Якщо проаналізувати наслідки реформ з децентралізації на Івано-Франківщині, образно кажучи, без рожевих окулярів, то висновки будуть суперечливі, а то й контрастні. Без сумніву, зміни відбулися. Та чи на краще? Чи децентралізація оживила життя і розвиток громад? Живе спілкування з керівництвом ТГ та пересічними прикарпатцями дає можливість як мінімум не захвалювати реформаторів і не множити у суспільстві напускну ейфорію, а розсудливо аналізувати перебіг змін, вчитися на помилках і не сподіватися на готове меню дій.

Вигодська територіальна громада, яку вже пів року очолює новообраний голова Вигодської селищної ради Микола Мацалак, нині об’єднує одну селищну – Вигодську, і 17 сільських громад – Новоселиці, Пацикова, Кропивника, Нового Мізуня, Старого Мізуня, Новошина, Пшеничника, Вишкова, Максимівки, Ангелівки та Ілемні з Рожнятівщини. Серед основних контрастів цього прикарпатського регіону, на нашу думку, на тлі значного природного потенціалу найвиразніше проступають розбіжності між прагненням керівництва й людей – з одного боку, і фінансовим ресурсом для розвитку громад – з другого.

Забігаючи наперед, зазначу, що значна частка проблем, про які йтиметься у розмові із заступником голови Вигодської селищної ради територіальної громади Василем ФЕДІРКІВИМ, не нова. Проте їх ніхто не розв’язує, а натомість як багаторічне господарське «придане» лише передають від одних керівників до інших…

– Василю Васильовичу, свого часу – до обрання нового чільника громади – Ви вже працювали заступником селищного голови, тож, без сумніву, добре знаєте ті напрями її розвитку, на які нині керівництво ТГ звертає головну увагу?

– Наша найбільша проблема – дороги місцевого значення, які перебувають або на балансі Служби автомобільних доріг області, або ДП «Дороги Прикарпаття». Але щоб хоч якось забезпечити проїзд автотранспорту нашими селами, ми вимушені провадити гравійно-щебеневе підсипання тих доріг. Звичайно, тішимося, що нарешті розпочали дорожні роботи на автошляху «Долина – Хуст». Думаю, що завдяки цьому в наших гірських громадах після застою знову, як і десять років тому, оживе туризм, зокрема у селах Вишкові, Сеничеві, Максимівці. Адже туристична галузь – серед пріоритетних у нашій об’єднаній громаді. А також беремо активну участь в реалізації різноманітних проєктів. Наприклад, вже цього року втілюватимемо в життя проєкт «Болото Ширковець» у селі Новому Мізуні. Також взяли участь у проєктах «Лісові школи», на які з обласного бюджету виділили 550 тис. грн, «Єврорегіон Карпати» і т. ін. Для нас також велике значення має участь в обласному конкурсі проєктів місцевих громад тощо. Адже після об’єднання бюджет нашої громади навіть недостатнім не можна назвати – він надто малий. Тож своїми коштами не можемо закрити всі проблеми ТГ.

– Знаємо, що є добрі новини – цього року нарешті добудують загальноосвітній навчальний заклад у селі Вишкові?

– Так, першу чергу школи здали в експлуатацію ще 2010-го, і там навчаються діти. А до 1 вересня цього року здадуть в експлуатацію шкільну їдальню, спортивну залу та інші допоміжні об’єкти навчального закладу. Будівництво триває в рамках державної програми. З бюджету нашої громади для співфінансування передбачено 2,2 млн грн, а решта – з Держбюджету.

– Уточніть, будь ласка.

– Йдеться орієнтовно про понад 20 мільйонів гривень. Будівельні роботи тривають згідно з графіком. Вже змонтували протипожежну систему, майстри поклали кахельну плитку і т. д. Досі учні навчалися й у корпусі старої школи, і у приміщеннях збудованої понад десять років тому. До речі, Вишківська школа, у якій навчатимуться діти з двох гірських сіл – Вишкова і Сенечева, – розташована у найвищій точці регіону.

– А чи є якісь порухи у розв’язанні давньої проблеми Вигодського куща – дамб і берегоукріплень?

– Територією нашої громади протікають дві річки – Мізунка і Свіча і ще багато потічків, які під час повеней завдають великої шкоди. Частину проблеми вдалося розв’язати. Проте з Держбюджету виділили кошти тільки на два із шести-семи заявлених нами об’єктів: на берегоукріплення у Мізуні в урочищі «Сірки» надійшло 300 тис. грн і для зміцнення дамби у селищі Вигоді – півтора мільйона. Сьогодні навіть виходу не бачимо із ситуації, що склалася. Слава Богу, що після недавніх червневих злив не виникли нові проблеми і паводки не завдали шкоди домогосподарствам.

– Чи підраховували, які кошти потрібні, щоб проблему вичерпати?

– Для ліквідації наслідків паводку 2020 року потрібно щонайменше сім мільйонів гривень – і то лише на невідкладні роботи. Ми сподівалися на ті кошти з Держбюджету, але вони так і не надійшли. Також маємо чимало проблем із водовідведеннями і очищенням русел рік та потічків. Річки наносять шутри і роблять заплави, а відтак вириваються з берегів. А руслоочисні роботи, на жаль, заборонено. Тим часом, на мою думку, дозвіл на них посприяв би розв’язанню у громадах багатьох невідкладних господарських проблем, зокрема підсипання місцевих сільських доріг, які нині вкрай погані. Маємо й іншу перешкоду для господарювання – територія нашої громади вздовж і впоперек перехрещена лініями магістральних газопроводів, для яких санітарна зона – 350 м. Це означає, що будівництво на тих ділянках заборонено. Проте громада не одержує жодної компенсації. Навіть попри те, що це питання ми вже не раз порушували.

– Чи змінилася на краще ситуація після об’єднання громад?

– До об’єднання деякі громади – наприклад, Вигоди, Старого Мізуня чи Шевченкового та ін., мали хороші бюджети. Нині ж ситуація інша. Але слава Богу, що ми людей не звільняли, а фінансування на оплату праці вистачає. Проте коштів для розвитку громад нема. Подеколи допомагають нам народні депутати, підтримують депутати обласної ради. Ті ж громади, які об’єдналися у перші роки запровадження реформи децентралізації, як відомо, мали чимало різних фінансових стимуляторів – завдяки державним субвенціям до бюджетів громад надходили мільйони гривень. Нині ж тих субвенцій нема, зате відчутно побільшало повноважень, тобто обов’язків. Але, на жаль, ті повноваження не забезпечили фінансовими ресурсами.

– А що додає керівництву громади оптимізму в роботі за такої ситуації?

– Щонайперше – думка: а хто, крім нас? Ми, керівники, обрані людьми, тож повинні мотивувати жителів усіх сіл, об’єднаних у громаду, спільними зусиллями домагатися бажаного результату для всіх. Бо ніхто, крім нас, хто живе на території ТГ, не дбатиме про довкілля, належні дороги, про впорядкування населених пунктів, в яких живемо, і т. ін. І ми – керівники – мусимо домагатися ресурсу для економічного розвитку громад. Тільки такими спільними діями можемо забезпечити собі і своїм дітям належне майбутнє. Бо іншого шляху нема.

...Вигодський кущ колишнього Долинського району, який тепер називається Вигодською територіальною громадою, має унікальний і потужний, але належно не реалізований потенціал для туристично-рекреаційного розвитку. І серед основних причин такого застою – не відсутність чи неналежна якість цікавих туристичних атракцій і дивовиж, а головно – брак сучасної дорожньої інфраструктури, зокрема хоч якогось просвітку у розв’язанні проблеми стану місцевих сільських доріг. Без належного фінансового ресурсу, звісно, громади не зникнуть, але й не розвиватимуться належно, а лише животітимуть з дня на день.