У йорданське надвечір’я фронтовики добровольчого українського корпусу «Правий сектор», батьки, родини й дружини полеглих, представники обласної й міської влади, ГО «Об’єднання учасників бойових дій, добровольців, волонтерів та інвалідів «Легіон «Галичина», Івано-Франківської обласної спілки членів сімей загиблих, померлих та безвісти зниклих у зоні АТО вшанували пам'ять і героїчний чин своїх побратимів, які склали голови на вівтар Вітчизни в боротьбі з російським окупантом: легендарного «Баті»–«Семена» – командира окремої тактичної групи ім. капітана Воловика ДУК «ПС»  Григорія Семанишина та харизматичного «Спікера» – Андрія Витвицького. Обидва герої пройшли горнило київського Майдану. Звідти добровольцями пішли на фронт боротися проти російського окупанта.

За словами побратимів, Григорій Семанишин уособлював дух «Правого сектору» на Майдані, а згодом – і добровольчого українського корпусу на фронті. «Кіборг» Г. Семанишин був душею бойової групи «ДУК» з 18 осіб, яка здобула невмирущу славу в боях за Донецький аеропорт. Особистий приклад «Баті» надихав воїнів на героїзм у виснажливих боях проти відбірних елітних підрозділів збройних сил Росії. Завдяки «Баті» всі бійці його групи залишилися живими…

«Патріотизм на нашій землі живе століттями, він – у нашій крові. Цей дух, патріотизм, вибити з України неможливо, він щоразу відроджується. Дивіться, скільки у нас патріотів, скільки воїнів – реальних воїнів. Не тільки наша Західна, а вся Україна!.. Патріоти мають підштовхнути, а народ має підтримати!», – говорив легендарний командир.

Добрим бійцем був і Андрій Витвицький. Наразі побратими про його бойовий шлях розповідають скупо – очевидно, ще не час…

Сьогодні як ніколи маємо пам’ятати важливі слова цього колишнього студента Львівської семінарії, доброго поета і філософа-інтелектуала: «Нема чого чекати месій. Робіть щось. Міняйте своє життя самі, не чекайте месію, а ми вам допоможемо. Шлях є, мета є, порадників купа є, глобального результату нема».

Не випадково про Андрія його сповідник о. Казимир два роки тому сказав: «Андрій народився вже в незалежній країні і виріс без страху. І тому не знайдеться такої сили в наших ворогів зі сходу, чи ворогів тут, чи ворогів нашої душі, які би спинили рух України до свободи».

Запам’ятаймо! Андрій Витвицький поліг 16 січня 2018 року.

«Хто відійшов до Бога, захищаючи Вітчизну, – мовив у поминальній проповіді на могилі Григорія Семанишина в Меморіальному сквері Івано-Франківська отець-капелан, – той виконав одну з найголовніших християнських заповідей, бо «немає більшої любові понад ту, заради якої чоловік життя своє кладе за друзів своїх». Він помер, щоб ми жили. Герої не вмирають, вони залишаються в наших серцях і пам’яті. Їхні імена записано золотими буквами в Божій книзі вічного життя».

Коротко розповіла про життєвий шлях Григорія і продекламувала присвячений йому вірш Оксана Мирович. А представник Міністерства у справах ветеранів в Івано-Франківській області Володимир Веркалець сказав:

«Цей день нагадує нам про скорботну хвилину: батьки втратили сина, брат – брата, дружина – подруга, побратими втратили друга. Вшановуючи світлу пам'ять Григорія Семанишина, згадуємо його у своїх молитвах і віримо, що його душа сьогодні перебуває з нами. Він тепер у небесній когорті тих безстрашних українців, які мужньо боролись за Батьківщину. Вічна пам'ять нашим героям і слава тим, хто сьогодні зі зброєю захищає нас і дає нам можливість мирно жити».

Вклонитись пам’яті січових стрільців, які теж боролись за волю України і могили яких у Меморіальному сквері, закликав присутніх начальник відділу внутрішньої політики міськвиконкому Ігор Кінаш.

Вічна слава нашим героям!