Відверто – про відверте, або Миті зачарування поезією Наталії Баницької

Завдяки старанням Івано-Франківського міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом» на чолі з поетесою Лесею Геник у світлиці «Галичини» відбулася презентація дебютної поетичної збірки авторки з міста Івано-Франківська Наталії Баницької «Мить відвертості».

: Наталія Баницька під час презентації своєї дебютної поетичної збірки у «Галичині»

Уже давно я так захоплено нікого не хвалив! Тож переконаний, що ті шанувальники поезії, які візьмуть до рук книжку «Мить відвертості» – творчого первістка авторки, мають добрий смак і не помиляться з вибором поетичного чтива. Бо вихід у світ цієї збірки засвідчив, що у літературному просторі Прикарпаття з’явилася талановита і цікава поетеса. Адже у книжці є те, що й має бути у поетичній збірці – без послаблень через творчі первомости – власне поезія. Та попри те, що авторка не один рік бере участь у творчих майстернях поетклубу «Об’єднані словом», майданчиком для якого є світлиця «Галичини», для мене поетеса Наталія Баницька – відкриття, а її твори – зачарування, та найголовніше – не запізнілі.

Я колись повернусь…

Не чекатимеш… якось під вечір…

А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…

Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…

Ти усе ще збираєш

В зіницях зелених очей

Сто питань… сто світів…

Не читай… не розпитуй… не треба…

Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…

У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…

Як торкнешся – віддам!

В найчорнішу… в найглибшу з ночей

У збірці поезій представлені два розділи – «Мить відвертості» і «Готика Карпат». Вони органічно поєднані. На наш погляд, саме вербальна та іменна парцеляції, інтонаційні розмежування та асоціативні ряди натяків – щось ніби недомовлене, надірване і приховане – створюють емоційну палітру справжньої, а не напускної почуттєвої відвертості у творах Наталії Баницької. Я б означив такі прийоми своєрідним внутрішнім кодом творів авторки, які хочеться читати і перечитувати, цитувати і цитувати, проте здивуваннями від яких не можна втомитися. Її поезії надзвичайно делікатні, як передчуття любові, як миті відвертості, які не хочеться відпускати.

Лексична палітра поетичних мазків така свіжа, що нею хочеться смакувати: «мить відвертості стікає по стінках водостічної труби», «падає небо, виходжу за контури скель і туманом лягаю на карти прадавнього міста», «знімаєш з хреста мене… кожен десятий раз», «як сонячні коні востаннє підуть під укіс», «пригуби мою віру і мить зупини між світами», «спалюй мене на багаттях жертовних заклань і відкривай у мені двадцять сьоме небо», «і сон-трава зітхне в степу від сліз», «світанки зніматимуть втому х тендітних пліч», «солодкий мед омріяної згуби», «зелений птах з дзеркальними очима сканує душу», «черства скоринка бабиного літа», «гусне лід на перестінках сонячного раю» і т.д. Це метафоричне намисто, яке в поезіях Наталії Баницької виграє неочікуваними гранями, у збірці «Мить відвертості» можна донизувати самобутніми поетичними разками.

Було б замало сказати, що її збірка поезій «Мить відвертості» виважена, ця книжка – виношена, виколисана. Перші спроби публічно поділитися своєю творчістю відбулися у часі майстерень поетклубу «Об’єднані словом». А відтак поетеса яскраво засвітилася як лауреат першого, а відтак і переможець другого Всеукраїнського фестивалю любовної лірики і авторської пісні про кохання «Мовою серця» в Івано-Франківську.

Наталія Баницька, інженер-технолог за фахом, відверто зізналася, що творити поезію почала недавно – поштовхом до творчості стали події Революції гідності, вплив яких порівнює з «електрошоком».

Під час презентації у своєму виступі поетичну збірку високо оцінив відомий письменник Петро Кухарчук з міста Житомира. А також знані прикарпатські письменники. Зокрема Ольга Деркачова означила поезію Наталії Баницької «красивим словом і поєднанням рим», «гарними віршами». А Іван Гаврилович назвав збірку «Мить відвертості» «вартісною» і пожалкував, що через недбалість чи байдужість керівництва обласного осередку Національної спілки письменників України чимало талановитих і самобутніх авторів-прикарпатців таких, як Наталія Баницька, незаслужено залишаються на узбіччі НСПУ.

Заступник головного редактора газети "Галичина"