На Прикарпатті побувала делегація Генерального консульства Республіки Польщі у Львові на чолі з його керівничкою Елізою Дзвонкевич. Після зустрічі з головою Івано-Франківської обласної держадміністрації Світланою Онищук і обговорення питань соціально-економічного та культурного співробітництва, реалізації спільних проєктів, обміну досвідом, сприяння Польщі розвиткові нашого регіону, гості відвідали місця пам’яті в Галичі, зокрема вшанували похованих на території Національного заповідника «Давній Галич» польських вояків, полеглих під час більшовицько-польської війни 1920 року.
Е. Дзвонкевич не вперше відвідує місто на Дністрі й добре ознайомлена з проблематикою збереження пам’яток польської історії на терені заповідника. Але принагідно їй та особам, які її супроводжували, ще раз повідали про різні етапи дослідження польського військового кладовища на Замковій горі та спроби його впорядкування. Цвинтар є нововиявленою пам’яткою історії, яку оберігає Закон України «Про охорону культурної спадщини» і яка захищена міждержавними домовленостями, зокрема «Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Польща про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій» (1994). У 20 – 30-х роках ХХ століття місцева громадськість під час урочистостей вшановувала похованих тут, а могилами опікувалася військова спільнота, відома як Зв’язок резервістів.
Із окупацією Галичини більшовицькою владою, поховання знищили. І на довгі десятиліття це місце було приречене на забуття. Фактично ніхто з галичан не знав, хто там похований, – лише висловлювали здогади, що, можливо, то польські «соколята». На початку ХХІ століття кладовище досліджували на рівні приватних ініціатив місцеві краєзнавці. Здійснювали періодичну фотофіксацію, записували спогади старожилів, опрацьовували архівні джерела.
У квітні 2019 р. для ознакування місця пам’яті зусиллями родини Пшемислава та Магдалени Ясколовських із Кракова й місцевих ентузіастів на кладовищі встановили дерев’яний хрест та анотаційну таблицю. Відтак ініціювали створення спільноти «Галич: 1920 – 2020», яка мала за допомогою небайдужих волонтерів впорядкувати територію. На жаль, через різні обставини, в тому числі епідемію COVID-19, цього так і не зробили.
За словами польських гостей, в межах юрисдикції їхнього консульського округу перебуває 38 місць пам’яті. Кожне з них – у різному стані збереження й потребує опіки. Тому в цих питаннях дуже потрібний міждержавний діалог. Потребою сьогодення є відновлення польського військового кладовища у Галичі у його первинному вигляді та здійснення охоронних заходів щодо цього об’єкта історії для запобігання некоректним діям щодо поховань з боку окремих учасників заходів, які періодично відбуваються на цій території.
Звичайно, питання відновлення військового кладовища потребуватиме ще вирішення багатьох моментів, які регламентує пам’яткоохоронне законодавство України. Разом з тим на майбутнє польська сторона вишукуватиме необхідні кошти для реалізації цього проєкту, а після його здійснення залучатиме представників польських культурних товариств, скаутських організацій (карцерів) для опіки над військовим кладовищем.
Також гості зацікавилися можливістю впорядкування колишнього міського кладовища, розташованого вздовж східного боку Замкової гори. Це давній некрополь, майже знищений під час артилерійських обстрілів у період Першої світової війни. Сьогодні тут видніється лише кілька пошкоджених поховань осіб різних національностей, датованих ще ХІХ століттям.
