Виїзна академія «Слідами фестивалю повстанської пісні у Кулєбах «Чорна вишиванка» відбулася в ІФНТУНГ

Івано-Франківськ – не перше місто, в якому відбулася виїзна академія з метою поширення інформації про героїчний чин і загибель у нерівному бою з «енкаведистами» патріотів України – членів ОУН – на хуторі Кулєби 22 лютого 1941 року, широкої популяризації фестивалю повстанської пісні «Чорна вишиванка» та підвищення його статусу. Організатор виїзної академії, ініціатор заснування і організатор щорічних фестивалів у Кулєбах – уродженець села Стратина на Рогатинщині Роман Лопушанський, а співорганізатори заходу в Івано-Франківську – ГО «Громадський комітет для вшанування пам’яті українських героїв», ГО «Опілля» (м. Львів) та ІФНТУНГ.

 Модератори виїзної академії Василь Мойсишин і Роман Лопушанський.

Карби пам’яті – не вигойні. Одне із підпільних формувань ОУН діяло на теренах сіл Стратина і Добринова Рогатинського району і деяких сусідніх сіл Бережанського на Тернопільщині та Перемишлянського на Львівщині. А для дислокації українські патріоти обрали хутір Кулєби у лісах біля села Нараїв на межі трьох областей Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської. Сьогодні на світлій мармуровій стеллі, зведеній 1998 року на місці героїчної смерті членів ОУН від рук більше двох сотень «енкаведистів» через зраду сексота і означеній сімома чорними хрестами, викарбувано напис: «На цьому місці 22 лютого 1941 року полягло сім патріотів України – членів ОУН. У нерівному бою із загоном НКВД вони пролили кров за нашу честь і волю». А також викарбувано імена героїв: Шуран Максим (19 літ), Шкапій Григорій (19 літ), Гульовський Богдан (21 рік), Лопушанський Володимир (21 рік), Галай Іван (21 рік), Солтис Василь (25 літ), Москаль Григорій (27 літ).

Їхнім зверхником був Василь Івахів (Сонар). Жоден із них не здався живим у полон «енкаведистам». Місце поховання патріотів не відоме. На хуторі Кулєби як данина пам’яті борцям за волю України щоріч відбувається фестиваль повстанської пісні «Чорна вишиванка».

Виступає народний аматорський колектив «Ровесниці» Тишківського Будинку культури (кер. І. Дранчук).

– Я свого часу закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу, – розповідає Роман Лопушанський. – Тепер живу у Львові. У форматі виїзної академії «Слідами фестивалю повстанської пісні «Чорна вишиванка» у Кулєбах» ми представили в Івано-Франківську результати 30-річної праці. Нагадаю, що почесна голова оргкомітету фестивалю – донька командира УПА Романа Шухевича Марія Трильовська-Шухевич, а назву форуму дала пісня композитора, співака й музиканта Олександра Шевченка «Чорна вишиванка». Власне, про літопис фестивалю розповів Андрій Кузик зі Львова – заступник голови ГО «Опілля». Цього року фестиваль традиційно відбудеться на хуторі Кулєби 6 липня. Там тепер залишилася тільки одна хата, хоч я ще пам’ятаю понад пів сотні обійсть. На місці проведення фестивалю свого часу доцент Львівської «Політехніки» Роман Павлів з синами Дмитром та Ігорем спроєктували і виконали основні роботи зі спорудження пам’ятної стели героям, а згодом ми спорудили сцену і облаштували елементарну інфраструктуру…

Пан Роман також виголосив вступне слово про історію виникнення фестивалю та зробив короткий відеоогляд фестивальних заходів різних років. Поет, професор і громадський діяч Василь Мойсишин – голова Івано-Франківського осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка, окреслив значення творення живої пам’яті у часі сучасних українських реалій війни з російськими загарбниками. Пісенну пам’ять про героїчний чин борців за волю України творили композитор і виконавець Олександр Шевченко творами «Солдати» і «Кіборги», а також самобутній народний аматорський фольклорний колектив «Ровесниці» з Тишківців виконанням низки повстанських пісень та яскраві «Опришівські соловейки» з Івано-Франківського ліцею №6, які представили вокально-хореографічну композицію. Привітав учасників виїзної академії ректор ІФНТУНГ Ігор Чудик.

Насамкінець ведучий академії Р. Лопушанський попросив зголоситися тих присутніх у залі, хто хоч раз у своєму житті побував на хуторі Кулєби – майже ніхто не підняв рук. Це – знак, що виїзні академії національного духа не просто сьогодні на часі, а потрібні й актуальні щомиті – як повітря.

Редактор відділу соціальних розслідувань та комунікацій з читачами