Назва авторського проєкту «Війна хрестами чорніє» спонукає до відтворення реалій війни в Україні, розпочатої росією. Правда про неї розширює можливості для пришвидшеного знищення ворога на рідній землі.

Перше. У наших серцях бережемо пам’ять про всіх українських захисників: про тих, котрі боронять Україну, і тих, хто з Небес допомагає нам рятувати її від окупантів. І про іноземців-добровольців також.

Друге. У знищеному музеї в Білогорщі на околиці Львова вціліло погруддя Головнокомандувача Української Повстанської Армії Романа Шухевича авторства славетного українського скульптора Михайла Черешньовського – знак з Небес про порятування України від рашистів.

Війна хрестами чорніє не лише в Україні. Домовини із добровольцями-захисниками, котрих убили москалі, повертаються сумними дорогами додому до майже всіх країн світу. Разом з українцями воюють на фронті з державою-агресором окремі мужні воїни з Грузії, Франції, Німеччини, Великої Британії, США, Білорусі, Данії, Азербайджану, Нідерландів, Швеції, Норвегії, Іспанії, Австралії, Чехії, Польщі, Молдови, Естонії, Латвії, Бразилії, Колумбії...

І навіть росії! Приклад – батько й сини Бутусіни, етнічні росіяни, багатодітна родина яких переїхала до України на Івано-Франківщину вісім років тому. Четверо Бутусіних – батько Олег і сини Роман, Леонід та Григорій тримали лінію фронту проти ворога з перших його днів. Роман та Леонід з побратимами йшли на колони російської техніки зі стрілецькою зброєю та гранатометами...

Батько з молодшим сином Григорієм та іншими бійцями, ризикуючи життям, двічі проривалися до тимчасово окупованої Лукашівки на Чернігівщині, щоб знайти Романа й Леоніда. Але намарне. Невдовзі українці визволили це село. Він усе ж чекав дзвінків від синів. Та його телефон мовчав. Зболений крик пульсував у вухах. Олег Бутусін був упевнений, що сини в полон не здадуться. Вони повинні бути живі або поранені. Він не думав про смерть хлопців. Але на початку квітня 2022 року його серце обпік біль: воно відчуло біду. Знайшлися його сини, наскрізь прошиті кулями. Коли підіймав обвуглені їхні тіла, з них вони сипалися жменями...

8 липня 2022 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв Романові Бутусіну та Леонідові Бутусіну звання Героїв України посмертно. На місці останнього бою синів, котрим було лише 25 і 21 рік, батько поставив хрест, місцину навколо якого доглядають вдячні чернігівці.

Роман та Леонід поховані на Алеї слави цвинтаря в Калуші. Олег Бутусін каже, що ніколи не пробачить колишнім співвітчизникам смерть українців-побратимів і своїх синів.

...Горджуся, що лавреатом щорічної обласної премії мого імені в номінації «журналістське розслідуванння» під егідою обласної спілки журналістів НСЖУ 2022 року є член Національної спілки журналістів України Віталій Чорненький з творчою групою Голос-Інфо. Професійну відзнаку вручено за документальний фільм «Воїни світла. Історія братів Бутусіних». Колеги добиралися замінованими дорогами до села Лукашівки, щоб зафіксувати героїчну історію братів Бутусіних.

Під час велелюдної презентації стрічки Тетяна Бутусіна сказала, що для неї, як і кожної мами, сини є героями. Вона завважила: «Я не буду повторювати «Герої не вмирають!». Герої вмирають, бо вони сміливі й ідуть уперед!».

У відкритому інформаційному доступі є список іноземних добровольців, котрі загинули в Україні з 24 лютого 2022 року. Більшість із них, як і брати Бутусіни, без українського громадянства. На другому місці за кількістю загиблих іноземних захисників-добровольців нашої країни від рашистів після Грузії (дані на 29. 12. 2023) – воїни інтернаціонального легіону з США. Смертю хоробрих уславилися 43 американців. Ще є, на жаль, безвісти зниклі...

Материнський біль за синами-воїнами однаковий. І за далеким океаном також. Сколихнулося серце і за загиблих в Україні двох ветеранів морської піхоти США на початку грудня минулого року – Ітана Гертвека та Грема Дейлі. Ітану був лише 21 рік. Загинув під Авдіївкою. За словами побратимів, як повідомив «Голос Америки», в останньому своєму бою він знищив 12 рашистів.

Для мами Леслі Гертвек, як і для нас усіх, її син – герой. В інтерв’ю виданню Task & Purpose вона розповідає: «Він мріяв повернутися додому перед цією останньою місією, але ми знаємо, що Ітан не хотів залишати бойових друзів... Сьогодні він був би вдома, тут у Спрінгфілді в штаті Міссурі».

Бойовий медик. Вірний побратим українців. Життєвим кредо Ітана Гертвека, за словами його мами, був філософський сенс: «Усе, що потрібно для перемоги зла, це щоб добрі люди нічого не робили». Тому він старався і робив усе, що міг, аби не давати множитися злу.

Героїням своїх розповідей авторського проєкту «Війна хрестами чорніє» від себе особисто дарую пам’ятну монету номіналом п’ять гривень Національного банку України з рядками із пісні «Ой у лузі червона калина». Увічнив у металі нейзильбері героїчну українську пісню художник Дмитро Кривонос. У ній – історія України. Створена Степаном Чарнецьким і Григорієм Трухом, вона стала народною, широко відомою в добу козаччини, розвивалася героїчним духом українського січового стрілецтва, отримувала нове звучання в час революцій у Києві й нині є символом незламності українських захисників.

«Ой у лузі червона калина» звучить багатьма мовами і є символом спротиву світу російським загарбникам. Колись заборонена ворогами України, вона розправила крила для єдності сили й національного духу, переданих від українських козаків, від українських січових стрільців, від українських захисників. Пісня «Ой у лузі червона калина», вкарбована в монету номіналом п’ять українських гривень, особливо символічна 2024-го, який Івано-Франківська обласна рада проголосила Роком легіону Українських січових стрільців.

Не знаю, чи вдасться, але, щоби не порушити свою традицію, дуже хочу цю пам’ятну монету про нашу славну Україну подарувати американській мамі Леслі Гертвек, син якої Ітан героїчно загинув за Україну. Примірник газети «Галичина» з цією публікацією і подарункову монету «Ой у лузі червона калина» українською та англійською мовами спробую надіслати послу США в Україні Бріджит Брінк з проханням передати Леслі Гертвек як символ єднання матерів світу загиблих синів за свободу і демократію.

Посол США в Україні Бріджит Брінк після масованої ракетної атаки 1 січня 2024 року, зокрема знищення пам’ятних місць національних героїв Степана Бандери та Романа Шухевича у Львові, вкотре наголосила, що Україна потребує невідкладного фінансування. Так хочеться, щоб у Білому домі в багатоголоссі українців почули й свою дипломатичну представницю, котра разом з нами живе повітряними тривогами, чує ворожі вибухи в Києві, бачить руйнування в українських містах і селах. За офіційними повідомленнями, другий день січня позначений падінням уламків російської ракети поблизу посольства США в столиці. І знову американська амбасадорка нагадала про важливість США підтримати Україну, щоб зупинити путіна.

115-річчя з дня народження провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери увійшло до історії прицільним знищенням окупантами історичної будівлі у Дублянах на Львівщині. Тут свого часу (1928–1933) керівник ОУН навчався на агрономічному відділі та проживав. На щастя, ніхто не загинув і не вся будівля піддалася вогню. Як відомо з відкритих джерел, частково пошкоджено лише покрівлю від уламків рашистських безпілотників.

677-й день війни залишив злочинний слід загарбників у Білогорщі на околиці Львова. Прицільний вогонь вони спрямували на музей Головнокомандувача УПА Романа Шухевича – відділу Львівського історичного музею. На жаль, ворог знищив будівлю – вона згоріла майже вщент. Втрачена частина прижиттєвих речей генерала УПА: стіл, крісла, полиці з книгами. Немає вже й фортепіано, клавішів якого торкалися його руки. Як і Степан Бандера, Роман Шухевич навчався в тодішній Львівській політехніці (1926 –1934). Водночас він студіював у Львівській консерваторії.

Як добре, що до 24 лютого 2022 року львів’яни вивезли з музею окремі експонати й передали їх до сховку. Порушення міжнародних законів і звичаїв війни для рашистів є звичним, що й документально підтвердив її 677-й день. Але національна пам’ять не горить!

У росії добре знають, хто такий Роман Шухевич. Тому й намагаються фізично знищити святиню українців, пов’язану з цією великою людиною. З короткої офіційної біографії про нього відомо: пластун, в’язень польських катівень, воював з угорцями за визволення українських земель, утік з-під німецького арешту, член Державного правління в уряді Ярослава Стецька, за бойові заслуги нагороджений двома «Золотими хрестами».

Роман Шухевич був грізною грозою для енкаведистів, кадебістів та комуністів. Сам найбільший їхній сатрап павло судоплатов зі своїми такими ж сімомастами ненависниками організували операцію зі знищення великого українця. Командир УПА не здався живим ворогам. Поранивши декількох, він власноруч вистрелив собі у скроню. Так перестало битися його мужнє серце...

Після знищення музею в Білогорщі українці згуртувалися і вважають, що пора повернути звання Героїв України Степанові Бандері та Романові Шухевичу, надані їм Президентом Віктором Ющенком, які скасував суд, коли прийшов до влади його наступник – державний зрадник віктор янукович, котрий утік до росії, а також присвоїти високе звання державному, військовому та політичному українському діячеві, полковникові УНР Євгенові Коновальцю.

У перших повідомленнях про ворожу ракетну атаку на музей Романа Шухевича йшлося про знищення погруддя генерала-хорунжого УПА авторства Михайла Черешньовського. На щастя, пізніша інформація втішила, бо з-під завалів рятувальники дістали мистецьку пам’ятку, яка була лише трохи посічена.

Усесвітньо відомий скульптор Михайло Черешньовский, котрий народився на Лемківщині, серцем і талантом приріс до Прикарпаття. У Коломиї, як сам пізніше писав, «став свідомим українцем». Тут сформувався його український націоналізм, що є тим же патріотизмом. Як зазначав, учився водночас у двох школах: перша – це мистецько-промислова; друга – українського національного життя, що була всюди в цьому місті, де ступала нога.

Жага до професійних знань спрямовує Михайла Черешньовського до Кракова, де він 1939 року захистив з відзнакою дипломну роботу в Інституті пластичного мистецтва імені Щепанського з декоративної різьби. Згодом виїжджає з дружиною Оксаною Винник, котра народилася в Долині, і також є талановитою мисткинею з різьби та випалювання на дереві, на її батьківщину. Разом у Болехові засновують школу-майстерню народної різьби на дереві. Потім знову він перебирається до Кракова. Цього разу його покликала конспіративна робота ОУН. У короткому часі повертається до Болехова, активно займається скульптурою та декоративною різьбою. Місцева «Просвіта» отримує подарунок від Михайла Черешньовського – погрудний портрет Тараса Шевченка в гіпсі.

Знаковий 1944-й: Михайло Черешньовський утікає з червоної армії та йде до лав Української Повстанської Армії. Переслідуваний кадебістами, він восени 1947 року під час переправи річкою ледь не втопився. Повсякчас молився. За врятоване життя скульптор віддячив Божій Матері своєю творчістю.

1951-го з табору біженців переселився до Нью-Йорка. Через десять років – урочисте відкриття пам’ятника Лесі Українці його роботи у Клівленді (штат Огайо). Найвеличніший пам’ятник Лесі Українці Михайло Черешньовський також створив 1975 року в Торонто (Канада). Ці скульптурні твори ознаменували найвищу творчу віху українського скульптора.

Свого часу я писала і про Оксану Винник-Черешньовську, і про Михайла Черешньовського, зокрема і в «Галичині». На жаль, доля через життєві обставини розлучила талановите подружжя. Вона і він поєднали сімейні стежки з іншими людьми. Популяризував творчі набутки як Оксани Винник, так і Михайла Черешньовського її син від другого шлюбу художник декоративного мистецтва Степан Грицей.

Українська художниця Оксана Винник-Грицей є Почесною громадянкою міста Долини. До честі територіальної громади було б добре таке звання присвоїти видатному скульпторові Михайлові Черешньовському, котрий жив і творив у цьому давньому історичному місті.

...Вояк УПА Михайло Черешньовський не міг не відтворити у бронзі Романа Шухевича. У розлогій монографії «Скульптор Михайло Черешньовський. Життя і творчість» мистецтвознавець Дмитро Степовик описує його творчі знахідки, ділиться його баченням світової культури. Автор унікальної книги, яка є в моїй бібліотеці, був добре знайомий з мистцем, тривало спілкувався з ним у Нью-Йорку, куди спеціально приїжджав.

У цій книзі Дмитро Степовик розповідає про створення погруддя Романа Шухевича. Скульптор почав працювати над цим образом 1950 року. Тоді він, як пише мистецтвознавець, створив два дуже відмінних за формою портрети генерала УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Відлив їх у гіпсі. Перший мав стругані форми, що імітували різьбу на дереві. Він зобразив генерала-хорунжого суворим воїном і вольовим командиром. Другий варіант – такий же рішучий і впевнений погляд, але додалися риси філософа.

Як вояк УПА Михайло Черешньовський воював під командуванням генерала Романа Шухевича, але не бачився з ним особисто. Над образом, як стверджує автор монографії, скульптор працював упродовж 30 років (1950 – 1980) і створив сім його портретів. Завершальний варіант погруддя Романа Шухевича в бронзі датований 1980-тим.

...Коли писала цей есей для «Галичини», то перед очима сяяла фотокопія скульптурної композиції Михайла Черешньовського «Божа Мати – Рятівниця». Так, це його Рятівниця! І наша також! Створювати цю сакральну скульптуру, як й інші твори Богородичної тематики, за словами самого Михайла Черешньовського, допомагали Янголи. Вони, мабуть, і вихопили з вогню й не дали злій силі розтрощити погруддя Романа Шухевича.