В актовій залі Католицької школи святого Василія Великого відбулося урочисте нагородження переможців та учасників обласного туру всеукраїнського фахового конкурсу «Учитель року-2025». Цього року у змаганнях взяли участь 37 педагогів краю, які виборювали першість у чотирьох номінаціях: «зарубіжна література», «хімія», «трудове навчання/технології», «історія». Крім почесного титулу і високого статусу, переможці та лауреати обласного туру отримали грошові винагороди: за перше місце – 6 000 гривень, за друге – 3 000, за третє – 2 000.

Ректор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Роман Зуб’як наголошує, що особливість цьогорічного конкурсу «Учитель року» полягає в надскладних реаліях війни, що безумовно впливає і на формат конкурсних випробувань, і на активність педагогів та їхньому бажанні брати участь у конкурсі. Попри всі труднощі, педагоги знаходять мотивацію для професійного зростання.

«Найважливіше, що навіть у цих обставинах ми бачимо мотивованих учителів, які працюють із сучасними технологіями, мають власні методики й готові ділитися своїми напрацюваннями з колегами педагогічного цеху, – зазначив освітянин. – Цінність конкурсу в тому, що ми знаходимо таких людей, а згодом маємо можливість поширювати їхній досвід серед освітян області. Адже система побудована так, що ми не бачимо щоденної роботи вчителя в класі з учнями, тому виявити найкращих серед них дуже складно».

– Конкурс «Учитель року» – це надзвичайно важливий захід для нашої області та всієї країни, – наголосила голова Івано-Франківської ОДА/ОВА Світлана Онищук. – Сьогодні вчителі працюють дуже гідно, особливо вони проявили себе під час пандемії COVID-19 і далі демонструють свою стійкість у складний воєнний час. Ми свідки того, наскільки важко в освітній системі, адже ворог намагається вплинути на свідомість наших дітей, здійснює атаки, і ми бачимо, що війна точиться не лише на полі бою, а й в інформаційному просторі. І вчителям також потрібно з цим усім справлятися. Звісно, такий конкурс, як «Учитель року», засвідчує, що вони працюють над собою, докладають зусиль для вдосконалення своєї майстерності та підвищення рівня професійної компетентності.

Конкурсу «Учитель року» на Прикарпатті проводять уже 33 роки, тут його започаткували на три роки раніше, ніж в Україні. За цей час змагання кардинально змінилися. Зокрема, цьогорічний конкурс відзначився зменшенням кількості учасників. «Раніше у нас було значно більше конкурсантів, але система була іншою, – роз’яснює Р. Зуб’як. – Учасників направляли методичні кабінети, управління освіти, директори шкіл тощо. Сьогодні конкурс базується суто на індивідуальному бажанні вчителя взяти в ньому участь. Тобто вони самостійно ухвалюють рішення та реєструються в системі Міністерства освіти і науки».

Конкурс «Учитель року» з кожним роком розвивається, одні номінації змінюють інші, фахові випробування стають сучаснішими, складнішими та цікавішими. Проте найважливіше, що конкурс не є відірваним від реалій сьогодення. І те, що абсолютно спонтанно одну з номінацій переможцям вручали представники Сил оборони, зокрема бійці 3-ї штурмової бригади, є яскравим тому підтвердженням. Скориставшись нагодою, я вирішила розпитати їх про важливість учительської праці в часи активних воєнних дій.

«Без вчителя сьогодні нікуди, – каже боєць 3-ї штурмової бригади з позивним «Роня». – Це той фундамент, на якому формується світогляд людини. Це той важливий момент, який не можна упустити, щоб «поставити» підростаючі покоління на правильні рейки».

Заступник командира 3-ї штурмової бригади, підполковник Ігор Михайленко наголошує, що участь педагогів у фахових конкурсах спонукає їх розвиватись як особистості. «Будь-який результат – це підсумок пройденого етапу. І діти є саме тим результатом, яким пишаються вчителі. Кожен вчитель, який виходить на сцену, згадує тих дітей, яких навчав, яким передав свої знання і був причетним до їхнього становлення. Як правило, найкращих учителів учні пам’ятають усе життя. І це, мабуть, найкраща нагорода для вчителя – пам’ять його учнів. Переконаний, що конкурс «Учитель року» потрібен для того, щоб мотивувати вчителів розвивати цей напрямок. Необхідно показати світові, що ми воюємо не лише за свою територію, а й за людей, які тут живуть. Люди – це насамперед діти, які завтра стануть дорослими, будуть відбудовувати та розвивати цю країну».

Почесний титул «Учитель року-2025» та висота першого місця цього року підкорилася учительці зарубіжної літератури Ямницького ліцею Тетяні Лінійчук, учителю історії Івано-Франківського наукового ліцею ім. Миколи Сабата Володимиру Половському, учительці трудового навчання та технологій Коломийського ліцею №2 Ользі Кушмарак, учителю хімії Івано-Франківського ліцею №24 Юрію Пахомову.

Т. Лінійчук бере участь у конкурсі «Учитель року» вдруге. Вперше свої сили у цьому фаховому змаганні вона спробувала 2018-го в номінації «українська мова та література», де посіла друге місце. Через сім років вона знову повернулася на конкурс, щоб перевірити свою професійну майстерність та педагогічну компетентність уже в іншій номінації – «зарубіжна література» – і виборола перемогу на обласному етапі, пройшовши до всеукраїнського фіналу.

– Для мене це надзвичайно почесно, приємно та відповідально, – наголошує пані Тетяна. – Переконана, що література сьогодні – це зброя духу, що допомагає формувати особистість, дає сили навіть у найтемніші часи. І саме тому сьогодні, коли наша Україна вкотре виборює свою незалежність, кожен наш урок зарубіжної літератури – не просто зустріч з героєм, це розмова про вибір. Вибір не мовчати, вибір залишатися людяними й відстоювати свої духовні та моральні переконання. І ми, вчителі, не просто ведемо уроки, а творимо майбутнє...

За плечами В. Половського – 19 років педагогічного стажу. Він – досвідчений учасник цього фахового змагання, адже бере в ньому участь за власними підрахунками, вчетверте. «Конкурси важливі тим, що ти можеш себе перевірити в нових аспектах, які на уроці, можливо, не помічаєш або відкладаєш. Плюс це такий черговий поштовх, який дозволяє рухатися далі. І, в принципі, з власного досвіду, випробування дозволяють не лише побачити свій урок з різних ракурсів, а й створювати певну методичну базу. У конкурсах варто брати участь, тому що для вчителя це, насамперед, спілкування з колегами. Це середовище, в якому ми обмінюємося своїми враженнями, досвідом, критичними зауваженнями тощо», – зауважує учитель.

На думку Володимира Половського, любов до історії дуже ефективно прищеплює обов’язкове НМТ з цього предмету. «Воно автоматично активізує бажання вчити історію, як мінімум, у старших класах, – з усмішкою каже історик. – Але якщо без жартів, то історія є одним із тих предметів, які мають бути в базовій прошивці кожного учня. Був момент після російського вторгнення у 2022 році, коли ні в кого не виникало сумнівів у важливості історії. Тому ворог почав використовувати різні ІПСО, наприклад, запустили тренд: «Я не вчу історію, тому що…».

Якщо ворог бачить проблему в тому, що ми знаємо історію, то маємо робити з цього висновки. Маємо розуміти, що це один із наших інструментів, це наша зброя, якою можемо долати ворога. Не знаю, наскільки ці високі пафосні слова спрацюють для учня, якщо їм це сказати. Можливо, один раз спрацює. А загалом, любов до історії прищеплюватиме системна робота. Якщо один урок яскравий, цікавий, класний, а решта нудні й нічого не відбувається, то рано чи пізно це бажання зникне. Зі школи та університету згадую ті предмети, де були яскраві вчителі, і байдуже, які у мене з них були оцінки чи як важко було їх вивчати».

Ю. Пахомов зауважує, що участь у конкурсі – це «дуже прикольний спосіб випробувати себе, відчути, чи все вдається, та чудова можливість подивитися, як працюють колеги, поспілкуватися з натхненними педагогами в колі однодумців та професіоналів». За 13 років педагогічного стажу пан Юрій має чимало здобутків, зокрема є співавтором підручника з хімії для 7-го класу, за яким навчаються діти по всій Україні. Зізнається, що до участі в конкурсі його привела цікавість.

«Мені було цікаво подивитися, як це працює, побути на місці учнів. Адже я надаю перевагу саме партнерському спілкуванню, коли ми разом з дітьми досліджуємо світ, шукаємо нові підходи. І якраз такі конкурси допомагають випробувати себе і подивитися з нового ракурсу на те, що відбувається. Так ми мотивуємо дітей не сидіти на місці, а рухатися, розвиватися, випробовувати свої сили», – зазначив він.

За словами Ю. Пахомова, відповідь на запитання: «Як прищепити своїм учням любов до хімії?» проста: важливо бути з ними відвертим, щирим, правдивим і показати, що хімія – це не просто предмет у школі, а те, що нас оточує всюди: вдома, на роботі, в школі.

О. Кушмарак у цих фахових змаганнях брала участь уперше. Втім, з предметом, який вона сьогодні викладає у школі, її пов’язує давній і міцний зв’язок, родом з дитинства, адже її мама також була вчителькою трудового навчання. Вона переконана, що участь у конкурсах дає вчителям «віру в себе, можливість і бажання розвиватись у своїй професії, досягати кращого і вищого, шукати себе». І додає, що основний секрет викладання її предмету – це любов…

Знаково, що цього року всі педагоги-переможці пройшли до фіналу всеукраїнського туру конкурсу і змагатися за звання найкращого вчителя 2025-го року кожен у своїй номінації. Зокрема, фінальні тури конкурсу відбудуться у Львові, Рівному, Ужгороді та Чернівцях. «Це дуже хороший показник якості», – наголошує Р. Зуб’як. Чи підкориться висота всеукраїнського туру конкурсу четвірці педагогів з Прикарпаття, стане відомо в середині травня.