Івано-Франківська громадська рада з контролю за використанням коштів на експлуатацію, капітальний і поточний ремонти доріг б’є на сполох і з приводу занепокоєння жителів нашого міста незадовільним екологічним і санітарним станом обласного центру. Одним із основних забруднювачів міського середовища проживання (разом із автомобільним і залізничним транспортом) «є житловий фонд, підприємства, організації міста, які непродумано і безсистемно переведено з централізованого теплопостачання на локальне з використанням різних типів газового обладнання», – йдеться у зверненні Громадської ради на ім’я першого заступника голови комітету Верховної ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, народного депутата Олексія Кучеренка. І ось про що мовиться далі в листі, який підписали голова Громадської ради Михайло Панчишин та її активісти Ігор Лапінський, Степан Тимошів, Василь Рущак, Ярослав Попович і виклад якого пропонуємо увазі читачів.
Мало того, що сучасне хаотичне багатоповерхове житлове будівництво в місті забирає в його жителів зони відпочинку (в тому числі й озера), спортивні майданчики, нові помешкання обладнують автономними газовими котлами (іноді й даховими котельнями, які також погіршують екологію в умовах різновисотної забудови). Але ж таке устаткування в кожній оселі багатоповерхівок не лише призводить до погіршення екологічної ситуації в місті через викиди в повітря продуктів згоряння, а й зумовлює певні ризики як вибухонебезпечне обладнання, яке в разі неуважної експлуатації може зруйнувати не тільки квартиру такого господаря, а й помешкання сусідів, а то й увесь будинок!
Війна виявила ще один вагомий недолік газових котлів у квартирах – за відсутності електропостачання вони не працюють – зникає світло, то машинально вимикаються й котли. Отже, існує ризик, що в разі появи електрики може, не дай, Боже, самовільно спрацювати автоматика на подачу газу...
Крім того, витрата газу за централізованого опалення значно нижчі (на 25 – 30 %), ніж у разі використання різних типів газового обладнання. А споживачів цікавить насамперед не те, яке обладнання виробляє тепло, а його індивідуальний облік, що дозволяє відчутно заощаджувати кошти. Тому деякі популісти у владних кабінетах спекулюють на цій темі.
Тим часом продукти згоряння від газових котлів, які з осель, обладнаних ними, викидають під вікна сусідам, нікуди не діваються, вони залишаються у щільно забудованих житлових кварталах. (Тоді як – для порівняння – продукти згоряння від квартальних котелень через їхні високі димові труби виводять на рівень панівних вітрів, які виносять їх за межі міста). Такий стан речей призвів останніми роками до збільшення в місті на сім – вісім відсотків онкологічних захворювань легень та органів ротової порожнини. І це реально загрожує здоров’ю і життю людини, які згідно зі ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю. Гарантувати екологічну безпеку людей – прямий обов’язок держави, про що свідчить ст. 16 нашого Основного закону.
Україна втрачає до шести відсотків ВВП на боротьбу із захворюваністю та смертністю від забрудненого повітря і є четвертою (!) у світі за збитками від цього, поступаючись лише Китаю, Болгарії та Угорщині (за інформацією з аналітичного звіту, опублікованого міжнародними дослідниками авторитетного європейського Центру досліджень енергетики та чистого повітря – Centre for Research of Energy and Clean Air (CREA) у лютому 2020 року). Висока забрудненість повітря викликає значне послаблення імунітету у містян, через що Івано-Франківськ і все Прикарпаття часто «лідирували» за кількістю захворюваннях на COVID-19.
Заміна централізованого теплопостачання у багатоквартирних будинках почалася ще останніми роками минулого століття. Основною причиною розвалу цієї системи були пільгові ціни на природний газ для населення, відсутність екологічного збору (плати за забруднення повітря продуктами згоряння), що застосовується у цивілізованому світі для власників осель, обладнаних локальним газовим опаленням. Але якщо для невеликих містечок (на 10 – 20 тисяч жителів), які добре продувають усі вітри, перехід на поквартирне опалення газовими котлами ще прийнятний, то для нашого обласного центру це катастрофа. Місто ж розташоване мовби у своєрідній улоговині, з усіх боків оточене високими пагорбами, й ми таким чином опиняємось у створеній нами ж «газовій камері». За такої політики влади у сфері теплопостачання містяни приречені на пришвидшене вимирання порівняно із середньостатистичними темпами природного відбору населення.
Який же вихід із цієї ситуації? Якщо вже неможливо відновити централізоване опалення (з горизонтальною розводкою в оселях і поквартирним обліком витрат тепла), то з огляду на те, що на теренах області працюють такі енергогіганти, як Бурштинська ТЕС і Калуська ТЕЦ (а їхні потужності останнім часом навантажені не повною мірою, працюють не на 100 відсотків), доцільно переходити на електричну поквартирну систему опалення, яка не забруднює довкілля й забезпечує індивідуальний облік…
Нині централізованим теплопостачанням у місті охоплено тільки 37,6 тис. квартир із 83,1 тис., тобто 45,3%. Тобто маємо дивний нюанс. Влада Івано-Франківська активно розвиває мережу міського електротранспорту – буцімто для поліпшення екологічної ситуації в місті. Та водночас нічого не робить для збереження й розширення централізованого теплопостачання, яке теж має неабияке значення для того. Навіть навпаки! Посилаючись на відсутність необхідних коштів, на свавілля забудовників, які в умовах недосконалого законодавства в державі, коять, що хочуть, у місті допускають такі речі, які неприйнятні для цивілізованого суспільства. Приміром, на вулиці Биха два житлові будинки звели впритул до тамтешньої котельні та ще й підняли їх на два поверхи вище її труби, дим з якої тепер, під час опалювального сезону, огортає верхні помешкання багатоповерхівки. А тепер там ведуть будівництво третього такого будинку…
Нині на всіх рівнях ведуть розмови про потребу ощадливого використання енергоресурсів, газу, а в місті переводять на локальне опалення навіть дитячі садочки, школи й інші бюджетні заклади, штучно створюють умови для переведення на автономний обігрів і житлових будинків. Практично всі оселі в житлових новобудовах останніх років передбачено під облаштування індивідуальними котлами (правда, повторимо, іноді обладнують і дахові котельні, що загалом не вирішує проблеми забруднення довкілля).
До того ж, якщо раніше для відключення будинку від централізованої системи опалення необхідна була згода мешканців усіх квартир, то тепер достатньо, щоби з тим погодилося лише 75 відсотків їх. А що робити тим малозабезпеченим (переважно пенсіонерам) 25 відсоткам, у яких немає коштів (а потрібно орієнтовно 80 – 120 тис. грн) на облаштування локального опалення? Чи думали про це ті, хто це урядове розпорядження готував і підписував?
Ще одна серйозна проблема з теплопостачання міста виникла нині з вини ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» (СТЕК). Ця компанія свого часу різними правдами і неправдами «прихватизувала» найбільшу міську котельню (колишня Станіславська ТЕЦ), послугами теплопостачання якої користуються мешканці 12,5 тис. квартир, тобто 33,2% від загальної кількості, охоплених централізованим теплопостачанням. У СТЕК роками не провадили заміну мереж, не дбали про модернізацію котельні, а нині вирішили припинити надавати послуги з теплопостачання населенню. Через те міська влада вирішила, що всі квартири, які обігрівала ця котельня, потрібно перевести на локальне газове опалення. І в разі виконання такого рішення це призведе до ще більшого погіршення й без того незадовільного екологічний стану обласного центру.
З огляду на сказане активісти Івано-Франківської громадської ради нагадують у листі на ім’я парламентаря О. Кучеренка, що має бути чітка позиція держави, спрямована на захист своїх громадян, гарантування їхньої екологічної безпеки й ефективне використання природного газу. Необхідно законодавчо, на державному рівні, заборонити використання газового обладнання для обігріву осель як у давніших багатоквартирних будинках, так і в житлових новобудовах у тих населених пунктах, кількість жителів яких сягає за 20 тисяч (у гірській та передгірській місцевості цей показник має становити понад 10 тисяч).
Також Громадська рада пропонує чиновникам державного рівня відійти від популізму й запровадити, врешті, екологічний податок за забруднення повітря для власників квартир, котрі для обігріву своїх домівок використовують автономне газове обладнання. А вартість газу для котелень, які централізовано забезпечують місто теплом, необхідно встановити на рівні його ціни для населення, а можливо, і ще знизити як для гуртового покупця.
P. S. Аналогічного листа Громадська рада торік уже надсилала на ім’я прем’єр-міністра Дениса Шмигаля. Й отримала відповідь на нього від заступниці міністра розвитку громад і територій Наталії Хоцянівської. «Мінрегіон підтримує необхідність законодавчого врегулювання заборони використання індивідуального опалення на базі газоспоживаючого обладнання для багатоквартирних будинків», – запевняє вона. А також нагадує-стверджує, що відповідно зокрема до пункту 9.26 Державних будівельних норм (ДБН) в Україні «допускається встановлення газових теплогенераторів… у багатоквартирних житлових будинках поверховістю не більше 3 поверхів». Інакше кажучи, у багатоповерхівках – від чотирьох і вище поверхів – обладнувати оселі газовими системами індивідуального обігріву не дозволено, тобто заборонено.
Отже, в міської влади Івано-Франківська є всі законні підстави вимагати від забудовників дотримання ДБН у частині заборони на облаштування автономним опаленням осель у житлових новобудовах. Натомість у її діяльності бачимо не тільки сприяння «акулам» місцевої будіндустрії в «тиражуванні» на міській території нових багатоповерхівок з газовими котлами в кожній оселі, а й рух у протилежному напрямі – на від’єднання й давнішого житлового фонду від мережі централізованого теплопостачання (ЦТП) й обладнання його помешкань приладами локального опалення.
Іншими словами, тенденція на відмову від централізованого теплопостачання й переведення багатоквартирних будинків, а то й багатоповерхівок з офісами бюджетних установ та організацій на автономний обігрів триває в Івано-Франківську з порушенням чинного законодавства. Тим часом, як ідеться в листі зі столиці, «державна політика у сфері теплопостачання ведеться з урахуванням необхідності популяризації збереження та розвитку систем централізованого теплопостачання».
Водночас не все так просто із запровадженням екологічного податку для власників осель з автономним опаленням, що послужило б істотним чинником супроти «індивідуалізації» системи обігріву в місті й аргументом на користь збереження системи ЦТП. Запровадження в нашій державі такого оподаткування, як пише Н. Хоцянівська, «вимагатиме збільшення витрат та залучення додаткових трудових ресурсів на адміністрування податку, що не узгоджується з одним із основних принципів, на яких грунтується податкове законодавство, – принципом економічності оподаткування… (підпункт 4.1.7. пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України). Слід також враховувати, що оподаткуванню екологічним податком підлягають викиди двоокису вуглецю в обсягах, що перевищують 500 т за рік. Крім того, запровадження таких ініціатив призведе до збільшення податкового навантаження на платників податків…».
Як видно із загального змісту листа, якби на державному рівні таки вирішили запровадити такий податок, то для цього спершу слід було б унести низку поправок та доповнень до чинного законодавства, щоби внормувати ту назрілу соціальну вимогу.
Можливо, відповідь на звернення Громадської ради на ім’я парламентаря О. Кучеренка, котрий свого часу обіймав пост профільного міністерства й отже, добре знає проблемну ситуацію зсередини, проллє світло на шляхи її врегулювання.
