У Квітну неділю у храмі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ села Голиня на Калущині урочисто освятили мистецьку дерев’яну вервицю, яку виготовили місцеві майстри і яка має незвично великі розміри.

Іван МАЗУРИК, старший брат парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ с. Голиня:

– Одного разу наш парох отець Анатолій Козак привіз з Івано-Франківська велику вервицю, яку позичив на якийсь час, – з нею ми ходили селом і молитвами гуртували громаду. Враження і відгуки людей, які активно наверталися до спільної молитви, були дуже позитивні. Тож ми подумали, а чому б і церковній громаді нашого села не мати таку ж свою вервицю для різних духовних вправ, які б єднали і дорослих, і молодь, і дітей – всіх голинян, у дорозі до Бога. У Голині є чудові й талановиті майстри з деревообробки, зокрема Віктор Максимович і його син Андрій, які навколо себе для втілення доброго задуму згуртували інших односельців і разом з Іванною Лішак, Михайлом Левицьким, Миколою Мазуриком та ін. виготовили величну і красиву вервицю, зробили її унікальною за розмірами. Але не параметри вервиці були в основі нашої ідеї, і не тільки бажання створити її як окрасу для храму, а щонайперше – заохочення до спільної молитви. Наш парох зустрічався з майстрами, пояснював суть ідеї та демонстрував ілюстрації. І майстри виготовили вервицю як витвір мистецтва, а в Квітну неділю ми її й освятили на потужному велелюдді голинян.

– Які розміри цієї диво-вервиці?

– Наприклад, загальна довжина використаного шнура сягає двадцяти п’яти метрів, на вервиці розташовано п’ятдесят малих і шість великих зернят, а також хрест із розп’яттям. Ту вервицю, яку отець Анатолій привозив з Івано-Франківська, було зроблено з дуба, тож і важила відповідно. Ми ж хотіли, щоб наша вервиця була легкою і її могли в часі духовних мандрівок селом носити діти. Тож для її виготовлення вибрали вільху – і міцну, і легку деревину. Голинська вервиця важить до тридцяти кілограмів. Наше село велике, тож будемо з вервицею під духовним проводом отця Анатолія, який вміє гуртувати і навертати людей, молитися гуртом, сільськими вулицями, за мир в Україні, порозуміння і єдність в громаді. А диво-вервиця зберігатиметься в нашому храмі і стане його молитовною візитівкою та мистецькою окрасою інтер’єру.

...Святий Іван Павло Папа Римський 40 років тому – у травні 1980-го – зазначав: «Вервиця (розарій), яка вимовляється повільно і обмислюється: в родині, у групі або особисто, поступово наблизить вас до почуттів Ісуса Христа і Його Матері, пригадуючи всі події, які є ключем до нашого спасіння...».