Це стало головною новиною тижня, що минув. Голова Національного банку України Яків СМОЛІЙ подав заяву про відставку. І аргументував свій вчинок системним політичним тиском. «Протягом тривалого часу на Національний банк України здійснюють систематичний політичний тиск, – заявив він. – Це унеможливлює ефективне виконання мною як головою покладених на мене обов’язків керівництва діяльністю Національного банку та взаємодію з іншими державними органами. Своєю відставкою я прагну застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні».

Втім, формально підставою для звільнення була заява «за власним бажанням», попри те, що тепер уже колишній голова НБУ відбув менше половини свого семирічного терміну. Наразі до призначення нового чільника центрального банку країни його обов’язки виконуватиме перша заступниця голови Катерина Рожкова.

Зауважимо, що наслідки відставки Якова Смолія не забарилися. Перший той, що буквально за кілька годин до оголошення про відставку керівника НБУ було повідомлено про угоду з випуску нових 12-річних єврооблігацій на загальну суму 1,75 мільярда доларів США з можливістю викупу на 750 млн облігацій попередніх випусків із терміном погашення у 2021–2022 рр. за ставкою 7,3 відсотка річних. А вже наступного дня після відставки у Міністерстві фінансів повідомили про скасування цієї угоди. Фактично це означає, що мільярд доларів не потрапить до бюджету для фінансування його дефіциту.

Ще одним очевидним наслідком відставки Смолія став значний – фактично на 41 копійку, чого давно уже не було, стрибок курсу долара до гривні. Причому якщо раніше НБУ переважно викуповував валюту з ринку для того, аби згладити коливання курсу, то наприкінці минулого тижня змушений був продати близько 200 млн доларів, аби вгамувати підвищений попит.

Отже, тільки один день приніс мінус 1,2 млрд доларів. Як виглядає, це занадто висока ціна за одну лише заяву про звільнення.

Не можна також не згадати і про те, що тема відставки голови НБУ стала головною в обговореннях на різних політичних ток-шоу. Не бракувало під час тих обговорень і різноманітних оцінок. Від нейтральних та заспокійливих від урядовців – і до апокаліптичних від різних експертів та політиків. У принципі, нам не звикати до залякувань з телеекранів. Воно триває уже протягом кількох років, однак навряд чи це поліпшує самопочуття громадян, їхні враження від того, що відбувається в країні.

Те, що відносини з керівництвом Нацбанку в Президента, урядовців, депутатів складаються не так уже й безхмарно, було зрозуміло від самого приходу Смолія на посаду. Деякі коментатори пригадали шоу, яке влаштував голова тоді ще парламентських «радикалів» Олег Ляшко під час спілкування з кандидатом на посаду голови НБУ, коли той назвав його «Гонтарєвою у спідниці».

Зрештою, те, що за колишнім першим заступником попередньої керівниці НБУ, котра під час так званого «банкопаду» була причетною до ліквідації понад сотні банківських установ, тягнеться шлейф звинувачень за той період, також було зрозуміло з самого початку. Про це нагадували і численні пікети під Нацбанком та помешканнями чільників НБУ, котрі нагадували про себе час від часу.

Не просто складались відносини з керівником НБУ і в новообраного Президента. Втім, після початкових спроб всюди поставити своїх людей принаймні у публічній площині ці відносини не фігурували.

Не так давно фінансовий комітет ВР підтримав проєкт постанови про оцінку діяльності голови НБУ Якова Смолія та рекомендував Раді прийняти документ. У ньому серед іншого зазначено, що правління НБУ, проводячи жорстку монетарну політику як у 2019 році та на початку 2020-го, так і починаючи з 2014-го, не забезпечило в межах своїх повноважень підтримання стійких темпів економічного зростання та відновлення кредитування економіки, а темпи зниження облікової ставки були «невиправдано повільними». Уже тоді посли країн G7 заявили, що підрив незалежності НБУ поставить під загрозу міжнародну підтримку українського уряду.

Не можна не згадати і про те, що час від часу виникали конфлікти між Радою НБУ і членами правління Нацбанку. Наприклад, голова Ради Богдан Данилишин виступав із критикою діяльності керівництва Нацбанку. Пригадуються і його заклики до «конструктивного діалогу» з колишніми власниками «Приватбанку», з якими у НБУ були перманентні судові спори. Також Данилишин закликав Верховну Раду підтримати рішення про оцінку діяльності Смолія. І уже буквально напередодні оголошення головою центрального банку про свою відставку Рада НБУ відмовилась розглядати перепризначення одного із заступників Смолія – Олега Чурія, термін повноважень якого закінчувався. Причому без аргументів – просто не захотіли розглядати це питання.

Яків Смолій таки виступив у Верховній Раді, коли в п’ятницю розглядали подання Президента щодо його відставки. Саме під час цього виступу ми й почули трохи більше деталей щодо причин такого рішення. Зокрема голова НБУ розповів, що впродовж останнього року біля Національного банку відбувалися проплачені мітинги. На них виступали депутати парламенту.

«Місяць блокування мого будинку. Місяць блокування будинків заступників. Це системний тиск упродовж цілого року, – переконаний Я. Смолій. – Протягом року на нарадах за участю народних депутатів, представників Кабінету Міністрів, прем’єр-міністра, Президента неодноразово в бік Національного банку звучали заклики «залити» економіку грішми, встановити такий курс, щоб експортерам було краще, поставити інфляцію 11% та курс 30, бо такі параметри закладено в Державний бюджет. Тому я ухвалив рішення піти у відставку. Чи означає моя відставка, що незалежність НБУ вдалося зламати? Ні! Це протест. Це сигнал. Це попередження. Це червона лінія. Своєю відставкою я прагну застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні».

За словами тепер уже колишнього керівника банківського регулятора країни, наразі команда правління та кілька тисяч висококласних професіоналів залишаються працювати в НБУ, щоб зберегти макроекономічну та фінансову стабільність країни. Вкрай важливо, щоб їхній роботі припинили заважати. Щоб Президент, уряд та політики нарешті налагодили ефективну взаємодію із центральним банком.

Як вважає Я. Смолій, Нацбанк зробив багато для розвитку економіки, фінансових ринків та добробуту українців. «Ми приборкали інфляцію, – наголосив він. – Облікову ставку вперше за історію України знижено до 6%. Ми зробили однознакові процентні ставки за кредитами реальністю. Неухильно дотримувалися ринкового гнучкого курсу і забезпечували стабільність гривні. Міжнародні резерви України щороку оновлювали рекорди. У 2019 році розпочали валютну лібералізацію. Банківська система здорова, високоліквідна та прибуткова. Завдяки багаторічній підготовці вона увійшла в коронакризу міцною як ніколи».

Тож на завершення екс-чільник НБУ закликав не допустити того, аби всі здобутки останніх років було перекреслено.

Втім, не можна сказати, що робота центрального банку країни останніми роками була бездоганною, як може видаватися з багатьох коментарів. Ми якось писали про те, що економічна теорія та практика стверджують: зниження інфляції та економічний розвиток – це два несумісні явища. Тому в багатьох країнах центральні банки мають збалансовувати їх, знаходити, як-то кажуть, золоту середину. Щоб занадто швидким уповільненням інфляції не загальмувати економіки, а з другого боку, щоб прискорення розвитку не пришвидшувало інфляцію.

Наразі в нас інфляція на дуже низькому як для нашої країни рівні (хоча, як стверджують, у цьому заслуга не лише Нацбанку, а й, скажімо, на рівень інфляції вплинуло зниження цін на енергоносії на світових ринках), що, своєю чергою, гальмує економіку.

Ще одна претензія до НБУ: нині в банківській системі за допомогою як об’єктивних обставин, так і фінансових інструментів було знівельовано її головну функцію – кредитування економіки. Банки можуть фактично без ризиків вкладати кошти у сертифікати Нацбанку чи облігації внутрішньої державної позики й отримувати прибуток. Натомість кредитування реальної економіки знижується.

Крім того, головному банкові країни і раніше, і тепер закидають, що коли він вдався до ревальвації гривні, то забезпечив додатковий заробіток спекулянтам на ринку урядових запозичень. Адже вони приходили в Україну з доларами, які обмінювали за курсом, скажімо, 27 гривень за долар, вкладали кошти в ОВДП, згодом, після завершення терміну дії облігацій, отримані гривні разом з прибутком обмінювали на долари уже за курсом, скажімо, 24 гривні за долар. Економісти стверджують, що таким чином разом із курсовою різницею прибуток таких спекулянтів міг доходити і до 30 відсотків річних. Чого не гарантували жодні інші операції. Отже, попит на ОВДП з боку закордонних інвесторів зростав, але гроші не йшли в економіку, а обслуговували лише запозичення уряду.

Власне, у відставці голови НБУ не було б нічого скандального чи екстраординарного, якби не одна обставина – формулювання у заяві про системний політичний тиск. У зв’язку з цим виникає кілька запитань.

Виступаючи на брифінгу після своєї відставки, Яків Смолій підтвердив, що розмовляв про це з Президентом за кілька днів до подання заяви. Отже, його заява не була аж такою несподіванкою для влади. Крім того, київські видання, котрі можуть похвалитись інсайдерською інформацією, стверджують: про те, що голова НБУ піде з посади, знали і в Міжнародному валютному фонді. Єдине, чого там точно не знали, – це згаданого формулювання про політичний тиск. Тому, як видається, Яків Смолій на завершення свого перебування на посаді вирішив зіграти якусь свою гру. Питання лише – яку?

Згадані нами на початку збитки, котрих уже зазнала Україна від цього вчинку, підштовхують до думки, що все не так просто, як видається на перший погляд.

Крім того, виглядає дивною заява голови Нацбанку про те, що він своєю відставкою має намір «захистити» регулятора. Як правило, для того, аби захистити, залишаються, та й таких гучних заяв, котрі завдають серйозних збитків не лише репутації країни, а й фінансам, не роблять.

А ще наведу слова колишнього голови Нацбанку і екс-чільника уряду Арсенія Яценюка на одному із токшоу:

– Я пригадував 2004 рік, – зауважив він, – коли я був керівником Національного банку України. Мені також дзвонили тоді з адміністрації президента і казали не видавати кредити рефінансування банкам, власники яких були в опозиції. Мені також тоді дзвонили з уряду і розповідали, яким чином керувати валютним курсом. Я їх всіх уважно послухав, але зробив своє.

Коли почала сипатися банківська система, я нікого не слухав, але зробив жорстке валютне регулювання без будь-яких консультацій з урядом, з адміністрацією президента. І зупинив падіння курсу. І він з восьми гривень повернувся знову до п’яти. Ні один банк не впав. Я веду до того, що завжди на керівника Національного банку здійснюється тиск. Але останнє законодавство, яке було прийнято, підняло статус голови Національного банку до такого рівня, про який прем’єр-міністри можуть лише мріяти. Голова центрального банку захищений законом просто як бронеплитами…

Тому, можливо, справді, як стверджують деякі експерти, Яків Смолій, подаючи заяву із таким формулюванням, розраховував власне не на відставку, а на те, що політики побояться її підтримувати та нариватись на гучний скандал. Втім, як бачимо, не побоялись.

Наразі, поки немає ще призначеного нового чільника НБУ, про це говорити складно. Серед тих кандидатур, які називають у ЗМІ, є професійні та компетентні банкіри. Крім того, значна частина членів правління Нацбанку залишається на своїх посадах. Тому, думаємо, різких змін у його політиці очікувати не варто. Але…

А тепер наведемо кілька думок щодо ситуації з відставкою Якова Смолія, котрі, як видається, яскраво демонструють весь спектр реакцій.

«Впав останній форпост, – саме так зреагував на події відомий економіст, інвестиційний банкір Сергій Фурса. – Голова НБУ подав у відставку. У підсумку остання інституція в державі, котра працювала, впала під ударом популізму і некомпетентності. Останній дорослий пішов із будинку, де купа інфантильних підлітків, алкоголю і сірників. При цьому відставка глави НБУ була викликана політичним тиском, про що у своїй безпрецедентній заяві говорить він сам… В Україні було чимало прикладів того, що відбувалось, коли вмикали верстат (для друкування грошей. – О. Б.). Було боляче. Завжди. Суверенна макроекономіка виглядає саме так. Тому в довготривалій перспективі – економічна катастрофа. Можна назвати її дефолтом. При цьому підрив довіри відбувся абсолютний. Тепер важко уявити, як буде виглядати співробітництво з МВФ та іншими нашими партнерами».

Посли країн G7 закликали не підривати незалежність Нацбанку, оскільки це ставить під загрозу проведення та підтримку реформ в Україні: «Незалежний Нацбанк – фундаментальне досягнення України, що зменшило корупцію, сприяло зростанню й врятувало збанкрутілий банківський сектор. Підрив цієї надважливої інституції був би великим кроком назад і поставив би під загрозу надійність реформ України і їхню підтримку».

«Нашим безумовним пріоритетом залишається забезпечення незалежності Національного банку України, про що неодноразово зазначав Президент України, – йдеться у заяві Офісу Президента. – Правління НБУ буде продовжувати свою діяльність на засадах незалежності та професійності.

Національний банк України разом з урядом повинні продовжувати реалізацію зваженої монетарної та фіскальної політики, що слугуватиме запорукою забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності і сприятиме економічному зростанню і відновленню банківського кредитування.

Наголошуємо, що дискусії щодо діяльності Національного банку України повинні базуватися виключно на засадах професійності та мають бути позбавлені політичного забарвлення, яке може мати негативний вплив на інституційну спроможність і незалежність Національного банку України».

Відомий американський економіст уродженець Івано-Франківська Роман Шеремета у своєму коментарі у фейсбуку зазначив:

«Голова НБУ Смолій подав у відставку через «системний політичний тиск». Це погана новина для держави: НБУ повинен бути аполітичним, щоб якісно виконувати свої функції. Заява Смолія вказує на те, що це не так. Це підриває довіру інвесторів до економіки України. Така відставка унеможливлює системний підхід до подолання кризи. Погано і те, що Смолій подав у відставку одразу після домовленості з МВФ. Не розумію я дії ні Президента, ні уряду...»

«Ваше рішення складне не лише для голови та правління Національного банку України, – наголосив звертаючись до Смолія голова ради Незалежної асоціації банків Роман Шпек. – Воно складне для фінансової системи загалом. Я хочу подякувати Вам за Вашу роботу, за відкритість, за бажання співпрацювати з ринком. Звісно, я визнаю Ваше право на такі рішення. Проте найважливіше – не втратити те, що ми з Вами разом здобули упродовж останніх років. У сьогоднішніх умовах ціна втрат велика, а наслідки можуть бути непоправними. Тому звертаюся до членів правління Національного банку, хто залишається на посадах: вам та нам спільними діями надзвичайно важливо не допустити втрат здобутого».