21 рік тому з ініціативи колишнього голови Івано-Франківської обласної держадміністрації Михайла Вишиванюка в Коломиї розпочали масштабні роботи з реконструкції міста. Власне, з реалізації цього проекту – оновлення Коломиї – розпочалася підготовка до ювілейного 10-го Гуцульського фестивалю у столиці Покуття…

Час летить невпинно, стираючи слова, сліди, людей. Але є речі, які не підлягають забуттю. Маємо пам’ятати великі справи великих людей як орієнтир, який не дасть загубитись ні в просторі, ні в часі. Без перебільшення, за всю свою історію Коломия, яку називають воротами Гуцульщини, не бачила такого розмаху будівельних робіт, як 2000-го. Кажуть, що навіть до приїзду австрійського імператора Франца-Йосифа нічого такого в місті не робили. Згадаймо, як усе було…

Ще в жовтні 1999-го голови Івано-Франківських облдержадміністрації Михайло Вишиванюк і обласної ради Зіновій Митник за участю народного депутата України від Коломийського виборчого округу Василя Ткачука провели нараду з керівниками підприємств, установ і організацій Коломийщини, депутатами Коломийської міської ради, на якій обговорили підготовку міста до Десятого Міжнародного гуцульського фольклорно-етнографічного фестивалю. Визначили фронт робіт, який необхідно здійснити, щоб надати Коломиї європейського вигляду, відтворити наше місто як справжню перлину Гуцульщини і Покуття.

«А тепер ми будемо це все палити!» – заявив Михайло Вишиванюк на нараді з архітекторами, глянувши на стос проектів реконструкції фасадів, складених на сцені драмтеатру, пригадує Віктор Корчинський, тодішній голова міста, і додає: «Те, що фахівці не бували в європейських країнах, унеможливлювало розробку сучасних проектів, саме тому було прийнято безпрецедентне рішення …». Для тих, хто хотів би, та не знає, як працювати у стилі «євро», голова ОДА організував (для голів РДА, міських голів, архітекторів) екскурсію до Відня – повчитись сучасних технологій, ознайомитись із естетикою оформлення фасадів історичних будівель.

29 березня 2000 року було знято перший шифер з даху і почалася епопея реконструкції Коломиї під євростандарт. У Коломиї відбулось виїзне засідання колегії Івано-Франківської облдержадміністрації, де голова ОДА Михайло Вишиванюк поставив на порядок денний підготовку до Міжнародного гуцульського фольклорно-етнографічного фестивалю. У рамках вересневого дійства планувалось чимало культурно-мистецьких заходів, очікувались тисячі гостей, тож було вирішено перетворити Коломию на справді писанкову. Тоді це було справжнє велике будівництво, Коломия перетворилась на великий будівельний майданчик. За словами старожилів, більш як 70 років не ремонтувалися фасади будинків, особливо в середмісті, не було капітальних ремонтів будівель соціально-культурного призначення, житлових будинків. Обвалювались карнизи, балкони, підвали будинків часто були затоплені (частково – через вихід з ладу дренажних систем, збудованих ще за часів Австрії, частково – через прогнилі водопровідні мережі, вік яких сягав півстоліття). У катастрофічному стані були газопроводи. Енергопостачання об’єктів центральної частини міста здійснювалося по мережах, прокладених ще 1900 року. Як зауважив під час колегії ОДА М. Вишиванюк, якби тоді не взялися за центр Коломиї, то наступного року вже не було би за що братися.

Обсяги робіт вражали: було проведено ремонт фасадів 297 будівель, замінено 60 тисяч квадратних метрів дахів, проведено капітальний ремонт 20 км вулиць, 25 тисяч квадратних метрів тротуарів, реставровано три тисячі квадратних метрів бруківки та 10 тисяч квадратних метрів площ, відрегульовано русла трьох коломийських річок та оновлено їхні дамби; реставраційно-ремонтні роботи велися на 12 об’єктах-пам’ятках архітектури (Народний дім, музей Гуцульщини й Покуття, школи № 1 і № 9, ратуша, будинок школяра, гімназія та ін.); реставрували площі Відродження і Шевченка; капітально відремонтовано дорожнє покриття на площі Ринок, вулицях Пекарській, частині Театральної, Валовій, Мухи, Грушевського, майдан перед кафе «Червона калина» (нині – вхід у молочний павільйон); впорядкували парки і сквери; реставрували інженерні мережі: телефонні, радіо, газо- й водопостачання, каналізаційні.

У травні на об’єктах міста працювало 35 підрядників і 800 працівників. До 25 травня планували завершити прокладання нових електро-, газо-, телефонних мереж, а до 18 серпня – всі роботи у місті. Станом на початок серпня у Коломиї працювало вже понад сто організацій з 12 районів і міст області, до робіт було залучено понад 1150 будівельників.

Рівно шість місяців Коломия жила в риштуваннях, канавах, інших будівельних незручностях. У центральній частині міста замінено 4,8 кілометра трубопроводів газових мереж, реконструйовано майже шість кілометрів лінійно-кабельних мереж і споруд зв’язку, проведено заміну труб тепломереж із застосуванням новітніх технологій, замінено 110 вводів водопроводу. Реконструйовано автостанцію, залізничний вокзал, привокзальну територію. Реконструкції зазнали також 225 житлових будинків, нежитлових приміщень і пам’яток архітектури, площі Шевченка і Відродження, укладено плитку на тротуарах вулиць Грушевського, Театральна, Франка, перекладено бруківку на Театральній і Франка, частково – на Відродження. У середмісті встановлено сучасні вуличні ліхтарі. Капітально відремонтовано дороги і тротуари вулиць Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Степана Бандери, проспект Гетьмана Мазепи (близько 10 км), зроблено вибірковий ремонт близько 15 км вулиць міста, на них змонтовано п’ять сучасних зупинок, відремонтовано старі.

Звичайно ж найбільшим подарунком місту стало будівництво Музею писанкового розпису – родзинки, завдяки якій Коломия стала відомою у всьому світі і у звичний рік нас відвідує понад мільйон туристів. Музей постав за рекордних 90 днів – від ідеї до відкриття. «Увечері на столі у мене залишився стояти скляний прототип майбутнього музею писанки, схожий на писанку із вітражу, який приніс мені того дня пан Блащук, – пригадує Віктор Корчинський. – Це була середина червня 2000, залишалося менше трьох місяців до проведення фестивалю. Коли ввечері на звичну вечірню нараду приїхав Михайло Вишиванюк і побачив той прототип, він швидко і без вагань прийняв рішення: саме це потрібно місту Коломия. Одразу ж на цій нараді він це оголосив присутнім і дав завдання головному архітектору Івано-Франківської філії проектного інституту «ДІПРОМІСТО» Ігорю Шумину розробити проєктні пропозиції і документацію для спорудження музею. Звичайно, ідея втілення нестандартного будівництва в екстремально короткий строк викликала скептицизм та острах у всіх присутніх. Було дуже-дуже складно, але всі перешкоди було подолано, а те, що наше місто отримало найбільшу в світі писанку – заслуга Вишиванюка. Варто також відмітити значну роль усіх проектантів, інженерів-будівельників, а також головного архітектора проекту Ігоря Шумина та Директора Івано-Франківського домобудівного комбінату Олександра Лучка…»

Іншою проблемою була відсутність сучасного готелю, де місто могло б прийняти плеяду високопоставлених гостей – у переліку тих, які підтвердили свою участь були Президент України Леонід Кучма, голова Верховної Ради України Іван Плющ, віце-прем’єр-міністр Микола Жулинський, глава Адміністрації Президента Володимир Литвин та інші. В рекордно короткі терміни агрофірма «Прут» (почесний голова правління – Герой України, Герой Соціалістичної Праці Василь Ткачук, виконавчий директор – Михайло Андрійчук) своїм коштом звела ошатну споруду готельно-торговельного комплексу «Писанка», яка стала ще однією окрасою середмістя в Коломиї. І вже за тиждень до початку гуцульського фестивалю новозбудований об’єкт відкрив та освятив єпископ Коломийський і Косівський УПЦ КП Іоанн.

Скрупульозно працювали над реставрацією фасадів будівель історичного центру. Рельєфи, декоративні маски, гірлянди, орнаментні розетки, по-мистецьки вибудувані карнизи – майже все доводилось заново відливати через крайню понищеність. Часто художня ліпнина була покрита багатошаровою штукатуркою, майстри змушені були відчищати її до першооснови.

Ремонтні роботи на коломийському вокзалі велись широким фронтом як зовні, так і всередині – силами колійовців, коштами відомства та під особистим керівництвом Георгія Кірпи. Розширили платформи, замінили три колії, замість дерев’яної облаштували залізобетонну основу. Касові зали розширили, надали їм модерного вигляду. Відремонтували фасад вокзалу. Вздовж колії встановили нову огорожу. Сучасного вигляду набула й привокзальна площа – завдяки муніципалітету.

Від шостого червня до шостого липня у Коломиї тривав Український симпозіум скульпторів «Тіні забутих предків». Дванадцятеро скульпторів з різних регіонів і міст України тоді створили камінні обереги Коломиї: коломияни Василь Андрушко, Сергій Зінець, Віктор Новицький, гості Святослав Вірста, Юрій Мисько, Ярослав Мисько, Богдан Фреїв, Іван Самборський, Олексій Альошкін, Людмила Сафо, Іван Базак, Михайло Петрух. Як наголосив під час закриття симпозіуму голова ОДА Михайло Вишиванюк, рукотворне камінне диво – скульптури – зостанеться на віки. Ідейником та організатором цього дійства виступала Наталія Войцехівська (лікар-кардіолог), а його меценатами стали: Президент України Леонід Кучма, Роман Бортейчук, Михайло Вишиванюк, Богдан Гдичинський, Михайло Костюк, Михайло Негрич, Ігор Слюзар, Тарас Яворський.

Зроблено чимало і в досить стислі терміни. Віддаючи належне всім хто долучився, варто віддати шану й організаторській і координаційній ролі голови ОДА Михайла Вишиванюка та його команди, голови облради Зіновія Митника, міського голови Віктора Корчинського. Непросто було узгодити дії всіх, і знайти фінансування у посткризовий 1999 рік. Але очі боялись, а руки робили – розбудована Коломия на той час стала містом з європейським обличчям. А до фінансування «великого будівництва» було залучено не тільки багато коломийських меценатів, а й усю Івано-Франківську область та кошти державного бюджету України.

…Під час урочистого відкриття ювілейного Десятого гуцульського фестивалю голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк у зверненні до присутніх зазначив: «Ми усі стали співтворцями великої історичної події – розбудови і модернізації Коломиї». Одразу після фестивалю місто над Прутом відвідували численні делегації з усієї України – подивитись, як у стислі терміни можна надати місту європейського вигляду.

«Велика реконструкція Коломиї» розпочалася після економічної кризи 1998 року. Масштаб мислення, управлінський талант і здатність брати на себе відповідальність у складні часи – це те, що потрібне нам і сьогодні, в часи коронавірусної кризи. А ще – любов до Коломиї. Чи зможе хтось повторити зроблене?