Сьогодні, 3 червня, набуває чинності фінальний текст нової редакції українського правопису. Затверджену рішенням уряду України 22 травня цього року нову версію правопису опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки та Національної академії наук. (Попередня версія була затверджена ще 1992 р.)

Від моменту публікації в Україні почнуть застосовувати норми і правила нової редакції правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема, в офіційно-діловому стилі мови. Передбачено і перехідний період для нововведення, а написання творчих робіт вступниками до вишів за старими нормами цього року не вважатимуть помилкою.

Нову редакцію фахівці розробляли впродовж трьох років. Вона містить зміни, що стосуються правил написання деяких українських слів та слів іншомовного походження.

Чому ж правопис знову змінили? Кабмін затвердив новий правопис саме зараз не випадково. Сто років тому (17 травня 1919 р.) Українська академія наук прийняла «Головні правила українського правопису». Це був перший в історії України офіційний загальнодержавний правопис. Щоб упорядкувати правила мови, 1927 року скликали Всеукраїнську конференцію з правопису в Харкові. Над проектом кілька років працювали лінгвісти з Наддніпрянщини і західноукраїнських земель. А у вересні 1928-го нарком освіти УРСР Микола Скрипник затвердив цей правопис. Згодом радянська влада оголосила його націоналістичним і за вказівкою з Москви до української мови внесли суттєві зміни, щоб наблизити її до російської. Миколу Скрипника звільнили і почали переслідувати, через що він покінчив життя самогубством.

Репресований «харківський» правопис тривалий час залишався чинним на західноукраїнських землях і використовувався діаспорою. Лише з отриманням незалежності Україна повернула деякі норми: букву ґ, що була заборонена в радянські часи, і кличний відмінок.

2015 року Кабінет міністрів створив Українську національну комісію з питань правопису. І торік, 2018 року, мовознавці запропонували новий проект. Зокрема, він повертає низку особливостей «харківського» правопису, відновлення яких характерне для мови і має підстави. Але більшість норм все ж залишаться в історії: наприклад, мовознавці навіть не обговорювали відновлення написання таких слів як «лямпа», «клясичний» і інші. Також не пройшла початкова буква -и- в написанні таких слів як «индик» (слово це широко обговорювалося в соцмережах, але написання його залишається звичним – «індик»), «инший», «инакше».

Отже, 22 травня Кабінет міністрів затвердив новий правопис, і нову його версію вже опубліковано.

Приклади написання по-новому деяких слів:

Ось деякі з них:

• Раніше слово «священик» було винятком і писалося з однією «н», тепер його підпорядкували загальному правилу подвоєння приголосних у разі збігу кореня або основи -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я). Тепер воно пишеться «священник» (як і в слові «письменник»).
• Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-. Та слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-. Наприклад, слова «віце-прем’єр», «екс-президент», «міні-сукня», «веб-сайт» — тепер пишуться разом - «віцепрем’єр», «експрезидент», «мінісукня», «вебсайт», «унтерофіцер» і т. п.
• Прикметникове закінчення російських прізвищ «-ой» пропонують передавати через «-ий»: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй. Виняток: Лев Толстой.
• «Пів» у значенні половина тепер з іменниками пишеться окремо, крім випадків, коли йдеться про цілісне поняття: «пів яблука», «пів Києва», «пів України», «пів світу», але «півострів», «півкуля», півмісяць».
• Слово «золото-валютний» тепер пишеться через дефіс (раніше було разом).
• Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними -н- та -р- мають варіанти з голосним -и- відповідно до вимови: «ірій» (ирій, вирій), «ірод» (ирод). Пишемо -и- на початку окремих вигуків (ич!), частки (ич який хитрий), дієслова «икати» і похідного від нього іменника «икання». І на початку слова вживаємо в деяких іменах власних, що походять з тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах: «ийбен», «ир», «ич-оба», «Кім Чен Ин». А слова «індик», «інший», «інакше», як і раніше, пишуться через -і-.
• У художніх текстах іменники на -ть, -нь, -сь «гідність», «незалежність», «радість», «смерть», «честь», «хоробрість» після приголосного, а також слова на -в - «кров», «любов», «осінь», «сіль», «Русь», «Білорусь» можуть набувати, як варіант, закінчення -и: «гідности», «незалежности», «радости», «смерти», «чести», «хоробрости», «крови», «любови», «осени», «соли», «Руси», «Білоруси».
• Складені назви інформаційних агентств писатимуться з великої літери (крім родової назви) і без лапок: агентство Українські Національні Новини, агентство Франс Пресс, агентство Інтерфакс-Азербайджан.
• Фонетично близькі до -h- звуки - «Хінді» та «Хельсинки» - тепер передаємо літерою -г-: «Гінді» та «Гельсинки».
• У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука -g- двома способами: буквою г (Васко да Гама, Вергілій, Габсбург, Гарсія, Гегель, Георг, Гете, Грегуар, Гонгадзе, Гулівер) і шляхом імітації іншомовного [g] – буквою ґ (Васко да Ґама, Верґілій, Габсбурґ, Ґарсія, Геґель, Ґеорґ, Ґете, Ґреґуар, Ґонґадзе, Ґулівер і т.ін.).
• Буквосполучення -th- у словах грецького походження передається варіативно: «Марфа» і «Марта», «Афіни» та «Атени», «міфологія» і «мітологія», «кафедра» і «катедра» і т. д. Раніше зазвичай вживали -ф-.
• Фемінітиви можна утворювати суфіксами -К-, -ИЦ-(Я), -ИН-(Я), -ЕС - наприклад, «директорка», «верстальниця», «плавчиня», «дияконеса» і т. п.
• Слова «проекція» та «проект» потрібно писати через -є- - «проєкція» та «проєкт», адже вони творяться так само як «ін’єкція», «траєкторія», «об’єкт» та інші слова з латинським коренем -ject-..
• Спрощено написання звукосполучень -йє-, -йя-, -йї-, -йю-. Тепер це літери «є», «я», «ї», «ю» у всіх випадках: «Савоя» замість «Савойя», «фоє» замість «фойє» та ін.
• Деякі слова писатимуться в двох варіантах:

аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна

кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, міфологія, мітологія, Борисфен і Бористен

ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си

Гете і Ґете, Гулліве́р і Ґуллівер, Вергілій і Верґілій

• Назви виробничих марок машин, приладів і т. ін. беруться у лапки і пишуться з великої літери: літак «Руслан», автомобіль «Вольво», екскаватор «Амкодор», автобус «Богдан», трактор «Слобожанець». Але назви самих цих виробів (крім назв, що збігаються з власними назвами), беруться в лапки і пишуться з малої букви: «запорожець», «фольксваген» (автомобілі), «боїнг» (літак), «панасонік» (магнітофон), але: «Тесла», «Таврія» (від власних назв). Винятки: «жигулі», «мерседес».У побутовому вживанні назви засобів пересування можуть вживатися без лапок: приїхали на запорожці; каталися на мерседесі.
• Географічні назви, що починаються зі Східно-, Західно-, Північно-, Південно-, Центрально-, пишуться з великої літери (обидва слова) і через дефіс: «Східно-Китайське море» (раніше Східнокитайське), «Південно-Західна залізниця», «Західно-Казахстанська область».
• Посади державних осіб - наприклад, президент, прем’єр-міністр, посол і т. д. - писатимуться з великої літери лише в офіційних документах. В інших випадках - з малої.
• Зазнав змін і правопис іншомовних прізвищ. Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо однією українською буквою «к» (тобто без подвоєння приголосних -кк-): Ді́кенс (а не Діккенс), Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.