Як «Галичина» анонсувала у випуску газети за 16 жовтня, у Вигоді відбулася прем’єра вистави «Любов варта всього» у постановці місцевого народного аматорського театру «Карпатська Німфа». Опісля колектив представив свій твір у Долині, а затим – і в залі Івано-Франківського академічного обласного театру ляльок імені Марійки Підгірянки.

Ідея вистави «Любов варта всього», як ми вже повідомляли, належить світлої пам’яті багаторічному керівникові Вигодського народного аматорського театру «Карпатська Німфа» Богдану Мельнику, авторка тексту твору і режисерка-постановниця – нинішня художня керівниця театру Галина Лицур-Щадей. Прем’єра відбулася за участі знаної артистки сцени і кіно Римми Зюбіної та за підтримки Українського культурного фонду і Третього армійського корпусу в рамках мистецького проєкту «Культура під час війни».

В основі сюжету вистави – п’ять реальних історій людей у війні, розказаних від імені людей, рідних для захисників, – матерів, дружин, сестер, дітей, наречених... Всі життєві історії, крім завершальної, як знаки сучасного гіркого українського сьогодення – мають трагічні фінали. «Любов варта всього» – це не патетична ейфорія-колисанка, а реальна і зболена правда. А назва твору – рядок із поезії Сергія Жадана – звучить у виставі, він наскрізним рефреном у виконанні Римми Зюбіної проходить крізь усе сценічне дійство.

До постановки залучено до трьох десятків акторів-аматорів – від людей похилого віку і до однорічної дівчинки Лії Лопух. А за жанром твір є прикладом інтерактивного театрального дійства – імерсивною виставою-перформансом, в якій межі між акторами і глядачами розмиті. На мій погляд, у цьому контексті використання порожніх рамок з піксельною військовою уніформою для означення українських героїв, які загинули на фронті, є вдалою знахідкою – так авторка сценічного твору символічно показує небесне і земне, засвіти і життя, потойбічне і реальне тощо. А імерсивність, хореографія, вокал і мистецтво світла підсилюють динаміку його сюжетної лінії.

Та все ж успіх вистави забезпечили як цікаве прочитання реальних людських історій війни письменницею та режисеркою Галиною Лицур-Щадей, так і талановита гра акторів «Карпатської Німфи» – Тетяни Гірної, Олександра Міщука, Руслана Куруса, Галини Курус, Анастасії Лопух, а також учасників аматорського театру-студії «Вертеп» Соломії Лицур, Романа Лицура, В’ячеслава Зизди, Олесі Паньків, Мар’яни Кравців, Іванки Симчич, Дмитра Шутки, Марти Проців, Дзвінки Лавної, Владислава Школки, виконавиці Гимну України Анастасії Димид...

– В Івано-Франківську я вже вдруге з великим задоволенням переглянула виставу «Любов варта всього», адже побувала на її прем’єрі ще у Вигоді, – каже волонтерка і директорка БО «Україна – мій дім» Ольга Гнатковська. – Я для себе зрозуміла, що на цю виставу, як на церковні реколекції, можна ходити щоразу і завжди переживати велику глибину любові, болю і надії водночас. Ці короткі есеї чи історії війни, що лягли в основу сценічного твору, глибокі і правдиві, як саме життя, як космос і нескінченність. Вистава триває всього одну годину, але за цей час глядач проживає спектр відчуттів, почуттів і роздумів.

Я щиро захоплююся авторкою твору і театральним колективом, адже відтворювати на сцені нашу сучасність дуже складно. А вони це зробили щиро, проникливо і без пафосу та фальші. Уклін всім тим, хто, на жаль, став героями історій війни. Дуже символічно, що у фінальній п’ятій історії мама таки дочекалася сина. Щиро бажаю всім матерям, татам, сестрам і братам, коханим, дітям і друзям ... – усім українцям – дочекатися переможного повернення з війни своїх рідних. На мій погляд, не можна таким виставам давати традиційну оцінку, щоб не зранити, не травмувати душі і не завдати болю рідним і близьким людям наших захисників, а водночас не замулити, а показати правду про ту реальність, яка сьогодні є. Бо «Любов варта всього» – це не просто театральний твір, а наша справжність, розмаїта, філігранна й делікатна. Треба йти і дивитися сценічний твір, можливо, щоб навіть поплакати під час вистави, якщо не можеш дозволити собі це зробити в житті, а треба бути сильною. Переглядом твору вигодського театрального колективу можна очистити себе від негативних емоцій…

Після того, як відійшов у засвіти яскравий керівник театру Богдан Мельник, який очолював колектив з 1978 року і зробив його відомим та впізнаваним не тільки на Прикарпатті, важко було надіятися на яскраве відродження «Карпатської Німфи». Тож щонайперше завдячую новопризначеній художній керівниці театру Галині Лицур-Щадей і драматичному колективу за мистецьку тяглість давніх театральних традицій Вигоди. Але постановкою вистави «Любов варта всього» театр показав, що зберіг високу планку своїх сценічних досягнень. І ті прикарпатці, котрі вже мали змогу оцінити роботу театрального колективу, на мій погляд, пережили потужні емоції – від скорботи і співпереживання до непохитної віри у перемогу України над російськими загарбниками.