Більшівцівська ОТГ у Галицькому районі, яку очолює Василь Саноцький, – одна із перших на Прикарпатті. Та все ж заступник голови Більшівцівської селищної ради ОТГ Віктор АТАМАНЮК вважає, що реформи децентралізації потрібно було починати значно швидше – з перших років становлення незалежності. Тому що вони змінюють українські села не лише інфраструктурно, а й народжують нову філософію громад, нове думання людей як господарів свого життя.

Власне, у грудні минає три роки відтоді, як у Більшівцівську ОТГ об’єдналися десять населених пунктів Галицького району: селище Більшівці, села Слобідка Більшівцівська, Кінашів, Курів, Нараївка, Кукільники, Загір’я Кукільницьке, Жалибори, Яблунів і Поділля. Загальна кількість населення в громадах на час об’єднання становила 6 480 осіб. Тож наша розмова з В. Атаманюком – це спроба не лише торкнутися того позитиву, який принесли реформи в життя сільських громад, а й проаналізувати рух дорогою змін на правах першопрохідців, в умовах незвіданості, а то й праці наосліп.

– Вікторе Дмитровичу, що змінилося в Більшівцях та навколишніх селах після об’єднання?

– До об’єднання ми йшли довго, бо громад багато, села невеличкі і у кожному свої сільради й інтереси. Довелося шукати спільні точки дотику. Але за три роки існування в нових умовах маємо як добрі досягнення, так і деякі проблеми. 2016 року ніхто достеменно не знав, як чинити і що таке децентралізація. Сьогодні бачимо, що реформування і утворення ОТГ згуртовує людей. Звісно, що «совок» як надія, що хтось щось дасть, ще остаточно не вивітрився з нашого суспільства. І змінити, зламати таку філософію за кілька років нелегко. Та крок за кроком ці стереотипи розвіюються. Люди вже свідомі, як організовуватися для спільних громадських справ, і стають активнішими та ініціативнішими. А добрі справи об’єднують людей.

Наш голова дуже переймається громадами. Він живе ОТГ. Вже зранечку може всі села об’їхати. Гляньте на майдан перед селищною радою – до утворення ОТГ тут був ліс, а нині завдяки спільним старанням – це окраса селища. Так, децентралізація вже стартувала. Є й проблеми. Але ми їх вирішуємо. Бо ж ніхто до нас не знав готових рецептів, як діяти. Гостро в ОТГ відчуваємо кадровий голод. Плануємо відкрити ЦНАП – потрібні фахівці. Всю інфраструктуру ми облаштували завдяки співпраці з міжнародними організаціями. Та й інші проєкти плануємо реалізувати разом з ними, зокрема бізнесові – у контексті щорічного фестивалю «Шкап’єри», який провадить Католицька церква для поклоніння Матері Божій. У децентралізації є майбутнє, хоч ніхто точно не знає, яким воно буде. Ми ж невеличка громада – може, буде укрупнення тощо? Важко передбачити. Села старіють. Люди виїжджають на заробітки. З шести тисяч населення приблизно лише до тисячі зайняті на виробництві чи в установах. Є у нас «чеські», «польські», «англійські» села…Трудову міграцію ще ніхто в світі не зупинив.

Кілька слів – про економічний розвиток. В ОТГ – понад півтори сотні юридичних і фізичних осіб-підприємців. Серед них найбільші – виробник м’яса ПЗКВ «Еліта», відоме на всю Україну ПРАТ «Більшівці–Риба», а також підприємство з фасування чаю, де працює до півсотні людей, та ін. Ці підприємства – основні платники до скарбниці нашої ОТГ. Наразі її бюджет становить 9,8 млн грн, наступного ж року зросте до 10 млн. А от три роки тому – до об’єднання – він становив лише 3 мільйони. Це не рахуючи коштів освітньої, медичної та інфраструктурної субвенцій. Цього року, наприклад, інфраструктурна субвенція для розвитку становила 1,6 млн, медична – до 4 мільйонів…

– Територія ОТГ – в зоні шкідливого впливу Бурштинської ТЕС. Чи платить станція екологічний податок?

– Так, щороку це 9 млн грн. Але ці кошти згідно із законодавством можна використовувати лише на екологічні справи – озеленення, укріплення берегів річок, при підтопленні чи затопленні, зміцнення місцевої дорожньої інфраструктури тощо. На мою думку, ці кошти повинні спрямовуватися на розвиток підприємств, їх модернізацію, щоб вони не шкодили людям своєю виробничою діяльністю. Адже екологія у селах нашої ОТГ проблемна. Поруч золовідвали Бурштинської ТЕС. Ніхто навіть не веде статистики ракових захворювань, бо вона страшна. Кожен другий може помирати від раку.

– Маєте якісь документальні докази цього?

– Наразі ні. Але така медична статистика й такі прогнози експертів. Це, без перебільшення, велика проблема. Ми заміри робили і на Бурштинській ТЕС, і на території громад… Правда, результатів ще не маємо.

– А загалом як вирішуєте питання медичного обслуговування жителів ОТГ?

– Ми одні з перших створили Центр первинної медико-санітарної допомоги. Була велика боротьба, були ризики. Але він існує вже рік. До речі, в Галичі лише триває процес створення. У кожному селі зберегли фельдшерсько-акушерські пункти, а в селищі працює четверо лікарів загальної практики сімейної медицини. Деклараціями в ОТГ охоплено майже 82 відсотки жителів. Також є лікарня – люди мають можливість лікуватися не в Галичі, а в Більшівцях. Проте з початком реформування вторинного рівня медики закладу шукатимуть собі, образно кажучи, місця під сонцем. Бо для вторинного рівня є інші вимоги й критерії. Але надіємося, що збережемо медзаклад.

Ще кілька слів про освіту. Цей сектор життєдіяльності громади в нас також був розбалансований. Майже у кожному селі була школа. Деякі – неукомплектовані. Але у травні цього року ми на сесії привели освітню мережу у відповідність. У селищі Більшівці створили ліцей. Є дві гімназії – у Кінашеві і Загір’ї. Також є ліцей і у Кінашеві, але в ньому наразі бракує учнів. Маємо опорну школу з наповнюваністю до 300 дітей, а чотири автобуси довозять школярів. Всі освітні заклади самодостатні і їм вистачає субвенції. Можуть бути, проте, проблеми з освітніми закладами у Жалиборах, Загір’ї і Кінашеві. Все залежатиме від кількості дітей. Але фінансова автономія спонукає керівництво тих закладів шукати самотужки шляхи вирішення проблем. Ми мали проблеми в Нараївці, де є філія, але вже першого ступеня. Відстань між селами допустима. Наприклад, до крайнього села Яблунева – 11 кілометрів, до Поділля – 14… Для нашої ОТГ навіть відстань до обласного центру не проблема – сполучення нормальне. Та основна проблема – дороги.

– Які саме?

– Обласного значення. Всі знають в області, що з такими дорогами є великі проблеми скрізь, а не лише в нас. Але ніхто не вирішує питання про їхню передачу на баланс ОТГ. Звісно, після проведення належного капітального ремонту їхніми теперішніми балансоутримувачами. Ми створили комунальне підприємство, придбали трактор для нього і пробуємо щось залагоджувати своїми силами. На території нашої ОТГ довжина доріг обласного значення сягає 45 км. Ми готові до участі в їхньому ремонті методом співфінансування. Так, цей процес нелегкий, але якщо його почати, то можна щось і зробити.

– Що ще плануєте звершити цього року?

– Завершуємо інфраструктурні проєкти. Цього року в нас їх було десять –ремонти ФАП, шкіл і т. ін. Ми щороку цілковито використовуємо інфраструктурну субвенцію. Наші села змінилися. Навіть виглядають інакше за три роки, що минули. Надіємося на співпрацю з програмою «Добре». У довшій перспективі маємо наміри заснувати молочний кооператив і т. ін. Звісно, хотіли би зробити більше, та на все фінансування не вистачає. Лише подумайте: собівартість кілометра дороги – від 6 до 12 млн! Це навіть не будівництво, а капітальний ремонт! Без державної допомоги не потягнемо. Але попри все наголошу: ідея децентралізації – то дуже круто.

– А якби довелося ще раз братися за створення ОТГ, чи почали би цю працю?

– Так, розпочав би. Звісно, вже не наосліп. Бо ми після створення ОТГ вже почуваємося господарями.