Свій 80-річний ювілей відзначає сьогодні відомий прикарпатець заслужений економіст України Володимир СІРЕЦЬКИЙ. Його ім’я тісно пов’язане зі створенням та становленням податкової служби в нашій області. Саме він далекого 1990-го став першим керівником Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області та керував організацією 12 років, допоки не вийшов на пенсію. Та працелюбство і непереборне бажання бути корисним суспільству не дозволили Володимирові Львовичу затримуватися на заслуженому відпочинку – з жовтня 2006-го й досі він очолює Івано-Франківську обласну організацію Всеукраїнської профспілки працівників органів Державної податкової служби, є активним членом Громадської ради при Головному управлінні ДПС в області. Які труднощі доводилося долати на трудовій ниві? Чи все вдалося втілити в життя та які задуми ще чекають своїх звершень? Сьогодні на ці запитання відповідає, а заодно ділиться з прикарпатцями своїми роздумами про сьогодення та спогадами Володимир Сірецький:
– Я виріс у селі, тому ніколи ніякої роботи не цурався. Навпаки, завжди брався за будь-яку справу із завзяттям. Спробував себе під час служби в армії і як сапер, працював водієм, згодом пішов працювати за фахом – фінансистом. Пройшов від рядового працівника міськфінвідділу до його керівника, був і заступником голови Івано-Франківського міського комітету народного контролю, обирався депутатом міської ради. Чи легко було? Мабуть, не завжди. Заважало радянській владі моє походження – рід греко-католицьких священників, тому іноді «доброзичливці» встромлювали палиці в колеса. Однак я ні на кого не тримаю зла – часи тоді були нелегкі.
А вже в 1990 році, коли наша Україна утверджувалася як молода незалежна держава, мені запропонували очолити податкову службу, що, як і наша держава, лише починала спинатися на ноги. Пригадую, все треба було починати, як мовиться, з нуля – від банальної закупівлі ручок, олівців, столів і крісел до придбання автомобілів та приміщень. Людям потрібно було створити належні умови праці. Найбільшою проблемою тоді були приміщення. А їх ой як бракувало! Довелося тулитися в тісненьких орендованих кабінетах, далеко не найкраще обладнаних. Тож нині, дивлячись на ті порівняно хороші умови, в яких працюють податківці, я з гордістю кажу: в цьому є й наша заслуга.
Ще однією чи не найважливішою проблемою під час створення служби був підбір кадрів. Я дуже відповідально підходив до добору працівників. Потрібні були фахівці. А звідки їх узяти? Та з того ж фінансового управління. Наші фінансисти швидко перекваліфікувалися на податківців, зрозуміли та усвідомили нові цілі й завдання. Та перед тим, як зробити призначення на ту чи іншу посаду, я проводив довгу співбесіду з кожним претендентом.
Особливо ретельно підходив до призначень начальників у районних інспекціях. Адже то мав бути не лише хороший фахівець, а ще й неабиякий організатор, здібний керівник. Думаю, мені вдалося тоді створити справжню команду, без підтримки якої було б дуже важко.
Чи змінилися податкова служба з часу створення, запитуєте. Безперечно! Сьогодні це модернізована сучасна організація, з належним обладнанням і фахівцями.
Загалом становлення податківців відбувалося одночасно зі становленням платників податків, з усвідомленням потреби чесної сплати податків як запоруки розвитку суспільства. Втішним є те, що нинішній бізнес переважно є легалізованим, а його представники – свідомі громадяни, які дбають про добробут громад. Тому налагодження партнерських відносин між податковою та платниками є і буде пріоритетним у нашій службі, адже у нас спільна мета – забезпечити фінансову стабільність та розквіт держави. Тому я завжди наголошував підлеглим, і раджу цією порадою скористатися й теперішньому поколінню керівників податкових органів – у будь-якій справі слід завжди пам’ятати про людяність. Податкова створена для платників податків, а не для податківців. Це аксіома, тобто не треба доводити. Та насамперед до платника податків має бути повага і готовність йому допомогти.
Загалом у своїй праці намагаюся бути завжди корисним. Тож і сьогодні на посаді голови обласної професійної спілки працівників органів податкової служби намагаюся завжди захищати інтереси працівників. Розумію і сам знаю, що робота податківця є нелегкою, тому на колективних зборах порушую питання про чіткий і зрозумілий механізм преміювання, оплати праці тощо. Хочеться, щоб кожен працівник почувався соціально захищеним.
Важливою в роботі профспілки є й благодійність. Щороку ми намагаємося хоч якось допомогти знедоленим. Цей рік, попри складні економічні умови, не став винятком. Разом з начальником ГУ ДПС в області Іриною Столярик та іншими працівниками ми відвідали сиротинець «Містечко милосердя святого Миколая» і подарували малечі телевізор та смачні гостинці. Скільки вистачить сил, стільки й допомагатиму надалі обділеним батьківською любов’ю сиротам.
Які плани на майбутнє, запитуєте. Жити і працювати на користь людям. Можливо, це звучить дещо дивно, але сил мені додає саме праця. Життя дарує нам щодень нові можливості, знання, відкриває нові перспективи, потрібно лише не лінуватися цим скористатися. Ось недавно з допомогою друзів і родини мені вдалося зібрати матеріали про свій родовід, найдавніші з яких датуються XVIII століттям, та видати книжку «Cірецькі–Яримовичі» (у нашому роду були такі славні українці, як Соломія Крушельницька, Мирослав Скорик та ін.). Думаю, ця книжка стане цінною не лише для нащадків нашої родини, а й матиме історичну вагу для Прикарпаття.
Чи хотів би я, озираючись назад, змінити свій життєвий шлях? Ні. Всі мої здобутки, помилки – це мій, і лише мій доробок, неоціненний досвід. Загалом попри все вважаю, що моє життя вдалося. Дякую Богові за кожен недаремно прожитий день, за чудових батьків, які вклали в моє виховання всю душу, за труднощі, які доводилося долати, та за чесно здобуті перемоги, які, врешті-решт, і зробили мене тим, ким я є сьогодні.
