візитівкою Вигодської ОТГ?

– Вигода – ворота в Прикарпаття і в Європу. Візитівкою нашої ОТГ є передусім унікальний інтерактивний музей «Центр спадщини Вигодської вузькоколійки». Торік його відвідали вже майже 12 тисяч туристів. А ще дивовижею ОТГ є атракція «Карпатський трамвай», засновником якої є ТзОВ «Уніплит». І ще мені приємно, що у центрі селища – поруч з Центром вигодської вузькоколійки, ми створили чудове відпочинкове місце для дорослих і дітей. Там відбуваються фестивалі, концерти, урочистості. Ще у Вигоді є унікальна «Алея казок», створена за сприяння Вигодського держлісгоспу. До речі, все ми зробили без бюджетних коштів – на ініціативі. З іншого боку, село Вишків – перлина нашого краю. Та, на жаль, через бездоріжжя бізнес, який там свого часу пустив перші паростки, сьогодні майже помер. Та головною візитівкою Вигоди є її культурний розвиток: знаний хор «Самоцвіти», який упродовж сорока років є окрасою не лише Вигоди, а й краю, і який очолює директор селищної музичної школи, заслужений діяч культури Мирон Андрусів, та відомий Вигодський народний театр на чолі з Богданом Мельником. Прекрасний колектив відділу культури очолює Руслан Курус.

– Про що мрієте чи, може, вже розчарувалися?

– Мрії є. Але кожна мрія потребує фінансування. Мрію у кожному селі збудувати сучасні європейські центри дозвілля для дорослих, молоді та дітей, спортивні майданчики зі штучним покриттям тощо. Незабаром відкриємо оновлену площу Івана Франка. Вартість робіт сягне, орієнтовно, мільйона гривень. Вона буде окрасою селища. Моя робота сьогодні – вже як хобі, тобто не просто робота, а улюблене заняття. Хочу змінити Вигоду, а тепер вже й села об’єднаної громади, і не розчарувати людей, які мені довірилися. Звісно, хотілось би зробити значно більше. А часу для відпочинку від утоми не маю. Бо думаю про роботу завжди. Мені не потрібно подяк, достатньо бачити радість на обличчях людей.