Нещодавно в історії Брошнев-Осадської громади стався такий прецедент. 15 жовтня вперше в історії селища відомий громадський діяч і правдошукач Василь Твардовський письмово звернувся до голови Брошнів-Осадської селищної ради Тараса Манорика із заявою, в якій просив визначити дату відкриття його авторської фотовиставки «Спинися, мить – ти прекрасна». Що ж призвело до такого вимушеного кроку з його боку?

Насамперед парадокс у тому, що відкриття такої експозиції було ще рік тому погоджено в розмові з керівником громади, ба селищна рада навіть наперед профінансувала цей захід. На виготовлення понад пів сотні світлин для експозиції фотомайстра виділили до 25 тисяч гривень. Всі фотографії зроблено спеціально для презентації і за найсучаснішими технологіями. Стрижнева тема тих експонатів – Брошнів-Осада у подіях і людях. Відкриття виставки і презентацію ювілейного авторського фотоальбому В. Твардовського з життя селища планували на 9 червня 2025 року – на християнське свято Богоявлення – у приміщенні Народного дому. Всі деталі сценарію мистецького дійства було погоджено. Більше того – на вулицях Брошнева-Осади афіші повідомляли брошнівчан про дату, годину і місце відкриття фотовиставки. Але захід так і не відбувся.

Що ж сталося? Такі наміри у селищі завжди підтримували і заохочували всі попередні чільники селищної ради. А цього разу ні означеного дня, ні під час святкування річниці Незалежності України, а також днів селища, фотографа, художника влада громади так і не спромоглася надати панові Василеві дозвіл на організацію своєї ювілейної фотовиставки.

Ми дослідили цю ситуацію і констатуємо, що такі дії селищної влади – приховане блокування обумовленого наперед публічного мистецького заходу – не випадковість. І їх аж ніяк не можна виправдати форс-мажорними обставинами через війну в Україні. Бо то насправді чиновницька помста, недобрий знак нищення громадських вольностей, прояв адміністративної цензури у сфері культури та зневага до свободи слова.

А сталось ось що. 6 червня, після того, як пан Василь на вимогу адміністрації селищної ради подав списки осіб, запрошених на відкриття фотовиставки, її керівник несподівано видав розпорядження про заборону у громаді всіх культурно-масових заходів «до стабілізації ситуації» в Україні, викликаної війною.

Відтак, у вересні, й комісія селищної ради з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій заборонила всі культурно-масові дійства у громаді. До речі, ми прослідкували, що до такого вдалися наразі лише в одній-єдиній громаді на Прикарпатті – у Брошнів-Осадській. Як казав мій дід, страх часто забирає й розум. Та ми зְ’ясували, повторимо, що не від страху перед можливою небезпекою ворожих прильотів селищний голова вдався до заборон, а через те, що у списку запрошених гостей на відкриття фотовиставки були зазначені не угодні для Тараса Манорика особи з оточення його попередника. Причому, як мовлять, у перших рядах. Натомість прізвища чинних керівників селищної ради автор без жодного злого умислу зазначив наприкінці списку – мовляв, селищна рада фінансувала виготовлення світлин, то й без того в часі відкриття фотовиставки її керівництво гратиме першу скрипку і матиме публічну вдячність від винуватця торжества. Але не так сталося, як гадалося, – чиновницька гординя теперішніх можновладців селища таки подужала розум і гідність. Бо ж прізвище Тараса Манорика, як згодом дали зрозуміти В. Твардовському прислужники влади, він мав зазначити першим.

Втім, пан Василь переконаний, що до таких дій голови селищної ради спричинилась і публікації у соціальних мережах його резонансного посту «Церковний бізнес», а відтак і статті «Бізнес на смерті» у газеті «Галичина» – про нечесну конкуренцію у наданні ритуальних послуг підприємців задля збагачення і наживи на людському горі та захмарні апетити церковників під час душпастирських послуг із відспівування померлих у Брошневі-Осаді. Адже голова селищної ради, попри присутність у селищі двох конфесій – УГКЦ і ПЦУ та законодавчі обмеження з метою недопущення міжконфесійних непорозумінь, нібито очолює церковний актив місцевої церкви Вознесіння Господнього УГКЦ. Звісно, це наразі не підтверджена інформація – на запит з цього приводу до церковного пароха о. Володимира Майки ми не одержали відповіді.

Можна також стверджувати, що корені прихованого запровадження вибіркової адміністративної цензури щодо фотовиставки В. Твардовського слід шукати й серед причин розпуску створеної торік громадської ради при голові селищної ради, яку очолив Богдан Попіна, а обов’язки її секретаря виконував пан Василь і яка стала не лояльною до влади у Брошневі-Осаді. Саме у 2024–2025 рр. у газеті «Галичина» і на сторінці «Брошнів-Осадська спільнота» у фейсбуці, який адмініструє В. Твардовський, побачили світ журналістські матеріали викривального характеру з його коментарями та світлинами-ілюстраціями – про маніпуляції чільника селища навколо неугодної громадської ради, заборону громадським активістам провести підсумкові збори у Народному домі, занедбаний і дикий ринок у селищі, каламутне будівництво торговельних павільйонів на території місцевого ринку, безгосподарність і недолуге керівництво селищної влади в забезпеченні жителям деяких вулиць Брошнева-Осади доступу до інфраструктури, жахливий стан залізничного зупиночного пункту і громадських убиралень, незадовільну роботу КП «Брошнів-Інвест»...

На нашу думку, саме несприйняття критики і нестримні амбіції спонукали голову селищної ради до помсти за те шляхом блокування відкриття фотовиставки Василя Твардовського у Народному домі. Якщо говорити просто і без натяків, то у діях Тараса Манорика вбачаю свідомий переступ законодавства про свободу слова і наміри пригнітити діяльність активістів громади.

Принагідно поінформую, що посаду заступниці селищного голови Брошнева-Осади з питань діяльності виконавчих органів обіймає Інна Кудла, а головна спеціалістка відділу освіти, культури, молоді та спорту – Ірина Курташ. Та безпосередньо опікується культурним розвоєм громади начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Роман Шлапак – чиновник, який свого часу очолював КП «Брошнів-Інвест» і діяльність якого на цій посаді не раз критикувала громадська рада, поки не домоглася усунення його з посади.

Наше журналістське розслідування дає привід стверджувати, що голова Брошнів-Осадської селищної ради територіальної громади Тарас Манорик для аргументації жителям селища своїх рішень активно використовує керівне гасло «війна спише все». В рішеннях про заборону масових заходів місцевий самоврядець опирається на зручну і популярну в сучасних українських реаліях серед чиновників-нездар відмовку – загрозу небезпеки через війну. Проте такі його адміністративні заборони вибіркові – вони не стали перешкодою, наприклад, для проведення багатьох культурно-масових заходів у Брошневі-Осаді та щоденних церковних богослужінь…

Словом, уже майже пів року п’ять десятків світлин В. Твардовського лежать в одному із приміщень Народного дому. Відкриття ювілейної експозиції так і не дочекалися поціновувачі таланту пана Василя. Не дочекалась її і його мати, котра відійшла у засвіти понад три місяці тому. Хоча, повторюю, бюджетні кошти селищної ради, виділені на підготовку фотографій до експонування, освоїли. І це таке «ефективне» використання фінансів громади? Ні, то звичайне чиновницьке марнотратство людської праці.

А тим часом Тарас Манорик дав таку відповідь на запит Василя Твардовського: «Для об’єктивного розгляду Вашого звернення від 15.10. 2025 просимо надати копії документів, які підтверджують попередні домовленості про проведення фотовиставки». Отакої!..

Але маємо документальне підтвердження, що ще 19 листопада 2024 року голова селищної ради та його заступниця Інна Кудла у приміщені сесійної зали селищної ради відбирали фотографії (цей момент зафіксовано на ілюстрації до цього тексту), запропоновані їхнім автором для експозиції, запланованої на відкриття в часі Великодніх свят 2025 року. А ще є жителі селища, які за потреби готові підтвердити, що маневри навколо фотовиставки – то покарання Василеві Твардовському за його інакодумство. Такі управлінські рішення Тараса Манорика, на наше переконання, роз’єднують селищну спільноту і провокують соціальну напругу у громаді.