Щороку цими днями жителі села Вікторова Галицького району віддають особливу шану Т. ШЕВЧЕНКУ, підтримуючи вікову традицію, вшановують поета виставами та концертами,просвітницькими годинами, конкурсами читців поезії та виставками вишиваних портретів. Багато учнів і старших людей знають і читають Шевченка напам’ять.
Шевченкові твори співають хористи і школярі, діти і молодь, посивілі і юні. Вони передаються з покоління в покоління. Лунають невмирущі «Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати» та інші.
А наші юні артисти, співаки Ангелінка Кирик і Олег Ольховський своїм чудовим голосом зачаровують глядачів. Неповторно звучить пісня «Зоре моя вечірняя» у їхньому виконанні.
А цей рік особливий, бо минає 30 років з часу відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку в центрі села біля Будинку культури, який постав з ініціативи тодішнього сільського голови Федора Бибика. Світлини з тодішньої події розповідають, що на відкритті пам’ятника виступали наші славні земляки – поет Степан Пушик і професор мовознавства Тарас Салига, а також історик Ігор Коваль.
Власне, щороку тут відбуваються богослужіння та урочистості, діти читають твори Шевченка. А тепер виступали на святі і маленькі, і великі. Діти розказували чудові вірші, грали уривки із творів «Тополя» «Катерина»,«Наймичка», а жіночий ансамбль у складі Ліди Бандури, Ганни Гойсан, Марії Мандзюк, Марії Дудко, Люби Яремич, Надії Остапович, Ольги Гефко, Марії Харун та Ганни Гойсан вплів у перевесло Кобзаревих дум і ряд давніх українських народних пісень.
Вдало підібрані ролі для пана і козачка, долі, які майстерно зіграли учні школи. Оригінально виглядала і сцена, і зал, що були вбрані в старовинному стилі. Прикрасили свято дефіле українських хустин, яке творчо підготували Леся Зелінська та Леся Дубкова разом із дівчатками.
Вікторівчани вдячні Богові за приємні хвилини відпочинку та депутату обласної ради Галині Карп за сприяння у придбанні нового одягу сцени та м’яких крісел для Будинку культури...
Пишеться історія села, невблаганно біжить час і нині звучить віще слово Кобзаря правдиво і актуально. В оновленому Будинку культури линуть пісні Тараса і кожен вчиться шукати Шевченка у собі. Радіє душа за такі зміни. Вклонімося Кобзареві разом!
