8 вересня в нашій країні вдруге відзначили 75-ті роковини початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. Ці трагічні події відбувалася упродовж 1944-1951 років. Депортація українців із територій, на яких вони споконвіку проживали, де плекали свої традиції і мову, відбулася внаслідок укладеної між УРСР і Польським комітетом національного визволення Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі, а польських громадян - із території УРСР.
Акція, як цинічно вважала влада, повинна була бути добровільною, але зазнала спротиву. Тоді польська сторона вдалася до тиску: ліквідувала українські школи, утискала громадське життя, дискримінувала українців під час проведення аграрної реформи, наклала непосильні обов’язкові податки тощо.
Після цього українців почали виселяти насильно. Загалом лише у період 1944-1946 рр., за офіційними даними, на територію УРСР депортували 482,8 тис. осіб. Реальна кількість примусових вигнаних українців була більшою. Примусове виселення та утиски продовжувалися до 1951 року. Добровільне переселення» з «рівноцінним відшкодуванням майна» обернулося колгоспним рабством, голодом та злиднями, роками принижень та поневірянь без права повернення на рідні землі».
У столиці України до цієї сумної дати відбулася низка пам’ятних заходів. Мітинг-реквієм та молебень, круглий стіл «Відновлення національної пам’яті про злочин тотального виселення українців–автохтонів з історичних земель», виставка «ВИГНАННЯ».
А 9 вересня відзначення завершиться театралізованим дійством «Вигнані з Раю». На сцені національного театру ім. Івана Франка актори Івано-Франківського театру зіграють драму з елементами реконструкції історичних подій, де переплелися пісні лемків, перлини їхньої творчості, традиції, гумор та реальні драматичні історії виселених родин (автор сценарію – Таїсія Люта). Ініціаторка проєкту «Вигнані з раю» заслужена артистка України Галина Баранкевич і режисер народний артист України Ростислав Держипільський вклали у цю працю весь свій талант і любов до рідної землі. Його було презентовано п’ять років тому, драму-концерт вже бачили в кількох містах України. Ще 2015 року Галина Баранкевич, справжня лемкиня, записала альбом народних пісень лемків, куди увійшло 14 композицій.
«…Особисто для мене ця праця - данина великої шани й поваги всім тим, хто застав і пережив страшні часи виселення. Моя лемківська родина, що спершу була вивезена товарняком на Луганщину, а вже потім — на Західну Україну, попри все зуміла зберегти сімейні цінності, традиції та особливе відчуття гумору», - розповідає артистка.
А 6 вересня до ВР України за номером 235 подано Законопроєкт про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою. Законопроєктом пропонується передбачити в якості засобу компенсації збитків, завданих депортованим особам, щорічну разову матеріальну допомогу. Крім цього на депортованих осіб мали б бути пошиені пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як для учасників війни, а на членів сімей депортованих осіб – пільги, передбачені зазначеним Законом для членів сімей учасників війни.
Бо Конституційний Трибунал Речі Посполитої ще 19 грудня 2002 визнав, а Європейський суд з прав людини 22 червня 2004 року підтвердив, що угода від 09 вересня 1944 року «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» не мала жодних правових підстав для її підписання, а дії, пов’язані з виконанням її умов з примусової евакуації, є незаконними, цитує ініціатора законопрєкту сайт «Волинські новини».
У польському законі від 08 липня 2005 року, що регулює відносини між державою та громадянами, примусово переселеними на підставі згаданої угоди, вживається термін «вигнання», що додатково підтверджує, що ці події вважаються депортацією.
Фото з відкритих джерел.
