Анатомічний музей Івано-Франківського національного медичного університету (ІФНМУ), який працює вже впродовж трьох років, є невід’ємною частиною навчального процесу студентів-медиків, вражає своєю експозицією та поєднанням мистецтва з наукою. Журналіст газети «Галичина» побував на екскурсії в найбільш незвичному музеї, адже його експонатами є частини людського тіла.

Музей починається з коридору

Щоб потрапити до музею анатомії, потрібно зайти до морфологічного корпусу ІФНМУ на площі Андрея Шептицького. Сам музей – на першому поверсі. Втім, рекомендую не поспішати одразу туди, адже навіть у коридорах є на що подивитися. Тут – репродукції картин відомих художників, стенди, які розповідають про розвиток анатомії з прадавніх часів та відкривають цікаві факти про представлені шедеври мистецтва. Словом, про будову людини промовляють навіть стіни. Важко не помітити скульптури Венери Мілоської, Давида Мікеланджело.

Кожна аудиторія також варта уваги, адже за словами доцента кафедри анатомії людини ІФНМУ Омеляна Юраха, тут немає однакових приміщень, кожна кімната – ексклюзивна. Скажімо, в одному класі «живе» так званий розумний скелет. Чому ж він розумний? Бо сидить в аудиторії за склом і «читає» книжку з патологічної анатомії та ще й німецькою мовою. Інша навчальна кімната присвячена Леонардо да Вінчі, тож зайшовши до кабінету, одразу помітите пильний погляд Мони Лізи і не пропустите не менш відому картину «Тайна вечеря».

«Це естетичне виховання, не може лікар цікавитися лише медициною і бути, сказати б, одногранним, – наголошує мій співрозмовник. – Для студентів-медиків естетичне виховання дуже потрібне, воно викликає захоплення тілом людини. А якщо в них сформується повага до людського тіла загалом, то в майбутньому вони шанобливо ставитимуться до своїх пацієнтів».

Омелян Михайлович зауважує, що за 40 років, які він тут працює, кафедра анатомії дуже змінилася і наголошує: те, як вона сьогодні виглядає – заслуга ректора ІФНМУ Миколи Рожка та завідувачки кафедри анатомії людини Оксани Попадинець.

Після оглядин навчальних кабінетів прямуємо до анатомічного музею. Забігаючи наперед, зауважу, що і там буде чимало шедеврів мистецтва, і це основна його «фішка». Коли підійшла до потрібних дверей, мою увагу одразу привертає латинський вислів, що в перекладі означає: «Тут мертві навчають живих», і він, мабуть, якнайкраще характеризує основну функцію музею, адже насамперед – це навчальна база медичного університету, де майбутні лікарі опановують свій фах. Під промовистим написом бачу три вивіски: «Анатомічний музей», «Анатомічна зала», «Навчально-практичний центр «Анатомія людини».

– Люди не розуміють, що таке анатомічний музей. Тому я завжди їм пояснюю, що це музей, де зібрані частини людського тіла, в тому числі кістки, органи тощо. Це не такий музей, як, скажімо, художній, він – суто кафедральний, – роз’яснює О. Юрах. – В анатомічній залі наші студенти після теоретичних пар на найкращих препаратах людського тіла вивчають анатомію. У «Навчально-практичному центрі» уже працюють лікарі. Кілька років тому стоматологи впродовж двох тижнів на бальзамованому трупі шукали, як дійти до артерії, яка живить нижню щелепу. У нас тут були нейрохірурги, їм треба було дістатися якнайближче до атланта (перший шийний хребець, який з’єднується з потиличною кісткою черепа. – Авт.)…

Відчиняємо двері і потрапляємо у світ медицини, науки і мистецтва. І знову бачу вислови, написані латинською мовою, зокрема такі: «Немає нічого загадковішого і цікавішого, як тіло людини», «Як мистецтво, так і анатомія мають один суб’єкт вивчення – тіло розумної людини», «Хвала і честь тому, хто в мистецтві вбачає науку, а в науці цінить мистецтво». На стінах висять репродукції відомих картин, зокрема фрагмент фрески «Створення Адама» Мікеланджело, яка є четвертою з дев’яти центральних частин стелі Сікстинської капели. Поруч – «Венера перед дзеркалом» знаменитого іспанця Дієго Веласкеса. За словами пана Омеляна, це єдина картина, де Венеру зобразили зі спини.

Чому саме ці шедеври стали окрасою музею? Відповідь очевидна, адже саме в цих роботах дуже майстерно зображено об’єкт дослідження анатомії – тіло людини. Але на кафедрі анатомії пішли далі, віртуально препарували зображення Адама та Венери, показали м’язи та скелет людини.

«Кожен м’яз тут підписано, спеціально зробили це дрібним шрифтом, – розповідає Омелян Михайлович. – Для того, щоб студент змушений був підійти до зображення і прочитати. А коли у нас модуль, то студенти вже стають подалі, на ту відстань, з якої не видно написів, і мають назвати кожен м’яз та кістку».

Переходимо до шаф, там зібрано різноманітні черепи, кістки, серед них чимало унікальних препаратів (препарованих частин тіла), які не так просто відпрепарувати. Також тут зберігається «м’язовий труп», дуже схожий на мумію. «Це звичайне бальзамування, – роз’яснює мій співрозмовник. – Так бальзамували Леніна, Щорса, Пирогова».

Зупиняємося біля трьох маленьких скелетів. Це скелети три-, п’яти- та семимісячного плодів. Біля вікна, в кінці кімнати – скелети коня та собаки. Пан Омелян жартує, що це кафедральні коник Вороний та песик Тузик. Скелети тварин тут зберігають не випадково, адже студенти також вивчають порівняльну анатомію – тілобудови різних тварин.

Знову зупиняю свій погляд на одній зі стін музею. Тут ще одна репродукція –друга частина фрагменту фрески «Створення Адама».

«Вважалося, що Бог летить зі своєю свитою, безкрилими ангелами, в космічному яйці, – розповідає О. Юрах. – Але в минулому столітті американський гінеколог Френк Мешберг дійшов висновку, що це не яйце, а плащ, напнутий, як вітрило. І зрозумів, що в цьому зображенні зашифровано анатомічно точну будову людського мозку. Тут ми вивчаємо будову мозку».

Заходимо до наступної зали. У ній багато шаф з експонатами, по центру – анатомічні столи, на них – також слоїки з препаратами, адже студенти готуються до складання модулю. На стінах – репродукції картин відомих художників, зокрема «Урок анатомії доктора Тюльпа», «Урок анатомії доктора Деймана», що народилися з-під пензля Рембрандта, «Урок анатомії доктора Віллема ван дер Меєра» Міхеля Міревельта, «Натюрморт з черепом і гусячим пером» Пітера Класа, «Анатом» Габріеля фон Макса, «Анатомія серця» Енріке Сімоне. Як на мене, саме вони дуже добре вписуються в атмосферу кафедри анатомії загалом та музею зокрема.

Тут також переходимо до шафок, в яких у слоїках з формаліном зберігаються різноманітні препарати.

«От бачите, такі ажурні сплетення – це так звані вегетативні нервові сплетення, які іннервують внутрішні органи, – розповідає мій співрозмовник та одночасно показує препарати. – Сонячне сплетіння. Чули про таке? Ось воно. У нас таких сім слоїчків. Їхній вміст відпрепарував мій вчитель професор Юхим Мельман, який свого часу завідував кафедрою анатомії нашого університету. Препарувалося це під водою препарувальними голками під лупами».

Загалом у музеї представлено 500-600 експонатів, кожен з яких унікальний.

«Кожен препарат людського тіла сам по собі цікавий, тому що кожній людині кортить подивитися, що ж знаходиться у її власному тілі, – зауважує Омелян Михайлович. – А також маємо тут сіамських близнюків, аненцефалів – діток з вадою розвитку головного мозку, зразки інших патологій".

За словами Омеляна Юраха, анатомічні музеї є фактично при кожному медичному університеті, адже анатомію неможливо вивчити без препаратів. Він розповідає, що 40 років тому в підвалах кафедри анатомії зберігалося 48 забальзамованих тіл, які використовують для практичного навчання студентів, а сьогодні їх лише 23.

«Чимало медичних вишів уже не мають такого навчального матеріалу, – розповідає мій співрозмовник. – В інших країнах, особливо в Америці, є такі висококласні муляжі, що на них можна показати таке, чого не зумієш показати на справжньому тілі. Німці, котрі до нас приїжджали, шокували мене своєю розповіддю, що, скажімо, в одному з медичних навчальних закладах Дрездена кожна група отримує забальзамоване людське тіло і за два роки повинна відпрепарувати всі його органи. Причому старшокурсники навчають студентів молодших курсів. А ми від часу проголошення незалежності України жодного забальзамованого тіла не отримали. Згодом, мабуть, доведеться вчитися на муляжах. Але ми маємо доступ до інтернету, підручників, атласів. Наприклад, «Атлас анатомії людини» Френка Неттера настільки клінічно спрямований, що це просто чудо».

Винятковість Івано-Франківського анатомічного музею в тому, що тут не просто зібрали унікальні препарати людського тіла, а й зуміли поєднати анатомію з мистецтвом.

«Анатомічні музеї є скрізь, але там виставлені анатомічні препарати – і все, – роз’яснює доцент кафедри анатомії. – В таких музеях цікаво бувати професіоналам, навіть не лікарям, а кваліфікованим анатомам, тому що можна поговорити на професійні теми, обговорити препарати. Але це не цікаво для людей, які далекі від медицини. І власне мій задум такий, щоб зацікавити середньостатистичного українця».

За три роки роботи музею тут було чимало відвідувачів. Анатомія приваблює і пересічних іванофранківців, адже, за словами Омеляна Юраха, людину завжди приваблює людина. Загалом тут проводять 50-70 екскурсій на рік. Була тут і делегація німецьких медиків. Іноземці були вражені побаченим і зауважили: «Можливо, анатомічні препарати в інших анатомічних музеях бачили і кращі, але вперше бачимо, щоб хтось додумався виставити шедеври образотворчого мистецтва і пов’язати їх з анатомією».

Пан Омелян мріє, щоб музей став справжнім анатомічним театром, тобто закладом, який відвідували би всі, а не лише люди, котрі мають медичну освіту.

«Був такий період в розвитку анатомії, який припав десь на XVII–XVIII ст., коли дуже було модно організовувати анатомічні видовища для загалу. Тоді існували такі фактично театральні зали, де збиралися містяни і дивилися, як препарують людське тіло. Навіть кавалери запрошували туди своїх дам на побачення, і вони так, як ми ходимо в кіно, ходили дивитися, як проводять розтини... Відтоді анатомія як наукова дисципліна дуже розвинулася, – розповідає О. Юрах. – І було б добре, якби її досягнення були доступні для широкого загалу».