29-30 вересня ми відзначаємо День пам’яті жертв Бабиного Яру, 78-мі роковини одного з найжахливіших символів Голокосту - масових розстрілів мирного населення в урочищі Бабин Яр під Києвом, вчинених нацистами в 1941-1943 роках.

Саме у ці дні 1941 року в урочищі під Києвом нацисти розпочали масові розстріли єврейського населення столиці. Загалом з 29 вересня по 11 жовтня того року есесівці вбили майже усіх євреїв міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Причиною проведення акції було брехливе звинувачення їх у начебто мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок чого загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту.

Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Людей до могильника заганяли палицями групами по 30-40 осіб. Попередньо їх змушували роздягатися, віддавати особисті речі. Біля яру більшовицькі кулеметники розстрілювали полонених, шарами скидали трупи до ями і зверху присипали землею.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками істориків, полягло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричних лікарень та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали зайвими чи ворогами народу. Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів. І подібні масові знищення невинних жертв сталінізму відбувалися по всій Україні - їхні поховання є в Богданівці на Миколаївщині, у Вінниці, в Одесі та Житомирі, Харкові та на Закарпатті...

За радянських часів про страшні події довгий час замовчували. Одними з перших заборонену тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр спільною трагедією єврейського і українського народів. Він разом із Освенцимом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи і прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.

Трагедію Голокосту відзначають в Україні на державному рівні, адже ця жахлива сторінка історії є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів.

Вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, Голокосту - це попередження для усього людства про те, що ідеологія нетерпимості та насильства може повернути нас у страшне минуле, коли найдорожче - людське життя - ставало лише розмінною монетою у руках диктаторів. І українці завжди будуть єдиними у прагненні ніколи не допускати будь-яких проявів ворожнечі на расовому чи національному ґрунті.

У Києві вчора відбувся щорічний "Марш Пам'яті", присвячений трагедії єврейського й українського народів та покладання квітів на місці масового знищення людей. На початку жовтня вшанування продовжаться.